Від банків до енергетики: за які українські активи можуть змагатися іноземні інвестори

Чому польські інвестори не чекають завершення війни

Чому польські компанії готові діяти вже зараз, які українські активи можуть зацікавити американський бізнес і що має змінити Україна, щоб залучити більше інвестицій – розповів 24 Каналу американський юрист та політичний стратег Юрій Ванетик.

Польські компанії мають кілька переваг перед інвесторами з віддаленіших країн. Україна є їхнім сусідом, між державами давно існують торговельні та ділові зв'язки, а польський бізнес уже працює з українськими клієнтами й постачальниками. Тому вихід на український ринок для нього може бути простішим і дешевшим.

Є й інший мотив – можливість придбати актив за нижчою ціною, ніж після поліпшення безпекової ситуації. Компанії, які заходять на ринок раніше, можуть також налагодити контакти з клієнтами, знайти місцевих керівників, отримати необхідні дозволи та побудувати мережі збуту.

Однак нижча ціна не завжди означає вигідну інвестицію. Якщо підприємство не зможе працювати через обстріли, перебої з постачанням або втрату ринків, придбання може обернутися збитками.

Як пояснює Юрій Ванетик, польські інвестори мають змогу краще оцінювати український ринок завдяки географічній близькості та вже наявним діловим зв'язкам. Їм простіше розібратися, який бізнес тимчасово переживає складний період, а який втратив перспективи надовго.

Чому американський бізнес діє обережніше

Американські інвестори оцінюють українські проєкти за іншими правилами. Великі інвестиційні фонди мають погоджувати рішення з інвестиційними комітетами, кредиторами, страховими компаніями та партнерами, які вкладають у них кошти. Для кожної з цих сторін війна означає додаткові ризики.

Серед головних проблем – можливе фізичне знищення активів, невизначеність щодо тривалості війни, валютні обмеження та складність із подальшим продажем бізнесу. Через це інвестори вимагають вищої потенційної дохідності, щоб компенсувати можливі втрати.

Водночас говорити про відсутність американського капіталу в Україні не варто. Інвестиційні можливості створюють, зокрема, Американсько-український інвестиційний фонд відбудови та Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC).

Але створення фонду ще не означає, що приватні американські компанії почнуть масово купувати українські підприємства. Для таких рішень потрібні проєкти з прозорою фінансовою звітністю, зрозумілими контрактами, надійними партнерами та механізмами страхування ризиків.

Які українські активи можуть зацікавити іноземців

Окремий інтерес для інвесторів можуть становити українські банки. Вони мають клієнтські бази, мережі відділень, ліцензії та інфраструктуру, необхідну для роботи економіки. Під час відбудови країни попит на фінансування бізнесу, платежі та кредитування може зростати.

Польська PKO Bank Polski вже володіє українським "Кредобанком". Також експерт згадує про зацікавленість польського банку в розширенні присутності на українському ринку. Однак це не означає, що конкретне придбання вже погоджене або завершене.

Купівля банку дає інвестору готову інфраструктуру та доступ до клієнтів, але водночас передбачає значні ризики. Перед угодою потрібно перевірити якість кредитного портфеля, достатність капіталу, структуру власності, пов'язані компанії та можливі зобов'язання, які виникли через війну. Крім того, такі операції потребують погодження відповідних українських регуляторів.

За словами Ванетика, інтерес іноземних покупців можуть викликати не лише банки. Серед перспективних напрямів:

• енергетика;
• логістика;
• телекомунікації;
• цифрова інфраструктура;
• виробництво будівельних матеріалів;
• агропереробка;
• критично важливі корисні копалини.

Особливу роль може відіграти енергетика. Україні потрібні:

• розподілена генерація;
• системи накопичення енергії;
• модернізація мереж і обладнання для захисту критичної інфраструктури.

Такі проєкти мають попит уже зараз, а не лише після завершення бойових дій.

