Трамп програв Конгрес: чи будуть нові санкції проти Росії

3 листопада республіканці зазнали масштабної поразки на проміжних виборах у США. Для Дональда Трампа це означає втрату контролю над законодавчою владою на останні два роки президентства. Але що зміниться для американських санкцій проти Росії?

На перший погляд, небагато. Президент може блокувати нові закони. Проте в американській політичній системі є інший, значно цікавіший механізм: Конгрес може суттєво ускладнити послаблення санкцій. І справа не тільки в законах. А й у чиновниках, які ці рішення виконують.

Що Конгрес може зробити із санкціями?

Відео дня

Конгрес ухвалює закони, встановлює обмеження та визначає санкційні повноваження. Президент і підпорядковані йому відомства забезпечують їх виконання (implementation) та примусове застосування (enforcement). Ключова установа тут - OFAC (Office of Foreign Assets Control, Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США). Саме воно адмініструє санкційні списки, видає ліцензії та контролює дотримання фінансових обмежень.

18 вересня Трамп підписав "закон Грема", який чекали в Україні, що передбачає додаткові санкції проти російського енергетичного сектору, "тіньового флоту", а також вторинні мита щодо найбільших покупців російських енергоносіїв. Але 16 жовтня прийшло розчарування - президент скористався передбаченим самим законом механізмом waiver (тимчасове звільнення від застосування певних санкційних вимог) і фактично призупинив запровадження ключових нових обмежень. Обґрунтування - необхідність не перешкоджати мирним переговорам.

Чи може Конгрес скасувати це рішення?

Теоретично, він здатний ухвалити новий закон, який звужує президентські повноваження.

Однак, практично я впевнений, що Трамп застосує до нього вето. І для його подолання потрібні 2/3 голосів у кожній палаті.

Проте американський парламент має потужний інструмент - congressional oversight (парламентський контроль над виконавчою владою). Комітети можуть проводити розслідування, вимагати документи, викликати посадовців і застосовувати subpoena - юридично обов'язкові повістки для надання свідчень або матеріалів... Юристи вашингтонської фірми Covington & Burling ще 20 жовтня спрогнозували: у разі перемоги демократів вони намагатимуться законодавчо оскаржувати санкційну політику Трампа.

Найцікавіший для санкційної тематики аналіз опублікували 10 серпня Філіп Лак і Бред Спічер із Center for Strategic and International Studies (CSIS). Вони пояснюють проблему: законодавче закріплення санкцій (codification) не гарантує їх ефективного виконання, якщо адміністрація не зацікавлена в цьому. Автори пропонують три механізми: щоквартальну звітність про боротьбу з обходом санкцій, докладне обґрунтування президентських винятків і регулярне порівняння американських санкційних списків із британськими та європейськими.

Тобто, якщо не можна примусити адміністрацію діяти, можна змусити її пояснювати бездіяльність.

Три потенційні розслідування, на які варто чекати найближчим часом:

1. Дизельна угода з Росією.

9 жовтня OFAC видало генеральну ліцензію GL 135, яка дозволяє певні операції з російським дизелем, включно з його імпортом до США, до квітня 2027 року. Рішення ухвалили на тлі високих цін на пальне та домовленостей Трампа з Путіним. 26 жовтня сенатори – і демократи, і республіканці - вже вимагали від великих банків і портів зберегти документи щодо потенційних операцій із російським дизелем. Наступні питання конгресменів очевидні. Які американські компанії брали участь? Скільки дизеля фактично імпортовано? Який вплив на американські ціни та доходи російського бюджету? На яких юридичних підставах видано ліцензію?

2. Винятки для "Лукойлу" та "Роснєфті".

