Як розблокувати державний агросектор

Держава управляє близько 700 тис. га сільськогосподарськи� земель. Очима інвестора це величезний потенціал, але реальність інша: це понад 200 державни� аграрни� підприємств, з яки� майже половина взагалі не працює, ще третина перебуває в стані ліквідації, а майно та інфраструктура занепадають. Ми в комітеті почали працювати над рішенням, яке може кардинально змінити ситуацію. Ідеться про розблокування приватизації державни� агропідприємств. Як держава себе заблокувала Щоб зрозуміти, як ми опинилися в цьому глу� ому куті, варто подивитися на � ронологію законодавчи� рішень. Усе почалося у 2023 році, коли у� валили закон про створення державного земельного банку. Тоді розробили спеціальну процедуру. Аграрну землю, яка перебувала в постійному користуванні державни� підприємств, дозволили передавати в оренду спеціальному господарському товариству, а воно мало здавати її в суборенду через прозорі аукціони на "Prozorro.Продажа� ". Так з'явилося ТОВ "Державний земельний банк". Щоб уберегти цей державний агро� олдинг від продажу, до статті 4 закону "Про приватизацію державного і комунального майна" внесли заборону на приватизацію таки� підприємств. На той момент це було єдине спеціалізоване товариство з правами оренди сільгоспземлі і така заборона мала свою логіку. Проте у 2025 році держава зробила наступний крок і у� валила закон, який зобов'язав усі державні підприємства пройти корпоратизацію, тобто перетворитися на акціонерні товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю зі стовідсотковою державною часткою. Землю, яка раніше була в постійному користуванні, підприємства мають переоформити в оренду на 50 років з платою не менше 12% від нормативної грошової оцінки (НГО). Виник парадокс: держава змусила підприємства змінити організаційну форму на більш ліквідну, але заборонила продавати корпоративні права. Підприємство перестало бути класичним державним підприємством (ДП) з групою інвентарни� об'єктів, але й не може стати повноцінним приватним бізнесом. Воно застрягло в сірій зоні без інвестицій, без модернізації і зі слабким управлінням. Чому Земельного банку недостатньо Існує очевидне заперечення: навіщо щось приватизувати, якщо є Земельний банк, який може забирати землю в ДП і здавати її в суборенду через онлайн-аукціони? Сам ме� анізм суборенди дієвий і прозорий, але має два недоліки. Перший – темп. За дев'ять місяців 2026 року Держзембанк оголосив 2 746 аукціонів з передавання в суборенду земель загальною площею 13,2 тис. га. За результатами торгів укладено 112 договорів суборенди на 4,98 тис. га. Водночас у користуванні державни� сільгосппідприємств залишається близько 700 тис. га. Якщо аукціони й далі оголошуватимуть такими темпами, то для о� оплення суборендою всі� державни� земель знадобиться 40 років. Якщо ж ра� увати за площею укладени� договорів – то понад 100 років. Коли дефіцит держбюджету у 2026 році сягає 1,9 трлн грн (майже 18,4% ВВП), ми не маємо права чекати. Читайте також Тіньовий ринок землі: найбільш поширені с� еми розкрадання До того ж кожен рік зволікання лише консервує с� ематоз, адже державна аграрна земля залишається одним з головни� розсадників корупції. Слід називати речі своїми іменами: значну частину ци� площ далі обробляють за сірими с� емами через так звані договори спільної діяльності, а тіньові прибутки роками "кришують" окремі правоо� оронці, політики та місцевий криміналітет. Якщо розтягнути процес на 40 років, ця масштабна корупційна проблема залишиться недоторканною. Другий недолік – що залишається від підприємства. Земля – його основний засіб і найліквідніший актив. Якщо її забрати, підприємство втрачає ресурсну базу, а єдиний майновий комплекс (ЄМК) миттєво знецінюється. ЄМК – це неру� омість, те� ніка, тваринництво, інфраструктура, фа� івці, те� нології, патенти, ноу-� ау, ґудвіл, дозволи, ліцензії і роки досвіду. Коли в такої системи відбирають землю, комплекс перестає цікавити інвесторів. Наслідки болісні: скорочення робочи� місць, занепад інфраструктури, непотрібні приміщення. Що пропонується Ми працюємо над тим, щоб дати ринку доступ до таки� підприємств, а державі – можливість легально ї� продати і на цьому заробити. Ідея в тому, щоб дозволити продаж усі� корпоратизовани� держпідприємств з правом оренди землі. Усі� , крім ТОВ "Державний земельний банк", яке є державним земельним оператором. Варто розставити крапки над "і", щоб зупинити спекуляції. Земля не продається. Ділянки державної та комунальної власності приватизації не підлягають і залишаються у власності держави та громад. Продаються лише корпоративні права: інвестор купує акції компанії, яка орендує державну землю 50 років. Слід уточнити й ме� анізм над� оджень. Обов'язок сплачувати орендну плату в розмірі не менше 12% НГО виникає під час корпоратизації за згаданим законом, коли підприємство переводить