Чи підуть американці за польськими інвесторами

Успішні угоди польських компаній можуть стати сигналом для американського бізнесу. Вони покажуть, що в Україні можна придбати актив, провести юридичну перевірку, домовитися з партнерами та організувати роботу навіть під час війни.

Крім того, польські компанії можуть стати місцевими партнерами для американських інвесторів, які поки недостатньо добре знають український ринок.

Але сам факт присутності іноземного покупця ще не гарантує, що за ним прийдуть інші. Важливо, наскільки прозоро відбулася угода, чи були дотримані права всіх власників і чи здатен придбаний бізнес стабільно заробляти.

Невдало проведена приватизація або угода, яку супроводжував політичний тиск, навпаки, може відлякати потенційних інвесторів.

Що може завадити іноземцям вкладати гроші в Україну

Воєнні ризики – лише частина проблем, які враховують інвестори. Не менше значення мають захист права власності, прозорість структури бізнесу, робота судів, виконання судових рішень і передбачуваність податкових та регуляторних правил.

Навіть міжнародний арбітраж не може повністю компенсувати слабкий захист інвестицій усередині країни. Тому перед купівлею підприємства іноземні компанії перевіряють не лише фінансові показники, а й кінцевих власників, можливі корупційні ризики, санкційні обмеження та судові спори.

Зменшити частину загроз можуть механізми страхування політичних і воєнних ризиків. У червні 2026 року DFC та Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій Світового банку (MIGA) домовилися розробити відповідний механізм для двостороннього фонду відбудови. Такі інструменти можуть зробити окремі проєкти привабливішими для інвесторів, хоча й не гарантують захисту від усіх комерційних збитків.

Чи можуть іноземці скупити найцінніші активи до завершення війни

Частина перспективних активів справді може знайти покупців ще до завершення бойових дій. Ідеться, зокрема, про банки зі стійким фінансовим становищем, логістичні центри, енергетичну інфраструктуру та підприємства з налагодженими каналами збуту. Такі об'єкти складно швидко створити з нуля, тому вони можуть зацікавити інвесторів, які готові брати на себе ризики вже зараз.

Проте говорити, що після завершення війни в Україні не залишиться привабливих активів, було б перебільшенням. Відбудова триватиме роками й відкриватиме можливості для створення нових підприємств, спільних проєктів і концесій.

Найбільша небезпека для України, на думку Ванетика – не ранній прихід іноземного капіталу, а непрозорий продаж державних активів. Щоб цього уникнути, потрібні відкриті конкурси, незалежна оцінка майна та розкриття інформації про кінцевих власників компаній-покупців.

Як Україна може залучити більше американських інвестицій

Щоб зацікавити американський бізнес, Україні потрібно не лише презентувати можливості для заробітку, а й забезпечити зрозумілі правила роботи. Інвестори мають бачити перелік об'єктів для приватизації та концесій, прозорі умови конкурсів, надійний захист власності й передбачувану податкову політику.

Важливо також спростити отримання дозволів і митні процедури, покращити роботу господарських судів та забезпечити зрозумілі правила переказу дивідендів за кордон з урахуванням чинних валютних обмежень воєнного часу.

Україна також може активніше залучати міжнародні фінансові інституції до страхування ризиків і спільного фінансування проєктів.

Юрій Ванетик

Американський юрист та політичний стратег

Американський капітал може терпіти ризик, коли цей ризик є вимірюваним і оціненим. Він не може спокійно оцінювати довільні дії уряду.

Польські інвестиції можуть стати одним із сигналів для американського бізнесу, що український ринок вартий уваги ще до завершення війни. Але масштабніший приплив капіталу залежатиме не лише від перспектив відбудови, а й від того, наскільки надійні умови для роботи та захисту інвестицій зможе забезпечити Україна.

До слова, на український ринок офіційно вийшла мережа польських дискаунтерів Pepco. Перший магазин запрацював 28 жовтня у Києві. Мережа спеціалізується на доступних товарах для всієї родини.