Де на Київщині живе рись: як рідкісна хижачка готується до зими

Тварина має вгодований вигляд і вже помітно густіше хутро. З наближенням зими ця тепла шуба стає особливо важливою, адже рись продовжує полювати й у морози, повідомляє Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник.

Рись переважно активна вночі й намагається уникати людей, тому побачити її в дикій природі вдається нечасто. Цього разу хижачка потрапила в об'єктив фотопастки серед білого дня. Восени поведінка й зовнішність рисі поступово змінюються. Вона накопичує запаси перед зимою, а її шерсть стає густішою, щоб захищати тварину під час морозів.

Як рись пристосовується до зими?

До холодів рись готується не лише завдяки густому хутру. Її широкі лапи також вкриті шерстю, тому взимку тварині легше пересуватися по снігу. Вгодований вигляд зафіксованої рисі свідчить, що восени їжі їй вистачало. У цей період тварина продовжує активно полювати й накопичувати необхідні запаси перед холодами.

Особлива мешканка Чорнобильської зони / Фото Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на

Основу її раціону становлять козулі, зайці та дрібні гризуни. Рись зазвичай не переслідує здобич на великій відстані, а покладається на маскування, слух і раптову атаку.

Найчастіше хижачка чекає на здобич із засідки. Вона може довго залишатися майже нерухомою в зручному місці, а потім атакувати, коли тварина наблизиться достатньо близько. Плямисте забарвлення допомагає рисі зливатися з лісовим середовищем, особливо серед дерев, тіней та опалого листя. Доповнюють це дуже гострий слух і хороший зір. Саме через такий спосіб життя рись часто називають "привидом лісу". Вона може перебувати зовсім неподалік, але залишатися непомітною для людини.

Де в Україні можна зустріти рись?

В Україні рись трапляється переважно в Карпатах і на Поліссі. Вона занесена до Червоної книги України й веде прихований спосіб життя. Чорнобильська зона стала одним із місць, де цю велику кішку регулярно фіксують фотопастки.

Відсутність постійної присутності людей на значних територіях дозволяє диким тваринам поводитися природніше, хоча навіть тут зустріч із риссю наживо залишається великою рідкістю. Зазвичай вона намагається уникати людини й залишає територію раніше, ніж її встигають помітити. Саме тому більшість таких спостережень сьогодні відбувається не під час випадкових зустрічей у лісі, а завдяки автоматичним камерам.