Українські лелеки продовжують міграцію Африкою: один із птахів перетнув одразу чотири країни

Чотири лелеки - Бой, Шикидим, Стефанія та Хартбіт, за якими стежать українські орнітологи, цього тижня продовжили міграцію Африкою - найбільшу відстань подолав Бой - понад 1700 км, перетнувши території чотирьох країн. 

Як повідомляє Західноукраїнське орнітологічне товариство, маршрути птахів пролягали повз стародавні вулкани, солоні озера, заповідні савани та території, де мешкають народи зі збереженими традиціями.

Бой: чотири країни за тиждень

Найактивніше цього тижня просувався на південь Бой. Він перетнув Південний Судан, Уганду та Кенію, а згодом дістався центральної частини Танзанії. У Південному Судані маршрут лелеки пролягав через національний парк Бома. В Уганді він пролетів над природоохоронними територіями Матеніко, Бокора та Піан-Упе. 

Ці три заповідники утворюють єдину систему саван в історичному регіоні Карамоджа. Тут мешкають антилопи канна, орібі та бубали. У парку Піан-Упе також збереглася рідкісна для Уганди популяція кінських антилоп.

Назви природоохоронних територій пов'язані з місцевими громадами карамоджонгів, для яких скотарство залишається важливою частиною традиційного господарства та культури, зазначають дослідники.

Далі Бой обігнув зі східного боку гірський масив Елгон, розташований на кордоні Уганди та Кенії. Це один із найдавніших великих вулканів Східної Африки, формування якого почалося приблизно 24 мільйони років тому. Його вершина сягає 4 321 метра. На схилах ростуть гірські ліси, бамбук та інша високогірна рослинність.

У Кенії лелека пролетів західніше міста Елдорет і лісового масиву Південно-Західний Мау, після чого перетнув кордон із Танзанією.

Тут він обігнув зі сходу національний парк Серенгеті, пролетів між його південною частиною та природоохоронною територією Нгоронгоро, а потім попрямував на південь уздовж південно-західного узбережжя озера Еясі.

Ця місцевість відома як край мисливців-збирачів і майстрів-ковалів. Поблизу озера живуть хадза - одна з небагатьох спільнот Східної Африки, частина представників якої досі займається традиційним полюванням і збиральництвом. Поруч мешкають датога - народ, відомий скотарством і ковальським ремеслом. Місцеві майстри виготовляють наконечники стріл, ножі, списи та прикраси.

Залишивши озеро Еясі позаду, Бой продовжив рух на південь. Останні сигнали його трекера надійшли з округу Маньйоні в центральній Танзанії.

Загалом за тиждень лелека подолав понад 1700 км, побувавши на території чотирьох африканських країн.

Хартбіт: із Серенгеті до національного парку Катаві

Хартбіт продовжив міграцію територією Танзанії, рухаючись на південний захід. Його маршрут проліг через регіони Мара, Сімію, Шиньянга, Табора та Катаві. Залишивши савани Серенгеті, птах пролетів над сільськогосподарськими районами та лісистими територіями центральної Танзанії. Зрештою він дістався національного парку Катаві, розташованого неподалік озера Руква.

Значна частина цих земель укрита рідколіссями міомбо - одним із найбільших природних комплексів Африки. Вони складаються переважно з дерев родів Brachystegia та Julbernardia. Тут чергуються рідколісся, чагарники, трав'янисті галявини та сезонні водотоки. У таких умовах мешкають численні антилопи, слони, хижі ссавці та різноманітні птахи.

Національний парк Катаві особливо відомий великими скупченнями бегемотів. Це одна з найменш відвідуваних великих природоохоронних територій Танзанії.

У сухий сезон, коли водойми міліють, тварини збираються біля залишків води. Там можна побачити величезні стада буйволів, слонів, антилоп, левів і крокодилів. Особливо вражають скупчення бегемотів, яким доводиться ділити дедалі менші водойми.

Саме в районі Катаві Хартбіт завершив черговий етап міграції. За тиждень він подолав близько 700 км.

Шикидим: від Білого Нілу до височин Ефіопії

Залишивши район Аб'єй, Шикидим вирушив на схід. Він пролетів північніше Бентіу, перетнув штат Ель-Вахда (Юніті), а потім продовжив шлях північними районами Південного Судану – поблизу Кодока та Малакаля, у басейні Білого Нілу.

Згодом лелека змінив напрямок спочатку на північний схід, а потім на південний схід і перетнув кордон з Ефіопією. Птах пролетів неподалік міста Бегі, дістався околиць Гамбели, після чого продовжив рух на схід через західну частину країни. Останні координати трекера зафіксували в районі міста Беделе.

Західна Ефіопія вирізняється різноманітними природними ландшафтами. На порівняно невеликій території тут розташовані низовинні савани, річкові долини, лісисті пагорби та вологі високогірні райони.

Цікаво, що Шикидим дістався одного з історичних кавових регіонів Африки. Район Беделе належить до західних областей Ефіопії, де вирощують арабіку. Країну вважають батьківщиною цієї кавової рослини, а її південно-західні гірські ліси мають важливе значення для збереження генетичного різноманіття дикорослих сортів.

За тиждень Шикидим змінив низовини Південного Судану на лісисті височини Ефіопії, подолавши приблизно 1100 км.

Стефанія: зупинка серед саван Південного Судану

На відміну від інших птахів, Стефанія цього тижня просувалася значно повільніше.

Перетнувши кордон Судану з Південним Суданом, вона полетіла на південь через штат Західний Бахр-ель-Газаль. Її маршрут пролягав західніше населеного пункту Малов, поблизу Гок-Мачара та Аквонграї.

Пізніше лелека змістилася на південний схід і дісталася природоохоронного резервату Ашана. Там вона затрималася, здійснюючи лише невеликі переміщення поблизу місця зупинки. Останні координати надійшли з південної частини резервату, неподалік Голо.

Ашана – маловідома природна територія африканської савани. Відкриті трав'янисті простори тут чергуються з рідколіссями, чагарниками та сезонними водотоками. Такі місця можуть бути сприятливими для годівлі білих лелек, які полюють на великих комах та інших дрібних тварин.

Втім, зупинка Стефанії не обов'язково означає завершення міграції. Молоді лелеки можуть надовго затримуватися там, де достатньо корму.

За останній тиждень птах подолав орієнтовно 100–130 км.

Чотири лелеки – чотири різні маршрути

За тиждень Бой пролетів понад 1700 км, Хартбіт – близько 700 км, Шикидим – приблизно 1100 км, а Стефанія – лише 100–130 км.

Поки одні птахи активно просуваються на південь, інші зупиняються на територіях із достатньою кількістю корму. Їхні маршрути демонструють, наскільки різними можуть бути міграційні стратегії навіть у представників одного виду, наголошують фахівці.

Що ще почитати про лелек

Як писав УНІАН, нещодавно в Африці вдалося відновити зв’язок з двома українськими лелеками – Шикидимом і Стефанією, які тривалий час перебували в зоні нестабільного мобільного покриття Судану. Водночас йшлося, що інший лелека - Бой продовжив міграцію Південним Суданом, а Хартбіт перетнув екватор та дістався знаменитого національного парку Серенгеті в Танзанії.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Довша за синього кита: на дні Індійського океану знайшли незвичайного гіганта
• Майже 10 тисяч вугрів переселили в Балтійське море, щоб їх не виловили росіяни
• Птахи із Сибіру масово прилетіли в Україну: орнітолог пояснив незвичну міграцію