Куди зникли понад 450 км Тиси: вчені розкрили, який вигляд мала річка 200 років тому

Річка Тиса до масштабного випрямлення русла була на 453 км довшою. Угорські науковці використали штучний інтелект та старовинні карти, щоб відтворити природні ландшафти регіону, які за останні два століття зазнали значних змін.

Про це повідомляє факультет природничих наук Будапештського університету імені Лоранда Етвеша (ELTE) з посиланням на наукове дослідження.

Як змінилася Тиса за 200 років

За даними дослідників, до масштабного регулювання русла довжина Тиси становила 1211 км. Після випрямлення численних вигинів річки цей показник скоротився до 758 км. Таким чином, Тиса стала коротшою на 453 км.

Масштабні роботи з перетворення річкової системи розпочалися в XIX столітті. Тоді в Угорщині, яка входила до складу Габсбурзької імперії, постало питання осушення великих територій, що регулярно або періодично затоплювалися, та їхнього перетворення на сільськогосподарські угіддя.

Одним із головних завдань стало випрямлення русла Тиси та звуження її заплави, яка подекуди простягалася на десятки кілометрів.

Для цього інженери прорізали звивисті ділянки річки, створюючи нові, коротші шляхи для води. Спочатку прокопували невеликі канали, які згодом розширювалися під впливом течії. Уздовж нового русла також споруджували земляні дамби заввишки близько чотирьох метрів.

Загальна довжина таких прорізів на Тисі становила 136 км. Крім того, під час регулювання річкової системи було споруджено 2940 км протипаводкових дамб.

До початку Першої світової війни основні роботи з випрямлення русла переважно завершили. Водночас укріплення територій, схильних до затоплення, тривало приблизно до 1930 року.

Як змінилася природа навколо річки

Регулювання Тиси та осушення заплав суттєво вплинули на навколишнє середовище. Території, які раніше регулярно затоплювалися, поступово перетворили на сільськогосподарські землі.

За оцінками науковців, до регулювання річок під час повеней вода могла вкривати до двох третин території Великої Угорської рівнини.

Водночас значно скоротилися площі природних боліт, заплавних луків та лісів.

Дослідники зазначають, що колись луки та водно-болотні угіддя займали приблизно 44% рівнини. Однак до 1960 року їхня частка зменшилася до 3–6%.

Загальна площа лісів, яка раніше становила близько 37% території, внаслідок тривалого вирубування та осушення скоротилася приблизно до 1%.

Сьогодні значну частину колишніх заплав займають сільськогосподарські угіддя, а щорічні повені вже не досягають територій, які раніше регулярно затоплювалися.

Як вчені відтворили ландшафти минулого

Щоб показати, який вигляд могла мати природа до масштабного регулювання річок, угорські дослідники застосували штучний інтелект.

Основою реконструкцій стали історичні карти, зокрема матеріали першого військового картографування Габсбурзької імперії. Вони відображають стан території у 1783–1786 роках, коли багато річок, боліт та лісів ще зберігали особливості, характерні для періоду до масштабного регулювання водотоків.

Науковці також використали фотографії сучасних природних ландшафтів, зроблені у 2020–2024 роках за допомогою фотокамер і дронів. Знімки з повітря отримували на висоті до 120 метрів.

Для створення реконструкцій дослідники застосовували ChatGPT, Adobe Firefly та інші інструменти обробки зображень.

Історичні карти допомагали визначити розташування природних об’єктів, а сучасні фотографії — відтворити характер рослинності, водойм і рельєфу.

Завдяки такому підходу науковці створили фотореалістичні ілюстрації ландшафтів Великої Угорської рівнини до масштабного регулювання річок.

Водночас учені наголошують, що зображення, створені штучним інтелектом, не є точними фотографіями минулого. Це науково обґрунтовані реконструкції, які можуть відрізнятися в деталях.

Для чого ще використовуватимуть технологію

На думку дослідників, технологія може бути корисною не лише для вивчення історичних змін природи.

За допомогою штучного інтелекту також можна ілюструвати можливі майбутні зміни ландшафтів, зокрема наслідки глобального потепління, висихання водойм або відновлення водно-болотних угідь.

Угорські науковці вже започаткували проєкт «З минулого в майбутнє — Екологічна історія Карпатського басейну простою мовою».

Він охоплює приблизно 30 тисяч років історії природного середовища — від льодовикового періоду до сучасних і можливих майбутніх кліматичних змін. У межах проєкту дослідники використовують фотореалістичні реконструкції.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що надзвичайно потужне потепління води в Тихому океані може посилити посухи, повені та загрози для морських екосистем, однак водночас допоможе дослідникам краще зрозуміти, як океан реагує на екстремальне тепло.