Росія втратила ключ до Слов'янська та Краматорська: як ЗСУ зірвали план оточення міст
Військовий аналітик Сергій Розов в ексклюзивному коментарі для 24 Каналу розібрав причини рекордних втрат російської армії, які сягають 50 тисяч осіб на місяць. Головною проблемою ворога стала система тотальної брехні у доповідях командування, через яку російські підрозділи отримують накази наступати з територій, які насправді перебувають у глибокому тилу ЗСУ. Повний текст новини
Російська армія намагалася затиснути Слов'янськ і Краматорськ у кліщі, просуваючись із двох напрямків. Однак одна з ланок цього плану зламалася, а окупантам тепер доведеться витрачати значно більше сил на наступ.
Військовий аналітик з Латвії Сергій Розе пояснив на ютуб-каналі "Воїн волі", як операція "Вівальді" зруйнувала задум росіян, чому брехливі доповіді командування грають на користь ЗСУ та як Кремль поповнює армію, відправляючи непідготовлених людей на фронт.
Відрубане щупальце: як провалився план оточення Слов'янська та Краматорська
Російське командування традиційно використовує шаблонну тактику для захоплення українських міст – витягування двох ударних угруповань (так званих щупалець) для обходу населеного пункту з флангів, перерізання логістики та подальшого штурму.
За словами Розе, саме цей сценарій окупанти намагалися реалізувати щодо Слов'янська та Краматорська. Одне щупальце ворог формував з Добропільського напрямку, а інше – з півночі, через Лиман.
Зверніть увагу 21 жовтня російські війська провели найбільший у 2026 році штурм у зоні відповідальності однієї з українських бригад на Покровському напрямку. Окупанти атакували на світанку за умов поганої видимості, використовуючи мотоцикли та іншу техніку. Українські захисники відбили наступ: 43 російських військових знищили, ще 12 – поранили. Водночас, за даними ISW, російські війська продовжують наступальні дії на кількох ділянках фронту, а нещодавнє просування зафіксували, зокрема, на південний схід від Добропілля.
Росіянам навіть вдалося переправитися через річку Чорний Жеребець і захопити частину території, вибудовуючи північне охоплення. Однак успішна операція українських сил Вівальді повністю зруйнувала цей задум.
ЗСУ відкинули ворога, повернули контроль над 16 населеними пунктами та закріпилися по річці. Тепер ліве щупальце росіян втратило будь-який стратегічний сенс.
Щоб продовжувати наступ на Слов'янськ, окупантам доведеться атакувати в лоб, що вимагатиме колосальних ресурсів і затягне їхні плани щонайменше на пів року або рік. Натомість українські війська отримали можливість провести ротацію та вивести частину підрозділів на відпочинок.
Повна розмова з Сергієм Розе: дивитись відео
Тактика просочування та рекордні втрати
Оцінки НАТО щодо 50 тисяч убитих і поранених росіян за вересень є прямим наслідком зміни тактики ворога та покращення бойових навичок ЗСУ.
Розе зазначає, що російська армія перейшла до тактики постійного просочування малими піхотними групами. Командування Росії абсолютно не рахується з людським ресурсом: групи відправляють одну за одною в надії, що хтось зможе закріпитися в підвалі чи лісопосадці.
Аналітик наводить показовий приклад із російських джерел, коли шістьох окупантів відправили просто поставити прапор на позиції. Усю групу було знищено, але прапор встановили, що дозволило командирам відзвітувати про успіх. Такі дороги смерті, буквально всіяні тілами російських солдатів, стали типовою картиною на напрямках їхніх атак.
Віртуальна реальність російських доповідей
Ситуація на фронті для росіян ускладнюється тотальною брехнею на всіх рівнях командування. Доповіді офіцерів Росії настільки відірвалися від реальності, що іноді лінія фронту на їхніх картах проходить за 30 кілометрів від дійсної, опиняючись у глибокому тилу українських військ. Ця система самообману парадоксальним чином допомагає ЗСУ.
Коли російський командир на місці просить авіаційну чи артилерійську підтримку по певному населеному пункту, вище керівництво відмовляє, оскільки за паперами ця територія вже нібито контролюється Росією. Нові командири, які приходять на посади, змушені відправляти солдатів у самогубні лобові атаки, щоб реальність хоч якось збіглася з їхніми фальшивими звітами.
Проте ця ж брехня має і негативний бік: Володимир Путін щиро вірить у власну непереможність і транслює ці ілюзії західним політикам, намагаючись переконати їх у марності підтримки України.
Прихована мобілізація: чому це вигідно для України
На відміну від масової мобілізації восени 2022 року, зараз Кремль обрав тактику прихованого відлову людей. Замість формування нових дивізій (за рік Росія змогла розгорнути лише одну), новобранців використовують як безперервний струмочок для поповнення поточних втрат.
Людей ловлять на вулицях, везуть до військкоматів і фізичною силою змушують підписувати контракти. Розе наголошує, що з військової точки зору такий формат є найменш небезпечним для України. Цей струмочок живої сили потрапляє на фронт практично без підготовки і миттєво знищується, не даючи ворогу змоги накопичити ударний кулак для масштабних проривів.
Росія здатна підтримувати такий формат дуже довго, але це гарантує лише подальше зростання їхніх втрат без значних територіальних здобутків.
Терор цивільних як ознака військового безсилля
Не маючи змоги перемогти на полі бою, Росія вдається до терору мирного населення. Використання ракет "Іскандер" із касетними боєприпасами по Києву та постійні удари по енергетиці є спробою зламати дух українців.
Розе порівнює це з доктриною часів Другої світової війни, коли бомбардування міст мали на меті змусити населення вимагати капітуляції. Однак, як показує історія бомбардувань Лондона чи німецьких міст, такий терор не призводить до здачі. Ба більше, витрачаючи дорогі ракети на цивільні об'єкти, Росія дає перепочинок українській військовій логістиці та виробництву.
Єдиним дієвим способом протидії аналітик називає масштабування українських ударів балістикою по російських військових заводах, дата-центрах та логістичних хабах, що здатне реально підірвати економічний та військовий потенціал агресора.
