Чому маленькі собаки живуть довше за великих: вчені знайшли можливе пояснення

Жоден собака не може жити вічно, але їхня можлива тривалість життя залежить від породи. Таким чином деякі собаки можуть жити менше ніж десять років, тоді як інші можуть дожити навіть до чверті століття. Про це пише hvg.hu.

Тривалість життя залежить від багатьох факторів, але загалом можна сказати, що чим менший розмір собаки, тим довшим може бути її життя. 

"Дослідники з Аризонського державного університету нещодавно спробували з’ясувати, чому саме так відбувається. У ході своєї роботи вони виявили генетичні взаємозв’язки, які можуть сприяти подовженню тривалості життя не лише собак, а й людей", - йдеться у матеріалі.

Вчені досліджували те, що довша тривалість життя собак невеликих порід є досить дивною, адже в інших ссавців спостерігається протилежна закономірність - чим більший розмір тіла тварини, тим довше вона може жити. Зокрема якщо миші живуть кілька років, то слони можуть прожити до 70 років, а гренландські кити можуть дожити навіть до 200 років.

"Однак у межах одного виду взаємозв’язок між розміром і тривалістю життя часто зникає або навіть змінюється на протилежний. Так само відбувається і у собак: великі породи, як правило, ростуть швидше, мають вищий ризик захворювань, пов’язаних із віком, і помирають у молодому віці. Попри поширеність цього явища, молекулярні механізми, що лежать в його основі, досі не до кінця відомі", - зауважили у публікації.

Аби це визначити, вчені обстежили 894 собак - вони шукали патерни метилювання ДНК у геномах. Метилювання ДНК - це ключовий епігенетичний механізм, здатний модулювати експресію генів без зміни послідовностей ДНК. Попередні дослідження підтвердили, що метилювання ДНК є корисним біомаркером старіння та регуляції ДНК.

"Нове дослідження також виявило, що з віком у собак спостерігається загальне зниження рівня метилювання – особливо у так званих транспозонів, тобто "стрибаючих генів". Це рухливі ділянки ДНК, які здатні змінювати своє місце розташування в геномі або створювати копії самих себе", - пояснює видання.

Відмінності під час старіння собак можуть пояснюватися так званими "стрибаючими генами" (елементами LINE1). Елементи LINE1 у процесі міграції в межах геному можуть пошкоджувати ДНК. Здебільшого цю небезпеку помʼякшує метилювання ДНК. 

"Дослідження встановило, що в міру старіння собак метилювання зникло у понад 40 відсотках ділянок геному, пов’язаних з елементами LINE1, причому в окремих особин це відбувалося з різною швидкістю. Цей процес відбувався значно швидше у порід з більшою масою тіла: у них щорічно спостерігалося приблизно на 35 відсотків більша втрата метилювання LINE1, ніж у собак менших порід", - додають у матеріалі.

Водночас співавтор дослідження Блез Марінер наголосив, що це один з найчіткіших молекулярних сигналів, які коли-небудь спостерігали, і який повʼязують зі старінням собак. На думку фахівця, все це свідчить про те, що у собак більших розмірів старіння, принаймні частково, "може бути спричинене зниженням контролю над "стрибаючими" генами".

Вчені вважають, що "стрибаючі гени" впливають не лише на старіння собак, а й на старіння ссавців загалом. Якщо це справді так, то терапії, спрямовані на ці гени, в майбутньому можуть допомогти продовжити тривалість життя людини.

Інші матеріали про собак

Раніше експерти пояснили, чому собака гарчить на одних людей і радісно зустрічає інших. За їхніми словами, якщо собака гавкає чи гарчить на чужих, то "найімовірніше пояснення в тому, що цуценя боїться людей, яких не знає". 

Також стало відомо, які собаки найкраще підходять чутливим людям. Зазначається, що теплі стосунки з домашнім улюбленцем можуть заспокоювати, а спільні прогулянки – допомагати відволіктися від повсякденних турбот. 

Вас також можуть зацікавити новини:

• Ветеринари застерігають - постійно гладити кота не можна: чому це шкідливо
• Коли обрізати гортензію, щоб вона рясно цвіла наступного року: найкращий період
• Яким боком класти фольгу – блискучим чи матовим: як це впливає на приготування страв