28 жовтня 2026, 21:00

"Росія готує пастку в Олешках": інтерв'ю Андрющенка про викрадення дітей і план Кремля

Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів про ризики перемир'я в Олешках, мобілізацію в Москві та удари по російських НПЗ. Росіяни можуть використати перемир'я в Олешках для примусового вивезення українських дітей та залучення іноземних пропагандистів на кшталт Такера Карлсона. Повний текст новини

Автор: 24 Канал

Перемир'я в Олешках може стати не лише шансом урятувати цивільних, а й пасткою, яку Росія використає у власних інтересах. На тлі евакуації українців з окупованої території виникають ризики викрадення дітей, зміни позицій російських військових і масштабної інформаційної провокації за участю іноземних журналістів.

Adv

Пастка "перемир'я" в Олешках: евакуація, діти і ризик інформаційної провокації

Меланія Трамп заявила, що припинення вогню між Україною та Росією в Олешках набуло чинності, а режим тиші поширили за межі міста, щоб забезпечити безпеку гуманітарних конвоїв. Водночас Financial Times пише, що українців можуть спочатку вивозити до Криму, а потім до Росії. Доля людей після цього викликає занепокоєння. Що нам потрібно розуміти про цей жест доброї волі з боку росіян? Які ризики він несе і як Росія може використати цю ситуацію у власних інтересах?

Насправді ризиків дуже багато. Останні кілька днів ми фактично лише про це й говоримо. Мені здається, ми дещо втрачаємо фокус, а це може мати певні наслідки.

По-перше, позитивним є те, що перемир'я в районі Олешок продовжили й поширили на сусідні території. Це дуже важливо. Росіяни почали поширювати тезу, що люди, які рухатимуться до Олешок з інших територій, можуть потрапити під вогонь. Мовляв, такі переміщення не узгоджені з російською владою і розцінюватимуться як військові дії, адже на сусідніх територіях режим припинення вогню не діє.

Насамперед ідеться про Голу Пристань, яка розташована за 20 кілометрів від Олешок. Ситуація там фактично така сама, але це місто не фігурує в інформаційному полі й домовленостях. Водночас люди намагаються знайти шляхи до Олешок, щоб евакуюватися.

Другий ризик полягає в тому, що досі незрозуміло, як саме люди повертатимуться на підконтрольну Україні територію. Логічно припустити, що їх перевозитимуть через Дніпро. Для цього справді потрібна ширша зона перемир'я та чітке розуміння того, як відбуватиметься евакуація.

Якщо ж людей повертатимуть іншим погодженим маршрутом, їм доведеться перетнути всю Росію, а потім через Білорусь потрапити в Україну. Для гуманітарної місії це значно складніший шлях.

Найбільший ризик для нас пов'язаний із дітьми. Позавчора Дмитро Лубінець наголосив, що в Україні є процедура примусової евакуації дітей і родин із дітьми з прифронтових територій на підконтрольну Україні територію. Але як застосувати її до Олешок?

Це окупована територія, хоча й розташована поблизу фронту. Як звідти примусово евакуювати українців? Водночас Лантратова заявила, що евакуація має бути лише добровільною, а про дітей узагалі не варто говорити. Лантратова – злочинниця, співучасниця викрадення українських дітей.

Додамо, що Яна Лантратова – російська уповноважена з прав людини, колишня депутатка Держдуми. Українські правоохоронці підозрюють її в причетності до незаконного вивезення дітей із тимчасово окупованого Херсона до Росії у 2022 році. 26 жовтня 2026 року Лантратова виступила проти примусової евакуації родин із дітьми з окупованих Олешок, наполягаючи на добровільному виїзді.

Ризик полягає в тому, що росіяни можуть вивезти наших дітей. Це спричинить значне обурення, перекреслить можливість використання Олешок для подальших гуманітарних операцій і підірве довіру до української влади.

Останній ризик – приїзд великої кількості іноземних журналістів до окупованих Олешок. Ідеться про американських та європейських медійників. Наші джерела згадували Такера Карлсона, якого можуть залучити, щоб продемонструвати іноземній аудиторії, нібито українці влаштували блокаду та геноцид.