У жовтні 2025 року США запровадили санкції проти двох найбільших російських нафтових компаній. Але згодом почали видавати General Licenses (генеральні ліцензії, що дозволяють визначені операції, які інакше були б заборонені). У цих винятків є раціональні пояснення: необхідність продажу активів, захисту споживачів, збереження енергопостачання Німеччини. Але тепер, потенційно, можуть бути озвучені питання: чому ліцензії продовжуються? Які активи реально продано? Чи отримує російський власник економічну вигоду? Чому одні дозволи обмежені кількома місяцями, а інші фактично безстрокові?

3. "Тіньовий флот".

Тут проблема не стільки в санкційних винятках, скільки в non-designation - невключенні нових суб'єктів до санкційних списків. За підрахунками Робіна Брукса та Бена Гарріса з Brookings, станом на липень 2026 року ЄС санкціонував 671 судно російського "тіньового флоту", Велика Британія - 621. США не додали жодного (!) нового такого судна після завершення президентства Байдена. При цьому американські санкції мають особливо сильний вплив на можливість танкерів продовжувати перевезення.

Отже, питання до OFAC можуть бути такі: скільки європейських санкційних досьє було розглянуто? Чому американський список не поповнюється? Які докази від союзників визнано недостатніми? Хто ухвалював рішення не застосовувати санкції?

Звісно, Трамп особисто не готує кожну ліцензію OFAC. За документами стоять юристи, економісти, керівники департаментів і політичні призначенці. І уявімо чиновника, якому доручили підготувати чергове санкційне послаблення. Президент залишається при владі до січня 2029 року, але Конгрес уже контролюють політичні опоненти.

Чиновник розуміє, що через кілька місяців його можуть викликати на слухання, вимагати службове листування, запитувати про підстави рішення та перевіряти, чи попереджав він керівництво про ризики.

Його ім’я тягатимуть в медіа, шукатимуть його зв’язки з Росією, в соцмережах будуть меми з ним у російській шапці-ушанці з червоною зіркою... І в таких умовах варто чекати на бюрократичне уповільнення виконання рішення: додаткові юридичні висновки, економічні розрахунки, погодження, наради. Тобто, чиновник не йде рішуче в у відставку. Натомість, тихо саботує сумнівні рішення, за які потенційно може понести особисту відповідальність.

Звісно, навмисний саботаж законного розпорядження може мати дисциплінарні наслідки. Та й розслідування Конгресу не гарантують такої поведінки. Але здатні змінювати її стимули.

Ще один момент: хто допомагатиме Конгресу?

OFAC - великий професійний апарат. Конгресмени фізично не здатні самостійно аналізувати тисячі санкційних рішень. Для цього існують співробітники парламентських комітетів, Congressional Research Service (дослідницька служба Конгресу) та Government Accountability Office - GAO (незалежний контрольний і аудиторський орган). Але важливу роль відіграють також незалежні організації.

Що можуть робити українські та проукраїнські американські організації? Насамперед - evidence-based oversight support (доказове забезпечення парламентського контролю). Наприклад, створити моніторинг американських санкційних винятків: дати видачі та продовження ліцензій, коло дозволених операцій, заявлені цілі, встановлені економічні наслідки, розбіжності із санкційною політикою ЄС та Великої Британії.

Такий матеріал може використовуватися журналістами, аналітичними центрами й апаратами парламентських комітетів. Саме Конгрес, а не НГО, вирішуватиме, які питання ставити адміністрації та чи проводити розслідування.

Для іноземних організацій принципові прозорість, незалежність фактів і дотримання американських правил щодо представництва іноземних інтересів, зокрема FARA.

Це не спроба підмінити американську політичну систему українськими рекомендаціями. Це можливість забезпечити її якісною інформацією про російські енергетичні доходи та санкційні схеми.

Таким чином, поразка республіканців не означає, що в січні США автоматично запровадять нові санкції проти Росії.

Але зміниться політичне середовище, в якому ці рішення ухвалюють. І для України тут відкривається новий напрям роботи: не лише вимагати нових обмежень для РФ, а забезпечувати підзвітність за виконання вже ухвалених.

Максим Гардус, спеціаліст із комунікацій Razom We Stand

Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням