Наша пісня гарна й нова: чи відновить Трамп активні бойові дії проти Ірану

Американські політики на Капітолійському пагорбі, дипломати з Європейського Союзу і лідери держав Близького Сходу, затамувавши подих, чекають відповідь на питання – чи відновить Дональд Трамп бойові дії проти режиму в Ірані?

Реклама Adv

популярні відео

Президент Трамп натякає на це вже кілька тижнів. Раніше цього місяця він заявив, що Сполучені Штати виграють війну "одразу після виборів" або "можливо, перед виборами", на яких американці 3 листопада обиратимуть нових конгресменів і сенаторів.

До нових ударів американського президента підштовхує не лише можлива поразка Республіканської партії на проміжних виборах, а й ще один ненависник Ірану – прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, у якого також на носі свої вибори.

Тегеран уважно стежить за ситуацією і, поки Росія евакуює своїх спеціалістів з Ірану, заявляє, що вже розробив нові плани ударів по об’єктах у регіоні. Ба більше – каже, цього разу буде битися до останнього.

Реклама

Які наслідки матимуть нові атаки по Ірану, чи допоможуть вони Дональду Трампу на виборах та яку вигоду з цього може отримати Росія – розповідає 24 Канал.

Війна з Іраном зайшла у глухий кут

Після майже 9 місяців Тегеран та Вашингтон опинились у безвихідному становищі – для оголошення перемоги не у соцмережах, а в реальності жодна сторона не досягла справжнього результату, а одноосібний вихід одного з учасників із війни означатиме поразку.

Американська армія завдала Ірану масових руйнувань, однак не змогла перетворити військові успіхи на дипломатичну перемогу, тож кожна сторона чекає, що першою поступиться інша. Бойові дії фактично припинилися після квітневого перемир’я, але підписаний у червні меморандум з 14 пунктів, який мав відкрити шлях до врегулювання, так і не набрав чинності.

Центром протистояння залишається Ормузька протока. США тримають блокаду іранських портів, яка припинила експорт нафти та ускладнює морську торгівлю для Тегерану. Хоча Трамп заявляє, що Ормуз повністю перебуває під контролем американських військ, відкритий і безпечний для кораблів, насправді ситуація зовсім інша. За даними Міжнародної морської організації, щонайменше 27 кораблів потрапили під удар із сторони Ірану – найбільша кількість уражених кораблів з березня цього року.

Реклама

Сатиричний антиамериканський плакат, що обігрує культову обкладинку альбому Nevermind, на вулицях Тегерану. Фото – AFP

Навколо так багато нафти, – заявив 22 жовтня Трамп на мітингу в Айові, та пояснив, що завдяки організованій США морській блокаді кількість нафти на ринку стала більшою, ніж будь-коли раніше.

Частково американський президент правий: за інформацією Kpler, експорт нафти та нафтопродуктів з Близького Сходу минулого тижня досяг рівня, який фіксувався до війни з Іраном. Однак цього вдалося досягти завдяки тому, що арабські держави змогли знайти альтернативні шляхи для експорту чорного золота. Саудівська Аравія за допомогою трубопроводу "Схід – Захід" переправляє нафту до портів на узбережжі Червоного Моря, а уже з них доставляє її покупцям в усьому світі. При цьому саудити мусять зважати на загрозу з боку хуситів, які є також союзниками Ірану і часто діють скоординовано.

Реклама

У свою чергу, ОАЕ з цією ж метою використовують трубопровід ADCOP, який оминає Ормуз, інші країни користуються системою човникових перевезень, за якої державні судна доставляють нафту до більших танкерів, що чекають в Оманській затоці.

Проте більші обсяги експорту не зробили паливо дешевшим. Ціна нафти марки Brent зросла на 43% від підписання червневого меморандуму і торгується на рівні 117 доларів за барель, а вартість дизеля збільшилась приблизно на 35%. І хоча Трамп звинувачує в цьому Україну, всі все розуміють.

Тегеран також опинився у пастці власної тактики вичікування. Іранська сторона не вдається до активних дій, розраховуючи виснажити противника, але фактична блокада Ормузької протоки виявилася зброєю двосічного леза.

Параліч цього стратегічного маршруту однаково сильно б’є по обох сторонах: поки США та їхні союзники зіштовхуються з глобальною енергетичною кризою й стрибком цін на пальне, сам Іран залишається відрізаним від ключових шляхів нафтового експорту, втрачаючи останні джерела доходів для виснаженої економіки. У результаті взаємна блокада перетворилася на замкнене коло, де кожен наступний день застою коштує надто дорого як для Вашингтона, так і для Тегерана.

Реклама

Але у кожної з сторін існують як і вагомі причини для закінчення війни, так й інструменти для її продовження.

