Відбудував Львів і втратив усе: драма українського архітектурного магната Івана Левинського

Саме Іван Левинський подарував Львову низку впізнаваних будівель, як-от страхове товариство "Дністер" на вулиці Руській та віллу Дзівінського. Тим часом слава про його "Фабрику кахлевих печей" гриміла на всю Європу. Як склалося життя геніального архітектора, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Від молодого мрійника до творця сучасного Львова

Іван Левинський народився 1851 року на Івано-Франківщині. Початкову школу він закінчив у Стрию, а згодом разом з братом поїхав на навчання до Львова. Пізніше Левинський розпочав навчання на будівельному відділі Львівської технічної академії. Після блискучого здобуття диплома залишився, щоб продовжувати займатися наукою.

Академічна кар'єра Левинського розвивалася вкрай успішно. Спершу він отримав запрошення обійняти посаду професора будівництва Львівської Вищої технічної школи, а вже у 1909 став професором Львівської політехніки. Науку Левинському вдалося поєднати з практичною роботою.

Ще у 1881 він відкрив власне архітектурне бюро. На роботу Левинський запрошував молоді таланти. Це призвело до того, що згодом у Львові казали: "можна сказати, що Львів не має молодого архітектора, який би не пройшов через архітектурне бюро професора Левинського".

Робота бюро розвивалася дуже динамічно: Левинський отримував важливі для міста замовлення, а одні з найталановитіших архітекторів-сучасників доручали його фірмі реалізацію своїх проєктів. Зокрема, мовиться про готель "Жорж" та Львівську оперу.

Для власної творчості Левинський обрав стиль українського модерну. Водночас він вдало поєднував його з гуцульським етно та віденською сецесією. Саме проєкти Левинського, які й сьогодні зачаровують своїм унікальним колоритом, сформували Львів початку ХХ століття.

Крім того, у 1885 Левинський заснував легендарну "Фабрику кахлевих печей". Там виготовляли справжні шедеври, які й сьогодні є одними з символів Львова. Зокрема, кожен мріє бодай раз побачити п'єц з кахлів фабрики Левинського.

Як свідчить історія, Левинський був не лише талановитим архітектором та науковцем, але й ефективним управлінцем. На піку своєї кар'єри він забезпечував робочими місцями понад тисячу людей. Варто зауважити, що Левинський дуже цінував робітників й намагався створити справді гідні умови праці.

Він був уважним до людей, завжди намагався вислухати їхні проблеми та допомогти, зокрема, й матеріально. Команда у відповідь любила й цінувала керівника, визнаючи його авторитет не через страх втратити роботу, а з поваги.

Також Левинський був щедрим меценатом. Зокрема, профінансував будинок для робітників та міські кухні. А ще – постійно ініціював можливості підтримки талановитої молоді. Зокрема, його бюро діяло як соціальний ліфт для тих, хто прагнув розвиватися у сфері.

Крах справи Левинського розпочався під час Першої світової війни. Росіяни, відступаючи, депортували його зі Львова. Однак перед смертю він встиг повернутися до міста, яке стало йому рідним.