22 жовтня 2026, 17:00

Трамп від початку був на боці Кремля: велике інтерв'ю Вільяма Браудера про таємні угоди та фінал війни

Генеральний директор Hermitage Capital Management і ворог номер один Володимира Путіна за кордоном Вільям Браудер дав ексклюзивне інтерв'ю для 24 Каналу. Під час розмови він проаналізував так звану дизельну угоду між США та Росією, вплив українських дронів на російську економіку та можливі сценарії завершення війни. Повний текст новини

Автор: 24 Канал

Росія продовжує втрачати гроші через українські удари по нафтопереробних заводах, а Володимир Путін отримує нові можливості для заробітку завдяки політиці Дональда Трампа. Водночас домовленості Вашингтона з Москвою можуть мати значно ширші наслідки, ніж здається на перший погляд.

Чому Браудер вважає, що Трамп від початку був на боці Росії?

У Норвегії відбулися переговори між Стівом Віткоффом, Джаредом Кушнером і президентом Зеленським. Водночас ми побачили розворот США на користь Росії: укладання дизельної угоди та скасування санкцій проти російської енергетики. Як ви це оцінюєте? Чи ми остаточно втратили підтримку президента Трампа та Сполучених Штатів?

Мені прикро це говорити, але Україна ніколи не мала президента Трампа на своєму боці від моменту його приходу до влади.

Україна отримувала підтримку Сполучених Штатів від початку війни. Насправді США підтримували нас за різних президентів і під час різних конфліктів із Росією, починаючи з 2014 року.

Однак у 2024 році, коли Дональд Трамп прийшов до влади, він чітко став на бік Росії.

Це було помітно за шокувальним рішенням зупинити військову допомогу Україні, фактично припинивши всю підтримку. Це стало очевидним і під час зустрічі в Овальному кабінеті, де Трамп разом із Джей Ді Венсом почав кричати на Зеленського.

Крім того, Трамп жодного разу не розкритикував Путіна й не запровадив додаткових санкцій проти Росії. Тож це не нова ситуація.

Віткофф і Зеленський в Норвегії / Офіс Президента

Думаю, багато людей і за межами України, і всередині країни сподівалися, що за цим стоїть якийсь грандіозний план. Але насправді все набагато простіше: Дональд Трамп на боці Путіна й хоче вести бізнес із Росією.

І коли я кажу про бізнес, то маю на увазі не лише бажання Сполучених Штатів співпрацювати з Росією. Трамп особисто хоче вести там бізнес, або ж цього прагнуть члени його родини та друзі. Україна певною мірою перешкоджає такій співпраці. Тому Трамп намагається «вирішити ситуацію», щоб нарешті взятися до справи й заробити гроші.

"Дизельна угода", заморожені активи та прихований бізнес-інтерес

Зосередьмося на бізнес-угодах, адже з'являються справді неймовірні пропозиції: відновити експорт російського газу й нафти до Європи, продати закордонні активи "Лукойлу", а також розморозити до 100 мільярдів доларів російських активів, значна частина яких, імовірно, зберігається в Бельгії. Чи не ризикують США втратити всі свої козирі в переговорах із Росією ще до укладення будь-якої угоди? Невже вони готові запропонувати 100 мільярдів доларів лише за енергетичне перемир'я?

Погляньмо на ситуацію ширше. Сполучені Штати мають три, можливо, чотири важелі впливу.

Першим і найважливішим була фінансова та військова допомога Україні. США припинили її надавати, втративши приблизно 80 – 85% своїх важелів впливу на Україну.

Другий важіль – обмін розвідувальними даними, який триває. Також це Starlink і постачання зброї Україні за програмою PURL, у межах якої європейці оплачують озброєння, а Україна його отримує. Отже, приблизно 85% важелів впливу США вже зникли.

А які важелі впливу мають європейці? Вони продовжують оплачувати зброю для України через програму PURL, а також разом із Великою Британією утримують 95% заморожених російських активів.

Крім того, Європа дуже стурбована власною національною безпекою на випадок, якщо Україна не зможе й надалі стримувати Росію. Тому, коли Трамп, Віткофф чи Кушнер говорять про передачу 100 мільярдів доларів або євро російських активів, варто пам'ятати: це не їхні гроші, якими вони можуть розпоряджатися.

Ці кошти зберігаються в Європі. Так само, коли вони говорять про відмову від територій, це не їхні території, які вони можуть комусь віддати. Це українська земля.

Отже, основні важелі, які залишилися в американців, – обмін розвідувальними даними, Starlink і продовження постачання зброї, яку вже оплатила Європа. Схоже, вони починають використовувати ці інструменти як засіб тиску.

