Що означають "цоб" і "цабе" та до чого тут воли: історія незвичних українських слів

Чи знаєте ви, що означає "цоб-цабе"? Це не просто кумедне поєднання звуків, а справжні команди, про які розповідаємо з посиланням на "Горох".

Що означає "цоб-цабе"

Колись ці короткі слова можна було почути на українських дорогах і полях, а сьогодні – це набір незрозумілих звуків.

Чи знаєте ви, що таке "цоб" і "цабе" та чому ці слова колись були добре знайомі кожному сільському господареві? А ще в українській мові є дієслово "собкати", яке теж пов'язане з керуванням волами.

"Цоб!" і "цабе!" – давні вигуки, якими погоничі керували волами, запряженими в плуг або віз. Ці слова були своєрідними командами керування тягловими тваринами. Людина, яка вела запряжених волів, мала знати, як спрямувати їх у потрібний бік, тому короткі й виразні вигуки допомагали керувати рухом.

"Цоб" означало команду повернути ліворуч, а "цабе" – праворуч. Тож вигук "цоб-цабе" нагадував своєрідну інструкцію для волів, які мали слухатися погонича й рухатися в потрібному напрямку.

Наприклад, у повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" є такий епізод: Лаврін повернув волів "цабе" на пригорок за дівчиною.

А Панас Мирний у творі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" використовує вигуки, якими поганяли волів: "Гей та цоб, та цабе! – от і вся невеличка наука погонича".

Хто такі воли?

Воли – це кастровані бики, яких раніше широко використовували в сільському господарстві як тяглову силу. Вони орали землю, перевозили сіно, зерно, дрова та інші вантажі, зокрема у чумацькі мажі були запряжені воли. Зазвичай волів запрягали парами за допомогою дерев'яного ярма. На відміну від коней, воли рухалися повільніше, але були витривалими, й могли перевозити важкі вантажі і не були вибагливі до їжі.

Сюжет з волами у кліпі на пісню "Гей, бики!": дивіться відео

Звідки походять ці незвичні слова?

Історія слова "цабе" особливо цікава. Походження "цабе" пов'язують зі злиттям прийменника "од" (від) і займенника "себе": "од себе" → "д'себе" → "цебе" → "цабе". Таке пояснення подає ресурс "Горох", посилаючись на етимологічні праці. Цікаво, що слово "цабе" згодом почали вживати й у значенні "праворуч".

Слово "цоб" пов'язують із формою "соб", яка зазнала звукової зміни під впливом "цабе". Обидва вигуки стали частиною традиційної мови волопасів і погоничів.

Цікаво, що Григорій Тютюнник у романі "Вир" пояснює значення цих команд через розмову персонажів: якщо Явдоха крикне "соб", треба повертати вліво, а "цабе" означає поворот праворуч.

Тому маємо і слово "собкати" – розмовне дієслово, пов'язане з вигуком "соб", яким волів повертали ліворуч. У словниках також зафіксована форма "цобкати". Слово з часом набуло переносного значення: розпоряджатися ким-небудь, помикати.

• – Відколи світ стоїть, так ведеться, що багатії, як хотять, так і собкають бідаками. (Степан Чорнобривець).

Цікаво знати! Українські фразеологізми часто зберігають пам'ять про давні побутові звички. Наприклад, вислів "товкти воду в ступі" означає марно витрачати час або займатися безрезультатною справою. За ним стоїть давня весільна традиція, пов'язана з випробуванням молодої господині. Про походження цього вислову читайте в матеріалі Освіта 24.

Як виникло "велике цабе" і "ні цоб ні цабе"

Ці слова збереглися у відомих висловах. Від слова "цабе" утворився вислів "велике цабе". Так жартівливо або іронічно називають людину, яка має високу посаду, вплив чи уявляє себе надзвичайно важливою персоною. Наприклад: "Подумаєш, яке велике цабе знайшлося!"

А вислів "ні цоб, ні цабе" має зовсім інше забарвлення. Так говорять про нетямущу, обмежену людину, яка нічого не тямить або не може дати собі ради.

Отже, "цоб-цабе" зберегло пам'ять про давню працю з волами, а звичайні команди погонича з часом перетворилися на влучні українські вислови. І тепер навіть той, хто ніколи не ходив за плугом, може почути про "велике цабе" або про того, хто "ні цоб, ні цабе".