Чому в Києві з’явилися білі ворони: орнітолог пояснив рідкісне явище

Незвичних білих ворон помітили в Києві, але їхнє забарвлення має інше пояснення, ніж альбінізм. Професор кафедри зоології ЛНУ імені Івана Франка Андрій Бокотей у коментарі УНІАН розповів, чому виникає така особливість, чи може вона передаватися наступним поколінням, чи приймає таких птахів зграя і наскільки часто в природі трапляються подібні випадки.

У Києві помітили білих ворон - і це не альбіноси, а лейкізм. У чому різниця між лейкізмом і альбінізмом, як їх відрізнити? Чому в цих ворон пір’я світле, але очі темні?

Альбінізм і лейкізм - це різні види нетипового забарвлення, які трапляються в природі досить рідко, каже науковець. Альбінізм - це явище, за якого через генетичну мутацію в організмі тварини не виробляється пігмент, що забарвлює оперення чи шерсть. Він може проявлятися у представників багатьох видів тварин, але частіше такі випадки помічають серед численних видів, наприклад ворон, горобців і граків, адже їх просто більше, тому ймовірність зустріти незвично забарвлену особину вища.

Відео дня

"І, власне, альбіноси - це тварини, в яких узагалі відсутній цей пігмент, через що немає навіть забарвлення рогівки ока: просвічуються кровоносні судини, і очі виглядають червоними. Тварини, в яких рогівка має типовий природний колір, але не забарвлене оперення або шерсть, можуть бути знебарвлені кінцівки тощо, - це лейкісти. Якщо в організмі виробляється лише жовтий пігмент і тварина має повністю жовте забарвлення, нетипове для її виду, тоді це флавізм. Якщо в організмі виробляється надлишок пігменту, то тварина буде значно темнішою за типове забарвлення або повністю чорною - тоді це меланізм", - пояснив орнітолог.

Наскільки рідкісне це явище і чи правда, що біла ворона може вивести пташенят зі світлим забарвленням? Лейкізм передається потомству? Чи стане в Києві більше таких птахів?

"Альбінізм - дуже-дуже рідкісне явище. Лейкізм - дуже рідкісне, я б так сказав. Узагалі такі тварини в природі трапляються винятково рідко. Просто зараз багато людей фотографують, багато хто займається спостереженнями за птахами, і такі явища почали виявляти дещо частіше, ніж раніше. Найчастіше вони трапляються у тварин, які живуть поруч із людиною, а не поза межами населених пунктів", - зазначив Бокотей.

Причини появи незвичного забарвлення у птахів можуть бути різними, додав професор. На це потенційно впливають генетичні мутації, особливості харчування, довкілля тощо. Водночас з’ясувати точні причини складно, адже такі випадки трапляються дуже рідко.

Що стосується передачі білого забарвлення потомству, то теоретично це можливо, однак на практиці, за словами науковця, таке трапляється нечасто.

"Ні, воно не передається генетично. Чисто теоретично це можливо, але практично я таких випадків не знаю", - наголосив професор.

Тож поява однієї чи навіть кількох білих ворон не свідчить про те, що з часом їх стане більше, каже Бокотей.

Чи важче живеться "білій вороні" в природі - помітнішій для хижаків, чи, може, зграя її відштовхує? Чи це міф і насправді такі птахи дають собі раду не гірше за звичайних?

За словами науковця, до дорослого віку птахи з нетиповим забарвленням доживають рідше, оскільки стають помітнішою здобиччю для хижаків.

"Більшість тварин чи птахів мають забарвлення, яке робить їх менш помітними в середовищі - вони менше кидаються в очі хижакам. Звісно, птах повністю білого забарвлення має більше ризиків. Хижаку, коли він полює на птахів, наприклад у зграї, важко зосередитися, якого саме хапати, бо їх багато. Але коли в цій зграї є біла пляма, зрозуміло, що йому легше на ній зосередитися", - пояснив орнітолог.

А ось ставлення до птахів із нетиповим забарвленням усередині зграї може бути різним, додав він. У природі немає однозначних правил: одних таких особин можуть атакувати навіть їхні родичі, інші ж цілком нормально співіснують зі звичайними представниками свого виду.

"У колекції Державного природознавчого музею у Львові, яку збирали протягом останніх двох століть, є близько 157 птахів із незвичним забарвленням. Там є й білі ворони, сови-альбіноси, лейкісти. І на етикетці сірої ворони з лейкізмом зазначено, що її заклювали інші ворони. Але відомі й протилежні випадки: наприклад, білі горобці нормально жили у зграях зі звичайними птахами", - зазначив науковець.

За його словами, саме нетипове забарвлення не заважає таким птахам повноцінно жити - вони цілком життєздатні. Головна проблема - їхня помітність для хижаків. Особливо це небезпечно для дрібних птахів, зокрема горобців: яструбам легше помітити білу особину серед зграї. У ворон природних ворогів менше, тому для них цей ризик не такий значний.

довідка Андрій Бокотей професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор біологічних наук, орнітолог

Провідний науковий співробітник відділу ландшафтного та біотичного різноманіття Державного природознавчого музею НАН України. Один із засновників Західноукраїнського орнітологічного товариства та головний редактор журналу «Troglodytes». Його наукові інтереси охоплюють вивчення, екологію та охорону птахів.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Український лелека перетнув екватор і дістався Танзанії: деталі від орнітологів
• Це не ворони: як називаються чорні птахи на українських вулицях
• Незвичайний гість із Кавказу: на Одещині помітили рідкісного богомола (відео)