Але чи достатньо цього, щоб змусити капітулювати Україну або Європу? Чи справді хтось погодиться сказати: "Гаразд, нехай Росія отримає своє"? Я точно знаю, що цього не станеться.

Якби Україна здалася, це мало б катастрофічні наслідки. Але Україна не збирається капітулювати, як і Європа. Тож усі ці пропозиції, які лунають із Білого дому, – радше фантазії. Я не вірю, що вони будуть реалізовані.

Водночас певні наслідки вже є. Наприклад, обмеження швидкості роботи Starlink створило реальні проблеми на полі бою. Також США припинили постачання ракет, які вже були оплачені. І ми достеменно не знаємо, чи триває обмін розвідувальними даними.

Але навіть ці кроки не змусять Україну здатися. Тому я вважаю, що все це – частина постійного потоку пропозицій із Білого дому, які мають майже клептократичний характер. І я не вірю, що бодай щось із цього втілиться в життя.

На вашу думку, чи став президент Трамп російським активом після укладення угоди з Путіним щодо дизельного пального?

Президент Трамп є активом лише для самого себе. Він намагається отримати вигоду від домовленостей, які не мають нічого спільного з національними інтересами США, безпекою Європи чи світу і, звісно, допомогою Україні. Він просто хоче вести бізнес. Усе гранично просто.

Ви згадали угоду щодо "Лукойлу" – про неї нам уже відомо. Також є пропозиція відновити постачання російського газу через "Північний потік". Американська компанія хоче викупити газопровід у консорціуму.

Крім того, існує, імовірно, ще близько 20 угод, які запропонував Кирило Дмитрієв, переговірник від Росії. Ми поки що не знаємо їхніх деталей, але дізнаємося про них згодом. Усе це робиться заради бізнесу людей, пов'язаних з адміністрацією Трампа.

Такі домовленості не служать нічиїм інтересам, окрім їхніх власних. Саме тому вони хочуть їх реалізувати. Однак світ набагато складніший, ніж їм здається. Якщо скористатися термінологією самого Трампа, якою він повчав Зеленського в Овальному кабінеті, то козирів у нього немає. Він не має достатньо важелів, щоб нав'язати ці клептократичні угоди європейцям чи українцям.

Повне інтерв'ю Вільяма Браудера для 24 Каналу: дивіться відео

Джон Болтон нещодавно заявив, що Трамп тепер у боргу перед Путіним, адже той зробив йому послугу, продавши дизельне пальне, щоб допомогти розв'язати внутрішньополітичні проблеми у США. Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням? Чи справді Путін тепер має вплив на Трампа?

Я дивлюся на це дещо інакше. На мою думку, у скрутному становищі опинився саме Путін. Як ви знаєте, українські дрони знищили близько половини потужностей російських нафтопереробних заводів. Це завдає Росії серйозної шкоди.

Так само болючими для Путіна є удари по дата-центрах "Яндекса", складах Wildberries та Ozon. Усе це завдає російській економіці значних збитків.

Росія – надто велика країна, щоб забезпечити достатню протиповітряну оборону для перехоплення всіх українських дронів. Вони й надалі проникатимуть на російську територію та завдаватимуть економічної шкоди.

Водночас Путін не досягає жодного прогресу на фронті. Якби Україна продовжувала такі удари, Путіна зрештою могли б змусити погодитися на повітряне перемир'я. Для нього це було б катастрофою, адже лінія фронту не рухається.

Фактично він залишився б у війні, яку сам розпочав, але не зміг завершити. А майбутнє російських лідерів, які опиняються в такій ситуації, не виглядає обнадійливим.

Тому я вважаю, що Путін звернувся до Трампа зі словами: "Мені потрібна допомога". Так вони й вигадали цю дизельну угоду, яка фактично нічого не змінює. Цього пального недостатньо, щоб вплинути на ціни на дизель у США.

Ба більше, я навіть не впевнений, що Росія взагалі має дизельне пальне, яке може продати в потрібних обсягах. Однак угода створила певне підґрунтя для так званих домовленостей, за допомогою яких американці можуть тиснути на Зеленського, вимагаючи припинити удари по російських нафтопереробних заводах.

Тепер у Трампа з'явився нібито аргумент, щоб посилити тиск на Зеленського й Україну. Тож я бачу ситуацію з точністю до навпаки: саме Трамп робить Путіну велику послугу.

А що Трамп отримує натомість? Активи "Лукойлу", "Північний потік" і, ймовірно, ще близько 20 домовленостей, про які ми поки не знаємо. На мою думку, саме така угода зараз і відбувається.

Чи просив Путін Трампа захистити російські НПЗ від українських дронів?