Нова "маленька переможна війна" Трампа

Дональда Трампа чекають проміжні вибори 3 листопада до Конгресу, де американці обиратимуть нових представників законодавчої влади США, а саме увесь склад нижньої палати парламенту – Палати представників, та приблизно третину верхньої палати – Сенату.

Прогнози

Однак рейтинги республіканців рекордно падають. Дані соціологічних досліджень свідчать, що демократи майже напевно виграють вибори до Палати представників і цілком можуть отримати більшість іще й у Сенаті.

Щоб підняти рейтинги своєї партії, за даними The Atlantic, Трамп та його адміністрація почали розглядати можливість знову завдати ударів по Ірану. Після того як ця інформація потрапила в медіа, Трамп публічно повідомив, що Сполучені Штати не атакуватимуть Іран до проміжних виборів. Але вірогідність нових ударів по Ісламській республіці нікуди не зникла.

Реклама

Ми можемо влаштувати ще одну маленьку "Епічну лють", – заявив Трамп 23 жовтня під час виступу на мітингу у Флориді, лише через декілька тижнів після заперечення такої можливості.

Проблема для Трампа полягає в тому, що лише 34% американців підтримують війну з Іраном, а рейтинг Трампа впав до найнижчого рівня за весь час його другої каденції – дії американського президента схвалюють лише 31% громадян. Саме після ударів по Тегерану, перекриття Ормузької протоки та збільшення цін на нафту, газ і дизель все менше і менше американських виборців почали підтримувати політику Дональда Трампа.

Рейтинги підтримки Дональда Трампа зараз найнижчі за весь час його другого терміну / Інфографіка – Reuters / Ipsos

До цього додається і потреба в нових бойових діях для прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу. Парламентські вибори в Ізраїлі відбудуться вже цього тижня, і повернення до бойових дій напередодні голосування могло б допомогти Нетаньягу зберегти посаду в разі невизначеного результату.

Реклама

Нетаньягу наполягає на новому ударі до виборів в Ізраїлі, але Трамп поки що відмовився його санкціонувати. Він лише підтримав прем’єра і заявив, що хоче допомогти йому "завершити роботу", якщо Іран не змінить поведінку. А він точно не змінить. Тому у Трампа не надто багато варіантів – або геополітичне TACO під вибори, або гра на всі гроші.

Що саме можуть зробити США у випадку нової операції

Військове командування США уже перекидає на Близький Схід третю авіаносну ударну групу. На кораблях, що зараз прямують до регіону, сукупно перебувають понад 7 000 моряків та 2 000 морських піхотинців. До складу сил увійшли авіаносець USS Theodore Roosevelt, а також USS Makin Island разом із двома іншими та меншими десантними кораблями.

Авіаносець USS Theodore Roosevelt уже прямує з Тихого океану у регіон Близького Сходу / Фото – U.S. Navy photo by Mass Communication Specialist 3rd Class Adina Phebus

Реклама

З урахуванням сил, які вже дислокуються на місці та блокують Ормузьку протоку – зокрема авіаносців USS George HW Bush і USS George Washington, а також амфібійної групи USS Boxer – загальна чисельність американського контингенту сягне аномально високої позначки у понад 20 000 військовослужбовців та сотень літаків.

Останній подібний випадок, коли Пентагон одночасно розгорнув три авіаносці в цьому регіоні, фіксували у квітні, а до цього – лише під час масштабної кампанії 2003 року, коли американці хотіли повалити режим Саддама Хусейна в Іраку.

Основними цілями ударів можуть стати іранські ядерні та енергетичні об'єкти, а також склади з ракетами й безпілотниками. На думку окремих американських чиновників, чергова масштабна атака здатна остаточно зруйнувати економіку Ірану. Вашингтон вважає, що це змусить Тегеран погодитися на дипломатичні поступки після майже восьми місяців безперервного протистояння.

Водночас окремі чиновники у Вашингтоні вказують, що нафтопереробні заводи та паливна інфраструктура навряд чи потраплять під удар. Усе через те, що Дональд Трамп намагається будь-якою ціною уникнути чергового стрибка вартості пального, особливо дизелю.

Для ударів по ядерних об'єктах Ірану, що знаходяться глибоко у горах, американські військові можуть використати 9-тонну фугасну бомбу GBU-43/B, відому також як MOAB. За інформацією джерел газети The New York Times, Трамп хоче завдати ударів саме цими бомбами тому що американському президенту подобається їхня назва, адже у військових колах її називають Mother of All Bombs (Матір усіх бомб – 24 Канал).

