Електромобіль є, а зарядити ніде: чому Україна не готова до переходу на електротранспорт

Попри таке зростання, зарядної інфраструктури досі недостатньо. За даними дослідження Transport & Environment та "Екодії", в Україні на одну публічну зарядну точку припадає приблизно 35 електромобілів, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи – у середньому п'ять. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Проблема не лише в кількості зарядок. Власники електромобілів, ОСББ та бізнес стикаються зі складними процедурами встановлення й підключення зарядних станцій, значними витратами та відсутністю зрозумілих правил. Особливо це стосується багатоквартирних будинків, де облаштувати місце для заряджання автомобіля значно складніше.

Додаткові виклики створюють російські атаки на енергетичну інфраструктуру та пов'язані з ними відключення електроенергії. За таких умов важливо не лише розвивати мережу зарядних станцій, а й впроваджувати технології, які дозволяють регулювати споживання електроенергії та зменшувати навантаження на електромережі.

Громадські організації "Екодія" та Transport & Environment проаналізували законодавство та поспілкувалися з фахівцями галузі, власниками електромобілів і операторами зарядних станцій. Ми визначили чотири основні бар'єри, які стримують розвиток зарядної інфраструктури в українських містах, та запропонували шляхи їх подолання.

Бар'єр 1. Відсутність єдиних правил розвитку зарядної інфраструктури

В Україні досі немає єдиного документа, який би визначав основні правила встановлення зарядних станцій, особливо в містах. Відповідні норми містяться в різних законах, державних будівельних нормах і технічних стандартах. Водночас деякі вимоги та поняття, які вже використовуються в законодавстві Європейського Союзу, в Україні досі не визначені.

Зокрема, йдеться про розумне та двоспрямоване заряджання, а також попередню підготовку паркомісць до встановлення зарядних станцій. Відсутність відповідних положень у законодавстві ускладнює впровадження сучасних технологій та планування зарядної інфраструктури на майбутнє.

У ЄС ці питання регулює, зокрема, Директива 2024/1275 про енергетичні характеристики будівель. Вона передбачає вимоги до облаштування зарядної інфраструктури біля житлових і нежитлових будівель, а також підготовку паркомісць до встановлення зарядок.

Один із таких підходів – прекабелювання (pre-cabling), тобто попереднє прокладання електричних кабелів, необхідних для майбутнього підключення зарядних станцій. Окремо передбачається облаштування каналів, у яких ці кабелі можна буде прокласти згодом. Наприклад, під час будівництва житлового комплексу або реконструкції паркінгу можна одразу передбачити необхідну інфраструктуру, навіть якщо зарядні станції встановлюватимуть пізніше. Це дозволить уникнути частини додаткових робіт і зменшити витрати в майбутньому.

"Екодія" рекомендує запровадити такі підходи в українському законодавстві та встановити вимоги до розвитку зарядної інфраструктури біля нежитлових і державних будівель. Зокрема, пропонується передбачити одну зарядну станцію на кожні 5 – 10 паркомісць та підготовку щонайменше половини паркомісць до майбутнього встановлення зарядок.

Також необхідно узгодити чинні українські норми з європейськими вимогами, щоб розвиток електромобільності враховувався ще на етапі проєктування та реконструкції будівель.

Бар'єр 2. Складні та непрозорі процедури встановлення зарядок

Навіть якщо мешканці багатоквартирного будинку готові встановити зарядну станцію власним коштом, не завжди зрозуміло, як це зробити. В Україні немає єдиної покрокової інструкції, яка б пояснювала весь процес: від вибору місця та погодження встановлення обладнання до підключення зарядної станції до електромережі.

Через це ОСББ та керуючі компанії стикаються з адміністративними складнощами. Подібні проблеми виникають і в бізнесу, який професійно займається встановленням зарядного обладнання.

Одним із рішень може стати запровадження так званого "права на заряджання" (right to plug). Для цього потрібно розробити правила, які дозволятимуть мешканцям багатоквартирних будинків встановлювати зарядні станції у дворах за умови дотримання вимог безпеки, правил підключення та благоустрою.

Також необхідно спростити адміністративні процедури та розробити зрозумілу інструкцію для приватних користувачів і бізнесу. Вона має визначати послідовність дій для встановлення, підключення й обслуговування зарядних станцій.

Прикладом такого підходу може бути Стокгольм, де місто має програму підтримки встановлення зарядних станцій. Для охочих облаштувати зарядні місця передбачена зрозуміла процедура, а міська влада бере на себе витрати на встановлення дорожніх знаків, прибирання території та контроль за паркуванням.

Для українських міст такий досвід показує, що місцева влада може не лише погоджувати встановлення зарядних станцій, а й сприяти розвитку інфраструктури через зрозумілі процедури та організаційну підтримку.