Ви вірите, що Володимир Путін звернувся до Дональда Трампа, щоб попросити допомоги із захистом російських нафтопереробних заводів від атак українських дронів?

Так, вірю. Думаю, усе відбувалося саме так. Ініціатором дзвінка, на мою думку, був Путін, якому потрібна допомога. Натомість він пропонує гроші Трампу або людям із його оточення – членам родини, друзям чи іншим пов'язаним із ним особам.

Гадаю, у цьому й полягає суть домовленості, яка зараз формується.

Чи може Європа протистояти тиску Трампа й допомогти Зеленському не лише залишатися за столом переговорів, а й зміцнити позиції України навіть без американської підтримки?

Сам стіл переговорів зараз не має значення. Жодних переговорів, які мали б реальну вагу, наразі не відбувається. Фактично через припинення американської розвідувальної підтримки та проблеми з роботою Starlink гине більше українців.

Що в цій ситуації може зробити Європа? Її можливості обмежені. Але чи достатньо цього, щоб змусити Україну здатися? Ні. Я вважаю, що капітуляція була б у сто разів гіршою за будь-які страждання, яких Україна зазнає зараз.

Європа могла б допомогти Україні, конфіскувавши понад 200 мільярдів євро заморожених російських активів і створивши фонд, кошти з якого забезпечили б Україні економічні ресурси для самооборони. Також європейці могли б передавати Україні боєприпаси та засоби протиповітряної оборони, якщо вони є в наявності.

Однак таких озброєнь не так багато, адже більшість із них виробляють у США. Тепер Європа має замислитися над власною стратегічною автономією від Сполучених Штатів.

Шокувальне й скандальне відключення Starlink показало, що покладатися на цю систему в питаннях безпеки не можна. Європа повинна створити альтернативу, і я сподіваюся, що це станеться якомога швидше.

Якщо Ілон Маск може впливати на національну безпеку Європи, це неприпустимо. Європейці мають знайти спосіб позбутися такої залежності. Зрештою, ситуація дуже неприємна, але це не означає, що Україна програє. Це означає лише, що їй доведеться пережити більше труднощів, поки все це триває.

Україна має й надалі змушувати Путіна відчувати біль, зокрема економічний, як вона робила це досі.

Чи є шанс змінити ситуацію та розвернути президента Трампа на бік України?

Думаю, певний вплив на це може мати внутрішня політика США. За моїми даними, 85% американців підтримують Україну, тоді як Володимира Путіна – лише близько 5%. Американські політики – і республіканці, і демократи – підтримують Україну.

Тому Трамп зазнаватиме значного тиску з боку Конгресу, як нинішнього, так і наступного, щоб продовжувати підтримувати Україну.

Чи дослухається він до цього? Трамп має значну свободу дій і може ухвалювати рішення незалежно від Конгресу. Однак він опиниться у вкрай складному становищі, адже через його позицію щодо України Конгрес може заблокувати багато його законодавчих ініціатив, які потребують схвалення.

Це принципове питання для багатьох американських політиків по обидва боки політичних барикад. Саме тому підтримка України й надалі залишатиметься важливою темою у внутрішній політиці Сполучених Штатів.

Що може зробити Європа без США?

Тим часом російський диктатор Володимир Путін запропонував саміт із президентом Трампом та Сі Цзіньпіном на полях саміту АТЕС у Китаї 18 – 19 листопада. Вони планують обговорити Україну, але без участі українського президента Володимира Зеленського. Чи це чергова спроба укласти якусь угоду за спиною президента Зеленського?

Вони можуть укладати будь-які угоди, але це нагадує гру в настільну гру. Якщо Україна не бере в цьому участі й має ресурси для самооборони, вони можуть скільки завгодно фантазувати про те, яким хочуть бачити світ. Але для реалізації таких домовленостей потрібна згода всіх сторін.

Тому я вважаю, що це радше проблема для самого Трампа, який намагається знайти шлях до нових економічних угод із Китаєм. Можливо, він готовий пожертвувати Тайванем заради бізнесу з Китаєм, так само як намагається віддати Україну заради домовленостей із Росією. Але я не думаю, що це матиме бажаний для нього результат.

Ці троє людей не можуть самостійно вирішувати долю України. Звісно, вони можуть завдати Україні ще більше болю. США та Трамп, схоже, вже використали всі свої козирі. Китай теоретично може посилити підтримку Росії, хоча він і раніше не залишався осторонь.

Але зрештою жоден із них не може власними рішеннями чи домовленостями визначати долю українських територій. Якщо вони вважають, що здатні на це, то це велика ілюзія.