Проте можливості Пентагону обмежені. Звіт генерального інспектора Міністерства оборони США у вересні вказував на стратегічні дефіцити боєприпасів, а командування в Індо-Тихоокеанському регіоні та Європі скаржиться, що ресурси надто зосереджені на цій операції. До того ж, підкріплення у вигляді авіаносця USS Theodore Roosevelt й інших кораблів прибуде в регіон Близького Сходу лише на початку листопада. Тому швидше за все американці проведуть швидку операцію, можливо навіть уже після виборів, а потім знову будуть змушувати Тегеран сісти за стіл переговорів.

Звичайно, Трамп може змінювати свою думку декілька разів на день, але за інформацією NBC News доказом підготовки США до нових ударів по Ірану є термінова евакуація американських дипломатів та членів їхніх родин із арабських країн на Близькому Сході.

Те саме, до речі, роблять і росіяни. У ЗМІ шириться інформація про евакуацію росіян з Бушерської АЕС, а також дипломатів. При цьому сама Росія все спростовує, але їй ніхто не вірить.

Чим відповість Іран і хто заплатить

Тегеран заздалегідь попереджає, що другий раунд війни буде жорсткішим за перший, а наслідки можуть поширитися далеко за межі кордонів Ірану. На тлі виснаження ППО буквально у всіх в регіоні після першого етапу ці погрози не видаються пустими. Також це може бути відповіддю на питання, чому Пентагон вже місяць зволікає з наданням ракет до Patriot Україні. Втім, іранці обіцяють не лише ракетні атаки.

За інформацією Reuters, на випадок відновлення бойових дій країна розробила детальні плани атак на підводні комунікаційні кабелі в Затоці й спробує перешкодити їх ремонту, щоб продовжити перебої зв'язку. За словами одного з іранських високопосадовців для видання, "червоних ліній більше не буде" і цілями для нових ударів будуть як підводні кабелі, так і військові бази, зокрема приховані.

Система підводних інтернет кабелів на Близькому Сході / Інфографіка – TeleGeography

Раніше секретар Ради нацбезпеки Ірану Мохсен Резаї попередив, що під ударом можуть опинитися пов’язана зі США цифрова інфраструктура Затоки, зокрема центри обробки даних та об’єкти штучного інтелекту.

Підводні кабелі, за даними Міжнародного союзу електрозв'язку, передають близько 99% світового інтернет-трафіку. Проте аналітики уточнюють, що глобальний вплив таких атак з боку Ірану може бути суттєво обмеженим, оскільки через Ормузьку протоку проходить менш ніж 1% міжнародної пропускної здатності каналів зв’язку. Розрив підводних кабелів звичайно порушить роботу інтернету та фінансових транзакцій у регіоні, але наземні лінії зв’язку допоможуть перенаправити трафік.

Головний удар Тегерану, найімовірніше, припаде на енергетику країн регіону. Атакувати територію Сполучених Штатів Іран не здатний, тому під удар знову потраплять сусідні до ісламської республіки арабські держави та Ізраїль. Вони вже заплатили високу ціну: під час першого раунду арабські країни зазнали тисяч ударів дронів і ракет, та змушені шукати нові шляхи для постачання нафти.

Іранські ракети виставлені поруч із банерами із зображенням Верховного лідера Можтаби Хаменеї і командирів КВІР на вулиці в Тегерані / Фото – Majid Asgaripour/WANA

Після початку війни економіка Катару скоротилася на 15%, МВФ очікує падіння економіки ОАЕ на 4%, Саудівська Аравія зазнала ударів по нафтопереробній інфраструктурі та аеропортах, а Бахрейн потребує фінансової допомоги через ризик скорочення валютних резервів.

До терору арабських країн Перської затоки Іран з новою силою може залучити своїх союзників із "Вісі опору" – рух "Ансар Аллах" у Ємені, що відомі як хусити, ліванську "Хезболлу", шиїтські міліції в Іраку та Сирії, а також палестинські ХАМАС і "Ісламський джихад".

Хусити вже неодноразово атакували міста, аеропорти і нафтові об’єкти у Саудівський Аравії, "Хезболла" завдавала ударів по Ізраїлю. Інші ж проіранські збройні угруповання приєднувались до ударів Тегерану по американських базах у регіоні.

Світова економіка теж постраждає. Директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Бірол попередив, що Європа входить у зиму з історично низькими запасами газу й не витримає нових потрясінь. Сховища ЄС заповнені лише на 72% проти звичних 90%, а майже десята частина європейського скрапленого газу раніше проходила через Ормуз. Вартість нафти, бензину та дизелю лише зростатиме на тлі можливої ескалації між США та Іраном і нових ударів по країнах Перської затоки.

