Боротьба з погромами чи інтернетом: як працюють інформаційні мережі впливу та хто отримав вигоду від протестів у Франції

Масові протести у Франції, які переросли в масштабні погроми з випадками мародерства, несподівано відкрили для французької влади нову проблему. Виявилося, що для боротьби з вуличним насильством може бути недостатньо навіть тисяч поліцейських, адже сучасні заворушення відбуваються не лише на вулицях, а й у соціальних мережах.

  Adv

популярні відео

І поки французькі правоохоронці намагалися зупинити погроми, мільйони користувачів у TikTok, Instagram та X спостерігали за ними буквально в прямому етері, причому часто з викривленим політичним підтекстом, про який подбали "ляльководи" (дочитайте до кінця статті, щоб дізнатися, яку державу вони представляють).

24 Канал проаналізував перебіг протестів у Франції, щоб з'ясувати, як саме соціальні мережі вплинули на масштаб та характер протестів, як російські ботоферми роками підживлюють заворушення у Європі, чому французькі чиновники заговорили про нові обмеження в інтернеті, і чи не є це спробою виправдати власне безсилля коштом свобод громадян. Актуальну тему коментує політолог, керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович.

Реклама

TikTok запалив Францію: яка роль соцмереж у масштабних заворушеннях

Першим, що кидається в очі в історії навколо французьких масових протестів-2026 – це те, що навіть дата їх проведення народилася в TikTok. Ще у вересні маловідомий блогер під псевдонімом V2 опублікував відео, в якому запропонував французам вийти на вулиці 17 жовтня 2026 року, щоб продемонструвати невдоволення стрімким зростанням цін на пальне. Саме відео врешті переглянули близько 1,5 мільйона разів, а запропонована ним дата швидко почала поширюватися іншими акаунтами. Причому сам блогер не мав жодного очевидного зв'язку з французськими протестними організаціями, як то й же рух "жовтих жилетів".

Та у випадку з цим блогером скоріше спрацював ефект "черезтинного радіо", адже навряд чи маловідомий тіктокер зміг би самотужки організувати загальнонаціональну демонстрацію.

Зрештою, ще до самого 17 жовтня його заклики підхопили студентські та учнівські об'єднання, профспілки й представники лівих політичних сил.

Реклама

Молодь дійсно склала основу протестів, принаймні на старті / фото – Le Figaro

У результаті на вулиці французьких міст вийшли від 550 до 800 тисяч людей. Але разом із мирними демонстрантами з'явилися й охочі скористатися метушнею для сутичок із поліцією, пограбувань магазинів та підпалів.

І вже тут соціальні мережі дійсно відіграли ключову роль. Як з'ясували журналісти Le Monde, протягом 17 – 18 жовтня TikTok був переповнений прямими трансляціями та відео заворушень.

Деякі блогери фактично перетворили погроми на спосіб залучення нової аудиторії, транслюючи напади на магазини та сутички з поліцією, паралельно закликаючи глядачів підписуватися на їхні сторінки.

Однак між популярністю відео з мародерством і безпосередньою організацією цих погромів існує доволі суттєва різниця. Власне, соціальні мережі справді допомагали координувати протестну активність. Аналітики наголошують, що напередодні 17 жовтня на спеціально створених інтерактивних мапах з'явилася інформація про понад тисячу запланованих акцій.

Паралельно через Telegram учасники обмінювалися маршрутами, повідомленнями про пересування поліції та посиланнями на прямі трансляції. Проте така чітка координація сама собою не доводить, що організатори мирних демонстрацій також керували й погромниками. Ті, скоріше, могли скористатися цими інструментами для уникнення скупчень поліції або у спробах змішатися з натовпом.

Реклама

Політолог Ігор Рейтерович вважає, що причини переростання мирних демонстрацій у масштабні погроми варто шукати не лише в соціальних мережах, а й в особливостях самого французького суспільства та діях правоохоронців.

Iгор Рейтерович

політолог

Франція – це дуже специфічна країна, яка має специфічну структуру груп інтересів і специфічне ставлення до різноманітних лівих, анархістських рухів тощо… І неготовність загалом державної системи вчасно на це реагувати, причому реагувати ефективно, призвела до того, що ми побачили.

Тобто інтернет дійсно став потужним інструментом для мобілізації населення для участі в мирних демонстраціях, однак чіткого зв'язку між масштабом мародерств і активністю французів в мережі не знайшли врешті ані правоохоронці, ані журналісти.