Якщо Сполучені Штати повністю припинять підтримку України, зокрема обмін розвідувальними даними, який дуже складно замінити навіть Європі, чи зможе Україна вистояти без американської допомоги? І чи зможе Європа її компенсувати?

Я думаю, що Україна зможе вистояти, але це не означає, що не доведеться платити величезну людську ціну. Водночас вона, ймовірно, буде значно меншою, ніж ціна капітуляції перед Росією.

Ми бачили, що сталося в Бучі та Ірпені. Україна не хоче й не повинна переживати подібне знову, і ніхто не має очікувати, що вона на це погодиться. Але це не означає, що в Україні не буде нових жертв серед цивільного населення або що Росія не спробує влаштувати українцям неймовірно важку зиму.

Достатньо поглянути на попередні війни. Коли Росія втручалася у військові конфлікти, вона застосовувала тактику випаленої землі. Ми бачили це в Грозному, у Чечні, та в Алеппо, у Сирії. Але між цими містами й Україною є принципова різниця: Україна має власні засоби протидії. Тому на російські дії Україна повинна відповідати, зокрема завдаючи Росії економічних збитків. І це суттєво змінює ситуацію.

Я не знаю, чи зможе Путін витримати такий тиск. На мою думку, події останніх двох тижнів певною мірою свідчать про те, наскільки болючими для Путіна стали українські удари. Він не хоче визнавати цього, але Росія справді зазнає серйозних втрат. Україна має продовжувати тиснути на Путіна й завдавати Росії ще більшої шкоди, щоб зміцнити свої позиції на переговорах і відкинути всю цю нісенітницю та клептократичні домовленості, які просуває Трамп.

Яке становище в Путіна і наскільки реальне перемир'я?

У якій ситуації зараз перебуває Путін з економічного погляду? Як довго Росія зможе продовжувати війну проти України, навіть маючи, як ви висловилися, "свою людину" в Білому домі?

Трамп насправді не допомагає російській економіці. США ніколи не були великим покупцем російських товарів і не купують російську нафту. Тому не можна сказати, що американські гроші підтримують Путіна. Основні доходи Росія отримує з інших ринків.

Якщо Європа збереже санкції, посилить їх і запровадить обмеження проти покупців російської нафти, це може ще більше зменшити економічні можливості Путіна вести війну.

Додатковий тиск створило б використання понад 200 мільярдів євро заморожених російських активів на підтримку України. А українські удари по дата-центрах, нафтопереробних заводах і нафтових терміналах завдають Росії ще більших економічних збитків.

Це не протистояння всемогутньої Росії та безпорадної України. Україна тримається й демонструє світові можливості сучасних військових технологій і справжню військову майстерність.

Путін думав, що переможе за три дні. Минуло вже понад чотири роки, а він досі не досяг успіху. Ми вже не раз бачили, як Україну передчасно списували з рахунків. Немає жодних підстав робити це зараз.

Звісно, ціна війни буде величезною, а російські злочини – непростими для прощення. Але Україна здатна продовжувати боротьбу й робитиме це.

І наостанок: наскільки ми наблизилися до завершення війни? Чи з'явилися перспективи її закінчення, чи, навпаки, ми віддалилися від цього через те, що Трамп укладає угоди з Путіним? Як ви оцінюєте нинішній етап війни на тлі дизельної угоди та часткового послаблення санкцій?

Я вважаю, що звернення Путіна до Трампа з цією безглуздою дизельною угодою продемонструвало слабкість російського лідера. Це свідчить про те, що ми, можливо, наблизилися не до завершення війни, а до переходу в нову її фазу.

Можливо, це буде етап повітряного перемир'я. Якщо Україна й надалі завдаватиме шкоди російській економіці, Путіну зрештою доведеться сказати: "Гаразд, ми не атакуватимемо ваших цивільних, якщо ви не руйнуватимете нашу економіку".

Я вважаю, що до такого короткострокового компромісу ми наближалися ще до втручання Трампа. І можливість досягти його залишається – як за участю американського президента, так і без неї.

А чи реалістичне на цьому етапі війни перемир'я на землі?

Ні. Я думаю, що найреалістичніша мета зараз – повітряне перемир'я. Для припинення бойових дій на землі знадобиться більше часу.

Мій прогноз полягає в тому, що ця війна завершиться за сценарієм Корейської війни: повноцінного мирного договору так і не буде укладено. Інтенсивність бойових дій поступово знижуватиметься, коли обидві сторони дедалі чіткіше усвідомлюватимуть, що опинилися в глухому куті.

Однак такий глухий кут можливий лише за умови, що Україна продовжуватиме завдавати Росії серйозних економічних збитків, зокрема ударами по її економічних об'єктах.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.