Я не бачу, щоб ми належно протидіяли цьому. Немає інформації про те, що українські журналісти отримали акредитацію або що їх залучили до поїздки, аби показати, що насправді відбувається в Олешках. Це означає, що ми опинилися в слабкій позиції.

Військові на Херсонському напрямку не надто задоволені цим припиненням вогню, адже розуміють, як росіяни можуть його використати. Вони матимуть змогу змінити позиції та покращити своє становище.

Сьогодні це класична дилема вагонетки. Водночас позитив полягає в тому, що режим тиші поширили на більшу територію. Це дасть змогу людям на Херсонщині безпечніше пересуватися та поповнювати запаси. Перемир'я повною мірою стосуватиметься й підконтрольного Україні берега Дніпра. Херсон, Берислав та інші населені пункти зможуть перепочити й створити необхідні запаси на період після завершення перемир'я.

Повна розмова з Петром Андрющенком: дивитись відео

Що росіяни покажуть світові в Олешках і як Україна програє в комунікації

А ще щодо іноземних журналістів: що вони показуватимуть світу? Так само, як у Маріуполі? Вони ж не розповідатимуть, на що росіяни перетворили Олешки. Де вони знайдуть неушкоджені місця для зйомок? У Маріуполі ми бачили, як вони демонструють окремі будинки, які нібито відбудували. А що показуватимуть в Олешках?

І ось тут ми опиняємося у власній пастці. Більшість руйнувань в Олешках буде спричинена ударами з нашого боку. І зрозуміло чому. Коли росіяни займають багатоповерхівку, з якої тероризують людей у Херсоні, зрозуміло, що рано чи пізно туди прилетить. І удар буде завдано з нашого боку. Саме це й показуватимуть.

Ми пожинатимемо наслідки глобального провалу державної комунікації, адже замовчуємо цю проблему.

Водночас виникає питання: як мають виглядати Олешки під час війни? Люди самостійно вирішили залишитися в окупації. Наші люди розуміють, що відбувається, хто винен і чому удари завдають з українського боку.

Вони кажуть: "Давайте більше, щоб ми якнайшвидше повернулися додому". Не варто замовчувати проблему. Потрібно називати речі своїми іменами: росіяни прикриваються цивільним населенням. Тому ми змушені діяти максимально обережно, а через це страждає інфраструктура.

Ми не можемо переконати всіх цивільних евакуюватися. Але якщо взагалі не завдавати ударів, наслідки можуть бути катастрофічними, аж до втрати Києва за три дні з величезними людськими втратами.

Цією ситуацією може скористатися Такер Карлсон. Складається враження, що навіть Гітлера він вважає прийнятною постаттю. Росіяни ж підігріватимуть цю тему. Лантратова не боїться публічно вступати в конфлікт, а потім домовлятися з Лубінцем.

Вона звинувачує українську армію, стверджуючи, що в усьому винна саме вона. Ми ж мовчимо. Світові медіа підхоплюють заяви Лантратової та поширюють їх по всьому світу. Натомість немає відповідних коментарів Лубінця, які могли б стати контраргументом.

Лубінець та Лантратова / Tg: Лубінець

Ми маємо зробити висновки вже зараз, щоб така ситуація не повторювалася. Потрібно зрозуміти, що Меланія Трамп готова сприяти забезпеченню перемир'я, якщо правильно вибудувати комунікацію.

Далі можна говорити про Кам'янку-Дніпровську, Енергодар і наш Нікополь. Потрібно вже зараз демонструвати жорсткішу позицію, зокрема на рівні українських посадовців. Ми продовжуємо грати в нейтральність, але це не призводить ні до чого хорошого.

Облави на призовників у Москві: чому мобілізація дісталася столиці Росії

Путін у розмовах із тими, хто йому телефонує, заявляє, що не віддасть Донбас. Які ілюзорні плани щодо його захоплення він досі будує? У Москві вже проводять облави на призовників. Силовики активізували рейди, щоб знаходити молодих людей призовного віку та відправляти їх до війська. Тепер ці облави дісталися й російської столиці. Чи розраховує Путін, що це допоможе йому досягти своїх цілей?

Насправді так і мало статися. Москва не є винятком. У цих людей московська прописка, але вони підуть до армії, як і всі інші. Ніщо їх не врятує.

