Європа боїться не того: експерт The Guardian попередив про сценарій, який може залишити Україну без підтримки

Європейські лідери зосередилися на дискусіях про те, хто має представляти Євросоюз на переговорах із Росією та якою буде подальша політика президента США Дональда Трампа щодо України.

Про це пише директор з питань Європи аналітичної компанії Eurasia Group Муджтаба Рахман у статті для The Guardian.

На думку експерта, суперечки щодо європейського представництва на переговорах із Москвою наразі мають обмежене практичне значення. Він пояснює це тим, що шанси на початок повноцінних мирних переговорів щодо України до завершення зими залишаються незначними. Натомість Росія, як вважає Рахман, має причини продовжувати й посилювати бойові дії, намагаючись завдати шкоди українській економіці та підірвати моральний стан населення.

«Росія має потужні стимули для ескалації війни протягом найближчих місяців, намагаючись підірвати економіку України та моральний дух цивільного населення», — зазначає автор.

Іншим предметом дискусій у Європі залишається політика Дональда Трампа. За оцінкою Рахмана, американське озброєння й надалі має важливе значення для української оборони. Проте військові операції США на Близькому Сході ускладнюють постачання озброєнь, яких Київ потребує найбільше, зокрема ракет-перехоплювачів для систем Patriot.

Крім того, Україна значною мірою покладається на американську розвідку раннього попередження, яка допомагає виявляти російські балістичні ракети. Європейські держави, за прогнозом експерта, навряд чи зможуть повністю створити аналогічні можливості до 2030 року.

Водночас Рахман вважає, що залежність України від США вже не така критична, як два роки тому. Натомість найбільшу увагу європейських урядів, на його переконання, має привернути можливий політичний поворот у Франції.

«Але загальний висновок залишається незмінним: США є для України менш незамінним партнером, ніж це було два роки тому. Дискусія, яку європейські лідери ігнорують, стосується набагато ближчих до них питань: що станеться, якщо Марін Ле Пен переможе на президентських виборах у Франції через шість місяців?» — наголосив автор.

Експерт припускає, що в разі приходу до влади Ле Пен може припинити двосторонню допомогу Франції Україні. Крім того, її спротив збільшенню французьких внесків до бюджету Європейського Союзу здатен поставити під загрозу фінансування підтримки Києва на рівні всього блоку.

Рахман також звертає увагу на позиції інших європейських держав. За його оцінкою, для Італії, Іспанії, Греції, Австрії, Угорщини та Словаччини українське питання має нижчий пріоритет. Підтримка з боку Італії, на його думку, може додатково послабитися після наступних виборів у країні.

За такого розвитку подій основний фінансовий і політичний тягар допомоги Україні може перейти до обмеженої групи держав Північної та Західної Європи. Однак їм буде складно компенсувати можливе скорочення внесків із боку країн Південної та Центральної Європи.

Під загрозою, застерігає експерт, можуть опинитися і санкції проти Росії. Термін дії економічних обмежень ЄС спливає в липні 2027 року, а французьке вето здатне заблокувати їхнє продовження.

«Коротко кажучи, президентство Ле Пен могло б одночасно підірвати три основи європейської підтримки України: фінансування, членство в ЄС та санкції проти Росії», — підсумував Рахман.

Автор розглядає і найгірший для України сценарій: якщо Європа не зможе забезпечити необхідну допомогу, Київ може опинитися під тиском і бути змушеним погодитися на умови Москви.

За такого розвитку подій Росія могла б закріпити контроль над окупованими територіями та нав’язувати Україні політичні й безпекові вимоги. Серед них експерт називає відмову від вступу до НАТО, обмеження чисельності української армії та політичні умови, які Кремль називає «денацифікацією».

Рахман зауважує, що українське суспільство могло б сприйняти таку домовленість як принизливу поразку, особливо якщо її укладення відбувалося б під тиском Вашингтона та за відсутності єдності серед європейських союзників.

«Після безпідставного вторгнення та майже п’яти років жорстоких російських атак на цивільне населення українці сприймуть цю угоду як принизливу поразку. Приниження буде ще більшим, якщо Київ підпише угоду під тиском Вашингтона, за підтримки одних європейських країн та на тлі опору з боку інших», — пише експерт.

Він також попереджає про гуманітарні наслідки можливої передачі українських територій під контроль Росії. На його думку, жителям окупованих районів загрожували б переслідування, незаконні затримання, насильницькі зникнення та катування. Люди, яким вдалося б евакуюватися, могли б поповнити кількість внутрішньо переміщених осіб.

Окремою проблемою, за оцінкою Рахмана, стало б питання проведення референдуму щодо територіальних поступок. Він зазначає, що Володимир Зеленський опинився б перед складним політичним вибором.

«Перед Зеленським постали б два погані варіанти: проігнорувати результати голосування та нав’язати вкрай непопулярну угоду; або піти у відставку й залишити вакуум, який мав би заповнити наступний уряд», — вважає автор.

Водночас Рахман наголошує, що описаний сценарій не є неминучим. Для його реалізації має одночасно збігтися кілька несприятливих чинників: повне припинення американської військової та розвідувальної підтримки, яке дозволило б Росії просунутися на фронті; вичерпання європейського фінансування без альтернативних джерел; а також нова російська мобілізація та подальша ескалація війни.

«Кожен із цих факторів можливий окремо; разом вони малоймовірні», — зазначає експерт.

Попри це, він закликає європейські столиці серйозно поставитися до такого ризику. На його переконання, нинішні перспективи України є одними з найскладніших від початку повномасштабного вторгнення. Стратегія Путіна, як пояснює Рахман, полягає в тому, щоб перечекати західну підтримку та домогтися політичних цілей, яких Росія не змогла досягти військовим шляхом.

«Перспективи України виглядають найпохмурішими з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Стратегія Путіна завжди полягала в тому, щоб перечекати Захід і досягти політичних цілей, яких він не може досягти на полі бою. Ця перспектива стає дедалі ймовірнішою — не тому, що Україна втрачає волю до боротьби, і навіть не через відступ Вашингтона, а через те, що може статися в Європі наступного року, що зробить її найслабшою ланкою у власній стратегії перемоги над Росією», — підсумував автор.

Раніше повідомлялося, що висока представниця Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас вважає, що саме вона разом із головою Європейської ради може представляти Європу під час переговорів із Росією щодо врегулювання війни проти України.

Ми раніше інформували, що президент Франції Емманюель Макрон заявив, що європейські країни мають перехопити ініціативу, розробити власний мирний план, визначити майбутню архітектуру безпеки та розпочати діалог із Росією.