Чому мирні протести перетворилися на погроми – відповідь на це питання цікавить багатьох / фото – Le Figaro

Реклама

Втім, певна проблема тут усе-таки криється, але не стільки в організації самих протестів, скільки в їхньому медійному висвітленні. Кадрами погромів активно користувалися люди, максимально далекі від вимог французських ліцеїстів і студентів, зате тісно пов'язаних з російськими інформаційними мережами.

Від "жовтих жилетів" до міграційної кризи: кому вигідне негативне висвітлення протестів у Франції

Було б доволі зручно списати французькі заворушення на приховану "руку Кремля" (бо стосовно Росії з огляду на її дії існує така собі презумпція винуватості), однак наразі навіть президент Франції Еммануель Макрон не поспішає перекладати відповідальність за погроми на Росію.

Більше того, ще 21 жовтня він заявив, що не бачить ознак прямого іноземного втручання в організацію протестів. Водночас французький президент визнав, що вже після початку заворушень відбулися масштабні інформаційні маніпуляції з-за кордону. І ось тут росіяни справді знайшли для себе чимало роботи.

Реклама

Протести ліцеїстів стали "паливом" для російської інформаційної війни / фото – Le Figaro

Як з'ясували дослідники Alliance4Europe, російські інформаційні мережі почали розкручувати тему французьких протестів ще до масштабних погромів 17 жовтня. Зокрема, пов'язана з Кремлем мережа Doppelganger за шість тижнів поширила понад 600 дописів чотирма мовами, які набрали сумарно близько 7,4 мільйона переглядів. Основний акцент робили на дорожнечі життя, невдоволенні владою та закликах до нових протестів.

Однак після початку погромів акценти змістилися в бік проблем з мігрантами (тут росіянам підіграв сам президент США Трамп, який почав навалювати у себе в соцмережі "Правда" каскад постів та звинувачувати в погромах мігрантів).

Маючи таку солідну підтримку, російські пропагандисти та англомовні ультраправі блогери активно поширювали кадри насильства, представляючи їх як наслідок неконтрольованої міграції. Причому у франкомовному сегменті соцмереж лише 3% дописів звинувачували в заворушеннях мігрантів або мусульман, тоді як в англомовному таких було майже 19%. Ну, бо здалеку, звісно, завжди краще видно (сарказм).

Реклама

Особливо примітною стала історія з підпалом мерії Ліможа, відповідальність за який без жодних доказів покладали на мігрантів, хоча насправді це зробили етнічні французи з лівацькими поглядами (одному з підозрюваних – 34 роки, він син колишнього учасника терористичної групи ЕТА, іншому – взагалі 66 років і він не має ніякого стосунку до ліцеїстів). Та, власне, головний висновок дослідників полягає в тому, що іноземні сили не організовували французькі протести, але активно використовували їх для поглиблення суспільного розколу.

Причому часто такі подібні пропагандистські акаунти навіть не обтяжували себе пошуком справжніх кадрів із французьких протестів. До прикладу, кремлівський телеканал RT активно поширював відео як в Мадриді мігранти торгують на вулиці "люксовими товарами", видаючи це за продаж награбованих під час французьких погромів товарів. Насправді запис з'явився в інтернеті ще до заворушень, а продаж фейків на вулицях великих міст Іспанії – то дуже давня проблема, але це не завадило поширити його знову, одразу кількома мовами, зібравши понад 2,4 мільйона переглядів. Так само вірусним стали кадри з Мілану, які масово видавали за погроми у Франції.

Реклама

Звісно, повз таку нагоду не могли пройти у партії Марін Ле Пен, особливо напередодні виборів 2027 року. "Національне об'єднання" навіть підготувала окремий агітаційний ролик із кадрами погромів, звинувативши у безладі лівих та прихильників Макрона. А лідер партії Жордан Барделла взагалі закликав зупинити імміграцію та депортувати іноземців, які вчиняють злочини.