Те, що облави почалися і їх фіксують у Москві, – дуже показовий сигнал. Це означає, що Путін не боїться запускати такі процеси навіть у столиці й демонструвати всій країні, що на неї чекає.

Є ще Санкт-Петербург, і, думаю, питання часу, коли подібне почнеться і там. Ті, хто виїхав із Росії у 2022 році, побоюючись мобілізації, а згодом повернувся, тепер також можуть опинитися серед перших, кого відправлять до війська.

До армії забирають навіть 18-річних. Схожа ситуація і з жінками: їх максимально залучають до рекрутингової служби. Мобілізація вже дісталася Москви.

У Росії закінчується ресурс, і іншого виходу в Кремля немає. Водночас зростають втрати російської армії.

Я вже навіть не пам'ятаю, коли кількість російських втрат за добу була меншою за тисячу. Тепер не пригадую, коли вона опускалася нижче за півтори тисячі. Це означає, що невдовзі можемо побачити й дві тисячі втрат на добу.

Це агонія путінського режиму. Так, нам складно. Так, росіяни завдають ударів. Але загалом це не змінює ситуації кардинально: лінія фронту як стояла, так і стоїть. Ба більше, ми поступово просуваємося вперед і звільняємо території, зокрема на тому самому Донбасі, який Путін так не хоче віддавати.

Але його й не потрібно віддавати – ми самі його заберемо. Для цього потрібні лише час, терпіння та наполегливість.

Ймовірність бунтів і останні удари по НПЗ та військовій логістиці

Путін справді думає, що облави на призовників йому допоможуть. Але коли вони вже дісталися Москви та Санкт-Петербурга, невже це ніяк не обурить місцевих жителів?

Ні, ні, нічого подібного там не буде. За двадцять років росіяни пережили кілька трансформацій, але це не призвело до того, що вони почали протестувати. Для цього потрібні хоча б якісь громадяни, нехай і не надто свідомі. А в Росії, крім населення, фактично нічого не залишилося.

Вони досі живуть між Раскольниковим і Герасимом із "Муму". Хотіли повернути Російську імперію – і отримали її. Але ті, хто мріяв стати імперцями, забули, що є невелика група імператора та його оточення, а решта – челядь. А ця челядь не вміє бунтувати. Вона радіє тому, що має.

Людина думає: "Якщо піду бунтувати, мене точно відправлять у м'ясний штурм. А якщо сидітиму вдома й мовчатиму, може, мені ще й білу "Ладу" подарують". Там немає нікого, хто міг би організувати бунт, і немає на чому його будувати.

Жодних протестів не буде.

Юрій Федоренко назвав удари України по підприємствах каучукової промисловості дуже вдалими. Як ви оцінюєте останні атаки? Водночас є попередження, що Росія може завдати масованого комбінованого удару протягом найближчих 48 годин. Київ зазнає балістичних атак, а російські НПЗ сильно горіли протягом останнього тижня.

По-перше, не варто спрощувати ситуацію. Те, що сьогодні не горіло, не означає, що не загориться завтра. Є аспекти протиповітряної оборони, яких ми не бачимо. Наприклад, Україна атакувала дата-центри в Мелітополі. Ми давно не бачили такої щільної роботи російської ППО в цьому районі.

Що це означає? Росія змогла посилити протиповітряну оборону й перекинути додаткові ракети на Приазов'я. Основний коридор, яким ми користувалися для ударів, проходив саме через район Мелітополя. Інакше до російських НПЗ просто не дістатися.

Спочатку потрібно подолати перший ешелон протиповітряної оборони. Зараз росіяни його посилили. Водночас удари по дата-центрах та об'єктах на близьких до фронту окупованих територіях тривають. Хотілося б побачити проломи в російських мостах.

У мене є два улюблені мости в Ростовській області, по яких ми вже завдавали ударів. Хотілося б, щоб вони просто перестали існувати, – тоді можна було б подивитися, як росіяни перекидатимуть військову техніку через Дон без залізничного сполучення.

Є певні завдання й цілі, над якими працюють наша розвідка та Сили безпілотних систем. Сюрпризи точно будуть. Поки що в нас немає такого потужного військово-промислового комплексу, щоб одночасно масовано атакувати цілі на окупованих територіях і виводити з ладу російські НПЗ. Тому нам усім потрібно працювати ще більше й активніше донатити.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.