Бар'єр 3. Висока вартість підключення та брак фінансової підтримки

Встановлення зарядної станції – це не лише купівля обладнання. Значну частину витрат може становити підключення до електромережі та забезпечення необхідної потужності. Для створення швидкісних зарядних комплексів також потрібні відповідні технічні умови та достатньо місця для паркування автомобілів.

Вартість підключення безпосередньо впливає на окупність таких проєктів. За даними аналізу "Екодії", до 2025 року для зарядних станцій діяли пільгові умови нестандартного приєднання до електромереж. Після їх завершення фінансове навантаження на операторів зарядної інфраструктури зросло.

Водночас для власників електромобілів заряджання на комерційних станціях може бути значно дорожчим, ніж використання побутової електроенергії. Через це частина людей обирає неформальні рішення, наприклад, протягує подовжувач від квартири до автомобіля. Однак така практика може створювати конфлікти між мешканцями й не вирішує проблему облаштування зарядних місць біля будинків.

Щоб зробити розвиток зарядної інфраструктури більш доступним, Екодія пропонує запровадити довгострокові механізми фінансової підтримки бізнесу та ОСББ. Зокрема, варто розглянути можливість пільгового підключення зарядних комплексів до електромереж і диференціювати його вартість залежно від розташування та призначення станцій.

Окремим рішенням може стати створення грантової програми для ОСББ у межах Фонду декарбонізації. Вона дозволила б підтримувати встановлення загальнодоступних зарядних станцій біля багатоквартирних будинків.

Саме житлові райони є перспективними для розвитку повільного заряджання, адже автомобілі зазвичай залишаються припаркованими на тривалий час. Це дозволяє заряджати їх поступово, розподіляючи споживання електроенергії протягом кількох годин.

Бар'єр 4. Технологічна неготовність електромереж до розвитку електромобільності

Зі збільшенням кількості електромобілів важливо враховувати не лише доступність зарядних станцій, а й їхній вплив на електромережі. Адже ефективність заряджання залежить від взаємодії автомобіля, зарядного обладнання та енергосистеми.

Особливої актуальності це питання набуває в умовах російських атак на енергетичну інфраструктуру та відключень електроенергії. Додаткове навантаження на мережі потрібно враховувати під час планування нових зарядних станцій, а сучасні технології дозволяють управляти споживанням електроенергії залежно від можливостей енергосистеми.

Одним із таких рішень є розумне заряджання (smart charging). Ця технологія дозволяє автоматично регулювати потужність зарядних станцій залежно від навантаження на мережу. Наприклад, зменшувати споживання в пікові години та збільшувати його в періоди, коли доступної електроенергії більше.

Це допомагає рівномірніше розподіляти навантаження протягом доби. Водночас розумне заряджання не вирішує проблему самих відключень, а дозволяє ефективніше використовувати електроенергію, коли вона доступна.

Ще одна перспективна технологія – двоспрямоване заряджання (bi-directional recharging). Вона передбачає можливість не лише заряджати акумулятор електромобіля, а й використовувати накопичену в ньому електроенергію для інших потреб.

Зокрема, технології Vehicle-to-Grid (V2G), Vehicle-to-Home (V2H) та Vehicle-to-Load (V2L) передбачають можливість передачі електроенергії з автомобіля до загальної мережі, будинку або окремих електроприладів. Для цього необхідні сумісне обладнання та відповідні технічні умови.

В умовах відключень такі рішення можуть створювати додаткові можливості для резервного електроживлення. Тому Екодія рекомендує сприяти розвитку зарядних станцій, які підтримують двоспрямоване заряджання, зокрема біля житлових та офісних будівель.

Окрему увагу варто приділити поєднанню зарядних станцій із сонячними електростанціями та системами накопичення енергії. Це дозволяє використовувати електроенергію з відновлюваних джерел для заряджання автомобілів та зменшувати споживання із загальної мережі. За наявності відповідного обладнання системи накопичення також можуть допомагати підтримувати електропостачання будинків під час відключень.

Що потрібно змінити

Розвиток електромобільності в Україні потребує не лише збільшення кількості зарядних станцій, а й створення зрозумілих умов для їх встановлення та використання.

Насамперед необхідно впорядкувати законодавство та наблизити його до європейських вимог, спростити адміністративні процедури й передбачити фінансову підтримку для ОСББ та бізнесу. Водночас зарядну інфраструктуру варто планувати ще під час будівництва та реконструкції житлових і громадських будівель.

Не менш важливо розвивати технології, які дозволяють ефективніше використовувати електроенергію та регулювати навантаження на мережі. В умовах російських атак на енергетичну інфраструктуру такі рішення можуть сприяти підвищенню енергетичної стійкості українських міст.

Таким чином, розвиток електромобільності має стати частиною комплексного планування міської інфраструктури. Це дозволить зробити заряджання електромобілів доступнішим, поступово зменшити залежність транспорту від викопного палива та краще враховувати можливості української енергосистеми.