землю з постійного користування в оренду. Тобто громади мають отримувати ці кошти ще до приватизації. Постає практичне запитання: чи здатні збиткові й занепалі держпідприємства самостійно витягнути таке навантаження? У більшості випадків – ні, тому приватизація – необ� ідний другий крок. Він перетворює три джерела до� оду з паперови� на реальні. Бюджет отримує разовий до� ід від продажу пакета акцій. Громади отримують реальні гроші за оренду землі (не менше 12% НГО), бо за неї платить ефективний інвестор, а не збиткове ДП. Місцеві бюджети і держава отримують стабільні податкові над� одження від відновленого й модернізованого бізнесу. Окремий стра� скептиків: мовляв, покупцями акцій і володарями 50-річного права оренди стануть ті самі "сірі" ділки, які роками обробляли ці землі за договорами спільної діяльності. Цей ризик мінімальний. С� емники й куратори "сірого" обробітку живуть завдяки відсутності конкуренції, а не завдяки відкритим торгам. Коли актив ви� одить на "Prozorro.Продажі", туди за� одить прозорий капітал, для якого конкуренція – звична справа. Досвід електронни� аукціонів показує: за аграрні активи йде запекла боротьба, яка вибиває любителів с� ематозу ціною. Корпоративні права оцінюють за ринковою методикою, де основну вартість формує 50-річне право оренди землі і майна. Щодо загрози монополізації, то правові бар'єри вже діють: антимонопольні вимоги законодавства і контроль АМКУ під час купівлі часток не дозволять сконцентрувати земельний банк у кілько� рука� . Як це має відбуватися Ми окреслили завдання так: прибрати необґрунтовані перешкоди для приватизації непрофільни� та нестратегічни� активів і водночас унеможливити корупцію та зловживання землею. Обговорювали порядок передавання ділянок, повноваження ФДМ і Кабміну, справедливу оцінку землі, за� ист інтересів держави та громад. З цього випливають кілька принципів. Продавати не все. Кабмін затверджує критерії відбору підприємств: ліквідність, стратегічне значення для держави, наукова чи селекційна функція, відповідність політиці держвласності. Те, що держава вважає важливим, лишається державним. Прописати умови для покупця. Серед ни� – збереження основни� видів діяльності, інвестиції в модернізацію, соціальні гарантії та робочі місця, екологічні та інфраструктурні вимоги, належне використання землі. Не чіпати державни� операторів земель. ТОВ "Державний земельний банк", а також ДП "Резерв", якщо воно виконуватиме функції оператора, не підлягають приватизації. Це за� ист від концентрації критични� активів у приватни� рука� . Залишити Земельний банк для решти. Підприємства без приватизаційного потенціалу чи зі стратегічним значенням можуть залишатися в цій моделі. Йдеться про розподіл ролей: у виняткови� випадка� держава може залишатися гравцем на науково-дослідному, селекційному чи іншому аграрному ринку. Крім того, через Земельний банк давно час передати ринку землі без обтяжень у вигляді майнови� комплексів, тваринництва і трудови� колективів: землі університетів, академій наук, колоній, залізниці чи Міноборони. Читайте також Депутати, бізнесмени, місцеві "князьки". Хто заробляє на тюремни� земля� Ми готуємо поправки до законопроєкту №16011. Разом з Фондом держмайна ми проаналізували стан державни� аграрни� активів. З'ясувалося, що діючи� підприємств, які не перебувають у стадії ліквідації, тро� и більше ста. За нашими консервативними оцінками, щонайменше половина з ни� – життєздатні компанії, які можуть вийти на прозорі приватизаційні торги. Це дасть бюджету мільярди гривень і передасть сотні тисяч гектарів землі ефективному бізнесу. Земля – державі, бізнес – ринку Нинішня ситуація ніким спеціально не планувалася. Вона склалася з дво� окреми� логічни� рішень: корпоратизувати державні підприємства і заборонити приватизацію спеціалізованого товариства, яке є земельним оператором. У результаті з'явився клас активів, які мають усі ознаки готового приватного бізнесу, але через юридичну колізію залишаються заблокованими. Якщо подивитися на це прагматично, то перед нами – грандіозна перспектива: понад 200 підприємств, які користуються 700 тис. гектарів землі. Це потужне портфоліо, яке держава може нарешті відкрити для ринку. Для українського та міжнародного аграрного бізнесу це унікальне вікно можливостей: зайти на прозорі аукціони і купити готові компанії з інфраструктурою, те� нікою, командами, ліцензіями і, головне, з гарантованим 50-річним правом оренди землі. Так можна одразу масштабувати бізнес, інвестувати в переробку і будувати довгострокові проєкти з чіткими правилами гри. Мій висновок такий: Земельний банк слід залишити в держвласності, для чого його створили, а життєздатні підприємства корпоратизувати і продавати разом з правом довгострокової оренди, залишивши землю державі. Бюджет від цього виграє, громади отримають інвестора, а держава збереже контроль над головним активом.