Ігор Рейтерович

політолог

Ці протести однозначно зіграли на руку насамперед правим і Ле Пен, оскільки її рейтинги зросли на тлі заворушень. Адже вона порушує питання міграції, а мігранти, очевидно, відіграли тут важливу роль (принаймні опинились в центрі уваги – 24 Канал). У Макрона ще залишається шанс якось по-іншому відреагувати на ситуацію і, можливо, здобути додаткову підтримку. А от для лівих це дуже велике випробування, оскільки багато гасел протестувальників мають відверто ліве, анархічне спрямування, і їм буде складно це пояснювати з ідеологічної точки зору. Тому поки що Ле Пен є головним вигодонабувачем від цих протестів, хоча вона, очевидно, не докладала руки до їхньої організації.

Росія збирає лайки

Найбільш небезпечним у цій ситуації є те, що російські інформаційні мережі не обмежуються звичайною пропагандою, а вдаються до гібридних дій. Власне, саме це нині і відбувається. Також варто нагадати, що паралельно Росія проводить диверсії в ЄС, здійснюючи фактичні "акти війни" проти країн НАТО.

Атаки йдуть як в оффлайні, так і в онлайні. Ще 28 вересня пов'язаний із російським ІПСО International Reporters закликав французьку молодь наслідувати німецьких протестувальників, які активно виступали проти поновлення обов'язкового призову в армію. А канал Gavroche після повідомлення про пожежу в одній зі шкіл взагалі пропонував піти до французького Міністерства освіти та підпалити його.

Причому подібну тактику Кремль використовує далеко не вперше. Ще під час протестів "жовтих жилетів" у 2018 – 2019 роках російський пропагандистський телеканал RT France (нині, на щастя вже заборонений) приділяв настільки багато уваги французьким заворушенням, що здавалося, ніби в тому ж Парижі взагалі більше нічого не відбувається, крім підпалів автівок та сутичок з поліцією.

За даними EUvsDisinfo, протягом десяти місяців RT тоді опублікували на своєму YouTube 1522 відео про протести, що становило аж 22% від усього його контенту за цей період. Для порівняння, антиурядові демонстрації в самій Москві, що відбувалися у той самий період, російські державні медіа чомусь висвітлювали значно стриманіше або взагалі ігнорували.

Отже, подібні інформаційні операції справді здатні підсилювати суспільні конфлікти, поширювати дезінформацію та навіть заохочувати радикальні дії. Однак доказів того, що саме Кремль організував жовтневі погроми у Франції, досі немає. Натомість французька влада вже знайшла іншу потенційну загрозу громадському порядку – самі соціальні мережі. І, схоже, готова боротися з нею значно рішучіше, ніж можна було б очікувати від європейської демократії.

Забороняти або обмежити: які рішення пропонують французькі чиновники

Схоже, що французькі чиновники знайшли доволі зручне пояснення власної неспроможності зупинити масштабні погроми. Адже якщо раніше владі доводилося відповідати на неприємні запитання про недостатню кількість поліцейських, надмірну жорстокість копів чи інші провали в організації безпеки, то тепер частину відповідальності можна перекласти прямо на соціальні мережі. Причому деякі французькі політики вже пропонують взагалі тимчасово відключати популярні платформи. І це вже більше схоже на моральну паніку, ніж на продумані та відповідальні дії.

До прикладу, ще 20 жовтня міністр економіки Ролан Лескюр заявив, що соціальні мережі відіграли свою роль у французьких заворушеннях, а отже, владі доведеться зробити з цього "певні висновки".

Колишній прем'єр-міністр і нинішній кандидат у президенти Франції Габріель Атталь заявив, що під час подібних заворушень держава повинна мати можливість тимчасово та вибірково блокувати доступ до окремих соціальних мереж, щоб зупинити так званий "ефект натовпу".

І все це попри те, що, як ми вже з'ясували, переконливих доказів прямого впливу соцмереж на масштаби мародерства французькі правоохоронці поки не представили. Втім, схоже, що для уряду цього виявилося достатньо, щоб перейти від розмов до цілком конкретних дій.

фото – Le Figaro

До прикладу, 22 жовтня прем'єр-міністр Себастьєн Лекорню надіслав листа керівникам чотирьох найбільших мобільних операторів Франції. У документі він попросив компанії підготувати технічну можливість для тимчасового блокування TikTok, Instagram та Snapchat під час наступних протестів 24 жовтня. Згодом до переліку додали й X. Ідея була в тому, щоб французькі оператори точково обмежували користувачам доступ до відповідних сервісів через мобільні мережі.