Але Іран уже платить велику ціну, і заплатить ще більше у випадку відновлення бойових дій. Лише за останні сто днів блокада іранських портів позбавила режим щонайменше 25 мільярдів доларів нафтової виручки, а плавучі запаси нафти, яку Тегеран продавав після введення блокади, за даними Kpler, вичерпалися до середини жовтня. Інфляція в середині країни сягнула сягнула 90%, ціни на продукти виросли більше ніж на 120%, мільйони людей перейшли межу бідності, втративши роботу та житло. Проте керівництво Ірану не хвилюють труднощі звичайного народу. Вони переконані, що нова американська кампанія вимагатиме від них сильнішої відповіді, ніж раніше, а режим Аятол вірить, що Трамп здасться першим.

"Гуманісти" вже на низькому старті

Хоча обидві сторони конфлікту брязкають зброєю перед обличчями один одного та погрожують новими ударами, як Вашингтон, так і Тегеран бажають укласти мирну угоду дипломатичним шляхом. Керівництво обох країн насправді розуміє, що нова ескалація між державами лише призведе до погіршення ситуації.

Медіаторами у вирішенні конфлікту наразі виступають Пакистан і Катар. Обидві країни докладають значних зусиль для врегулювання регіонального конфлікту. Вони виступили посередниками під час укладення червневого меморандуму про взаєморозуміння, а також організовують регулярні раунди переговорів. Однак до цього клубу може приєднатися "дорогий друг" Трампа із Кремля.

Владімір Путін дуже хоче допомогти завершити війну між Вашингтоном і Тегераном. Останніми тижнями російський президент двічі зустрічався з президентом Ірану Масудом Пезешкіаном, за інформацією Al Arabiya, цього тижня зустрінеться з ним втретє. Путін прагне стати посередником або хоча б надійним поштарем між двома столицями і повернути собі роль та вплив, який Москва втратила після повномасштабного вторгнення в Україну та повалення режиму Башара Асада у Сирії.

Зустріч президента Ірану Масуда Пезешкіана із Володимиром Путіним у Туркменістані, жовтень 2026 року / Фото – Кремль

Основна карта Кремля – пропозиція забрати іранський запас високозбагаченого урану. Але офіційні особи із Вашингтону, включно з Трампом та віцепрезидентом Джей Ді Венсом, заперечували таку можливість, а Тегеран заявляв що жодна частинка збагаченого урану не залишить країну. Проте Путін не здається: 21 жовтня він прийняв у Санкт-Петербурзі спецпосланця Трампа Стіва Віткоффа й знову запропонував забрати іранський уран.

Трамп у своєму пості в соцмережі Truth Social від 18 жовтня заявив, що Москва насправді "робить дуже мало, якщо взагалі щось робить", щоб допомогти Ірану, додавши: "Я хочу, щоб так було й надалі, і так воно й буде, якщо тільки дурні люди не стануть на заваді".

Нагадаємо, за інформацією The Wall Street Journal, NBC News та інших західних медіа, Москва ще з початку війни відправляє Тегерану зброю, вибухові матеріали, боєприпаси літаками і кораблями через Каспійське море, допомагає у модернізації іранських дронів, особливо Shahed-136, та надсилає компоненти до них. Також Росія надає Ірану та його союзникам розвідувальні дані про розташування американських військових об'єктів, кораблів і літаків на Близькому Сході, які можуть бути використані для планування ударів по американських силах.

За словами Путіна, торгівля між країнами зросла понад 21% у 2025 році й тримається на цій траєкторії в 2026-му. Росіяни також надали Тегерану кредит у розмірі 1 мільярд доларів, але обіцяні гроші, за іранськими ЗМІ, застрягли через суперечки іранських відомств, на що витратити цей мільярд.

Однак на тих же переговорах 21 жовтня, де офіційний посланець американського президента Стів Віткофф назвав воєнного злочинця "гуманістом", Путін заявив про готовність не просто забрати в Ірану ядерні матеріали, а взагалі допомогти у врегулюванні конфлікту з Тегераном.

Передозування "гуманізму": Стів Віткофф разом із Путіним на зустрічі 21 жовтня у Москві / Фото – Кремль

За деякими фантастими сценаріями, які почали поширюватися у соцмережах, Путін запропонував Віткоффу такий план: Росія припиняє підтримувати Іран і змушує його сісти за стіл переговорів, а США зупиняє допомогу Україні та здає Київ на поталу Москві. Вірогідність такого варіанту малоймовірна – Росія просто не має такого впливу над Іраном.

Але після останніх заяв Дональда Трампа та його адміністрації, купівлею Сполученими Штатами російського дизелю, відключення системи Starlink (Starshield) для України, а потім зменшення її швидкості, й інформації про можливу багатомільярдну угоду щодо активів російської нафтової компанії "Лукойл", виникає питання: чи такі вже й фантастичні ці чутки?