Кохання, що подарувало крила: історія українського захисника, який втратив руку на фронті, але знайшов щастя

В одеському реабілітаційному центрі Superhumans для ветерана Андрія Щербенка організували особливе навчання — щоб із протезом він міг перевдягати немовля, прасувати речі та гуляти з візочком. Андрій — перший, хто пройшов таку підготовку в центрі. Адже на нього чекає найважливіша роль — тата.

Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Сергія Осадчука.

Шістнадцять операцій та рішення жити

Він знає, що таке боротьба за життя. Андрій Щербенко — у війську з лютого 2022-го. Донеччина, Луганщина, Сумщина, Курщина. Спочатку піхота, згодом — пілот FPV-дронів.

А 20 січня 2025 року війна ледь не забрала його самого. Ворожий вибух відкинув Андрія на асфальт: важкі поранення, ампутація правої руки, десять днів у комі та шістнадцять операцій за рік. Але він вирішив жити.

Андрій Щербенко, ветеран: «Жити, хочеться просто жити. І, в принципі, до сьогоднішнього дня воно так і не змінилося».

Кохання з першого погляду: зустріч із Тамарою

Він знову вчився ходити і опановував протез. А потім в інтернеті познайомився з Тамарою. Коли вона побачила його фото з госпіталя і дізналася про ампутацію, зізнається — злякалася. Не зовнішності — відповідальності. Але коли зустрілися віч-на-віч, сумніви зникли.

Тамара Щербенко, дружина: «Це було кохання з першого погляду, тому що це було очі в очі. Я вже і не бачила, що там немає руки. Я не бачила ні того, ні стоми. Я розуміла, що все ми зможемо, все я зможу і все».

За кілька тижнів вони вже жили разом із сином Тамари. А тепер чекають на доньку.

Навчання в Superhumans: замість бойового пульта — лялька

Андрій хоче бути татом, який вміє все — переодягнути малечу, змінити підгузок, зібрати на прогулянку. Тому в одеському Superhumans він проходить особливе навчання.

Анна Апонова, ерготерапевт: «Я запропонувала, Андрій спочатку: „Та ні, це нереально, такого бути не може“, а дружина збоку — „Так, так!“… Ерготерапія — це завжди повернення до участі. Участь — це також батьківство, батько».

Тепер замість бойового пульта — лялька. Замість дрона — дитячі речі.

Андрій каже: спочатку боявся навіть торкнутися ляльки протезом. Тепер виходить дедалі вправніше. Тамара поруч — підказує і радіє кожному успіху.

Тамара Щербенко, дружина: «Я вважаю, що багато чоловіків із двома руками такого не роблять, те, що він робить з однією, за допомогою протезу».

Готовність до головної ролі у житті

А ось вони надворі — гуляють із дитячим візочком, поки порожнім. Але зовсім скоро в ньому лежатиме їхня донечка. І тато хоче бути готовим до кожної дрібниці.

Андрій Щербенко, ветеран: «Кохання — воно надихнуло, і з’явилися крила».

Він не приховує: спочатку боявся, чи буде корисним, але тепер впевнений — зможе все, бо вже зовсім скоро маленька дівчинка назве його татом.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: УДАР ПО КИЇВЩИНІ! Резонансні заяви ДУКИ на суді! | ТСН 19:00 6 листопада