Загадка океанської навігації: що здивувало вчених у міграції південних китів

Проте масштабне трирічне спостереження за велетнями підкинуло біологам справжню загадку: з'ясувалося, що значна частина китів свідомо обирає не пряму дорогу, а вельми заплутаний "туристичний" маршрут. Міжнародна група дослідників з Оклендського університету спостерігала за 21 південним гладким китом у період з 2020 по 2022 рік, розповідає Discover wildlife.

Тварин позначили супутниковими передавачами біля субантарктичних Оклендських островів у Новій Зеландії та відстежували їхній рух до багатих на їжу холодних вод на південь від Австралії. Результати здивували науковців. У той час як 1 частина китів рушила прямо на захід найкоротшою траєкторією, інша половина раптом повернула глибоко на південь, описала в океані гігантську траєкторію у формі літери L і лише потім піднялася назад на північ.

Час проти енергії

Обидві групи прибули на літні пасовища практично одночасно – якраз у період піку розмноження планктону. Ті кити, які обрали довший маршрут, просто вирушили в дорогу приблизно на 1 місяць раніше та пливли повільніше. У середньому кружний вояж забирав 64 дні, тоді як прямий шлях велетні долали за 42 дні.

Науковці перевірили всі можливі біологічні фактори: стать, довжину тіла, вік і фізичну вгодованість. Жоден із цих параметрів не впливав на вибір напрямку. Єдиним вирішальним чинником виявився саме день відплиття.

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на

Міграція китів здивувала вчених / Фото University of Auckland

Як пояснює провідна авторка дослідження Ліна Рієккола, перед нами приклад різних пріоритетів: одні особини вирішують заощадити енергію за рахунок розміреного темпу, а інші економлять дорогоцінний час.

Більше того, морські ссавці демонструють гнучкість залежно від обставин. Наприклад, та сама самка з дитинчам може відкласти старт на 3 – 4 тижні, поки малюк підросте й набереться сил, а потім рвонути навпростець за 42 дні. Наступного ж року, мандруючи наодинці, вона спокійно обирає неспішний 64-денний маршрут через південні широти.

Природний компас у товщі води

Щоб не заблукати у безкрайніх океанських просторах і виконати свій хитромудрий маневр, кити використовують цілий комплекс природних орієнтирів. Тварини, що йшли довгим шляхом, робили свій різкий поворот строго біля південного краю Антарктичної циркумполярної течії – потужного колообігу, що оперізує крижаний континент.

Крім того, лінія їхнього маневру ідеально збігалася з ділянками мілководного рельєфу морського дна, вздовж якого велетні рухалися далі. Також колосальну роль відіграє вбудований внутрішній компас. Кити чуйно реагують на тонкі зміни геомагнітного поля Землі: більшість із них змінювала курс у зонах, де магнітне схилення коливалося в межах від -82 градусів до -84 градусів.

Здатність легко змінювати поведінкові сценарії та адаптуватися до течій дає популяції південних китів чудовий еволюційний козир. Тварини, які ще продовжують відновлювати свою чисельність після десятиліть китобійного промислу, завдяки такій пластичності мають набагато більше шансів пристосуватися до нагрівання океанів і переміщення кормових зон.