Учені попросили 50 людей розповісти про досвід смерті й виявили моторошну закономірність

Тунель, що веде до сліпучого світла, – найвідоміший образ передсмертного досвіду, який давно став символом кінця життя. Однак не всі, хто пережив такий досвід, бачили саме тунель. Дехто описує величезні освітлені простори, вигнуті горизонти або відчуття, що навколо суцільне світло. Нове дослідження показало, що попри ці відмінності, у таких видіннях є щось спільне, пише ScienceAlert.

Передсмертні досвіди складно вивчати: люди переживають їх дуже інтенсивно, на емоційному, особистому чи духовному рівні, і часто не можуть пояснити словами. Стандартні клінічні опитувальники фіксують лише частину цього досвіду. Дослідники вже виявили повторювані ознаки, зокрема тунелі, світло та відчуття виходу з тіла. Проте просторову структуру таких видінь і те, як люди в них рухаються, вивчали набагато менше.

Як учені змусили людей "намалювати" пережите?

Нейрофеноменологиня Франс Лернер з Хайфського університету в Ізраїлі з колегами вирішила підійти до питання візуально. Вони припустили, що малюнки можуть виявити закономірності, яких не передають слова.

Дослідники залучили 50 людей, які повідомили про передсмертний досвід. На кількох онлайн-сесіях під керівництвом дослідників учасники відтворювали свої спогади за допомогою каталогу геометричних піктограм. Вони розбивали досвід на окремі етапи й зображували форму кожного простору. Також вони вказували, де себе відчували всередині цих просторів, як рухалися та які кольори пам'ятають. Потім вчені зібрали з цих реконструкцій базу даних і порівняли геометрію просторів та їхні ознаки.

Попри глибоко особистий характер переживань, певні форми повторювалися. Дослідники виділили чотири категорії: конічні простори, до яких належить і звичний тунель; широкі вигнуті простори на кшталт арок; пласкіші та плавніше вигнуті простори; а також простори, що повністю оточували спостерігача, наче внутрішня частина сфери чи овалу.

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на

Яким кольорам відповідають різні форми?

Найцікавішою виявилася залежність між формою та кольором. Із 28 конічних просторів 22 учасники бачили ахроматичними, тобто чорними, білими, сірими або світлими без помітного відтінку. Натомість 27 із 31 широкого вигнутого простору були кольоровими. В інших двох категоріях кольорові й безбарвні видіння траплялися впереміш.

Лернер із колегами зазначають, що нейрологічні та перцептивні дослідження вже описали схожі зорові зв'язки. Наприклад, тунельний зір може виникати, коли порушується постачання кисню до сітківки або мозку, і поле зору звужується. А переважання чорного, білого й сірого в тунелеподібних просторах має паралель у звичайному зорі. За слабкого освітлення очі гірше розрізняють кольори, бо перебирають роботу світлочутливі клітини, які відповідають за бачення в темряві. Деякі просторіші та всеохопні видіння нагадують ефект Ганцфельда, коли однорідне порожнє поле зору може викликати незвичні відчуття, зокрема галюцинації.

Чого це дослідження не доводить?

Ці подібності не пояснюють, що саме спричинило видіння. Автори наголошують, що дослідження створили для опису й порівняння спогадів, а не для пошуку механізмів.

Є й обмеження. Учасники становили порівняно невелику групу, яка сама зголосилася брати участь, а деякі спогади були дуже давніми. Добірка піктограм могла вплинути на те, як люди відтворювали пережите в пам'яті. Дослідники також вели сесії, що могло внести тонкі упередження.

Крім того, без контрольної групи, яка б відтворювала інші незвичні переживання, не можна знати, чи ці геометричні закономірності притаманні лише передсмертному досвіду.

Попри це, візуальний запис спогадів виявив те, що попередні роботи здебільшого оминали. Можливо, щоб дослідити незбагненне, потрібно ставити запитання іншою мовою.

Роботу опублікували у журналі Frontiers in Psychology.