Втім, уже наступного дня під час консультацій щодо цієї теми оператори висловили серйозні сумніви стосовно такої ідеї:

• По-перше, вибірково заблокувати соцмережі лише в окремих районах та тільки для мобільних пристроїв технічно дуже складно;

• По-друге, такі обмеження відносно легко обійти за допомогою VPN;

• І на додачу, залишалося питання законності самого рішення.

Адже оператори наполягали, що для того, щоб вони дійсно могли таке провернути, потрібен відповідний, належним чином оформлений правовий акт, а не просто прохання уряду. Зрештою, 24 жовтня соціальні мережі так і не заблокували, але сама ідея далеко не нова для французької влади й уже стикалася з юридичними претензіями.

Ще у травні 2024 року в Новій Каледонії протести швидко переросли в криваві сутички з поліцією, підпали та погроми, внаслідок яких навіть загинули люди. Париж навіть був змушений запровадити надзвичайний стан, а уряд тодішнього прем'єра Габріеля Атталя наказав заблокувати TikTok на всій території архіпелагу, пояснивши це закликами до насильства, які поширювалися на платформі (у них, до речі, звинувачували не Росію, а Азербайджан). Зрештою, доступ до TikTok дійсно було обмежено, хоча й не надовго – всього на два тижні.

Щоправда, вже у квітні 2025 року Державна рада Франції визнала це рішення незаконним, оскільки воно непропорційно обмежувало свободу слова та доступ громадян до інформації. Суд не виключив можливості тимчасового блокування соцмереж за надзвичайних обставин, але наголосив, що такий захід допустимий лише за відсутності менш радикальних альтернатив і на обмежений час.

Паралельно французький уряд вирішив, що варто концентруватися й на окремих акаунтах. Ще в розпал погромів Париж домовився з найбільшими соціальними платформами про механізм оперативного видалення незаконного контенту та блокування акаунтів, які закликають до насильства.

Тобто методи боротьби з підбурюванням до погромів існують і без відключення соцмереж для мільйонів користувачів. Тим паче, що ті самі платформи, через які мародери можуть координувати свої дії, дозволяють мирним демонстрантам організовувати протести, журналістам – оперативно висвітлювати події, а звичайним громадянам – документувати порушення з боку правоохоронців.

Політолог Ігор Рейтерович також вважає, що державі необхідні інструменти для боротьби зі злочинною діяльністю в соціальних мережах, але повне блокування популярних платформ створює значно серйозніші ризики.

Ігор Рейтерович

політолог

Якщо повністю забороняти соціальні мережі для спілкування повнолітніх людей, це дуже серйозна проблема. Оскільки це питання цензури, це питання втручання в особисте життя. З іншого боку, правоохоронні органи, очевидно, повинні мати додаткові можливості щодо відстеження різноманітних рухів кримінального чи терористичного характеру, які, зокрема, процвітають у соціальних мережах.

Ігор Рейтерович наводить приклад Швейцарії, де у 2016-му році на референдумі громадяни більшістю підтримали розширення повноважень розвідки щодо моніторингу інтернету та навіть перехоплення приватних повідомлень у разі загроз національній безпеці. Водночас застосування таких заходів передбачає спеціальні дозволи та жорсткий державний контроль, адже противники закону наголошували саме на потенційних зловживаннях. При цьому блокування соціальних мереж чи обмеження доступу громадян до інтернету навіть не обговорювалося.

Власне, у цьому й полягає головна небезпека подібних ініціатив. Адже якщо сьогодні уряд отримує можливість відключати соціальні мережі через погроми, то хто гарантує, що завтра цей інструмент не використають для придушення цілком мирних та законних антиурядових демонстрацій? Особливо, якщо у 2027-му на виборах переможе умовна Ле Пен, яка нині дистанціювалася від радикальної риторики, але базово залишається ультраправою.

Французькі протести показали, що соціальні мережі сьогодні дійсно можуть ставати інструментом поширення насильства, дезінформації та навіть іноземного втручання. Однак замість того, щоб боротися з конкретними порушниками, влада ризикує обмежити права одразу всіх користувачів.

І тоді головною проблемою для французької демократії стануть уже не російські боти, політичні маніпулятори на чолі з лауреатом премії миру FIFA чи агресивні тіктокери. Проблемою стане сам небезпечний прецедент, коли держава вирішуватиме, коли і за яких обставин громадяни зможуть вільно виходити в мережу.