Дешевші за "Калібри", швидші за "Шахеди": чим небезпечна нова ракета "Філін" і як відповість Україна

Російський військово-промисловий комплекс зіткнувся з серйозною технологічною перешкодою у спробах модернізувати іранські дрони-камікадзе. Бажання ворога збільшити швидкість безпілотників для ускладнення роботи української ППО призвело до розуміння, що класична форма "Шахеда" більше не працює.

популярні відео

Авіаційний експерт Костянтин Криволап детально розібрав для 24 Каналу, як Росія переходить від тихохідних мопедів до масового виробництва дешевих крилатих ракет, та пояснив, чим Україна зможе на це відповісти.

Аеродинамічний тупик літаючого крила

Історія російських експериментів з безпілотниками почалася ще у 2019 році, коли генерал Сергій Суровікін намагався отримати від Ірану балістичні ракети та реактивні дрони Shahed-238. Отримавши відмову, Росія зосередилася на ліцензійній збірці класичних Shahed-136, які отримали назву Герань-2.

Проте дуже швидко перед російськими інженерами постало два завдання:

• підвищити інтелектуальні спроможності дрона;
• збільшити його швидкість.

Спроби модернізації призвели до появи реактивної версії Герань-4, яка здатна розганятися до 400 – 450 кілометрів на годину. Але подальше нарощування швидкості виявилося неможливим через саму технологічну платформу. Форма літаючого крила, яка використовується в Шахедах, виявилася вкрай неефективною для великих швидкостей.

Закони аеродинаміки невблаганні: зі збільшенням швидкості квадратично зростає не лише підйомна сила, але й лобовий опір. Навіть встановлення потужного китайського двигуна від компанії Telefly з тягою у 200 кілограмів дозволило досягти максимуму лише у 600 кілометрів на годину. Далі платформа просто не здатна розігнатися через колосальний опір повітря.

Авіаційний експерт про зброю Росії та українську протидію їй: відео

Поява ракети "Філін": дешева заміна "Калібрам"

Зрозумівши безперспективність подальшого розгону літаючого крила, росіяни звернули увагу на український досвід створення дронів-ракет. Так з'явилася Герань-5 – виріб, який не має нічого спільного з попередніми версіями, адже це фактично маленька крилата ракета. Однак і вона швидко досягла своєї межі.

Наступним кроком еволюції стала нова розробка – ракета "Філін". Її головна відмінність полягає у використанні стрілоподібного крила, що забезпечує значно кращу аеродинаміку. За російськими заявами, Філін здатний розганятися до 800 кілометрів на годину.

Хоча масового підтвердження таких швидкостей ще немає, українські військові вже фіксували на висоті 6000 метрів невідомі цілі, що рухалися у трансзвуковій зоні зі швидкістю майже 1000 кілометрів на годину. Експерт припускає, що це могли бути саме випробування Філіна або Герані-5.

Головна мета створення таких ракет – масовість та дешевизна. Росія прагне закидати Україну тисячами дешевих крилатих ракет, змушуючи наші Сили оборони витрачати на їх перехоплення надзвичайно дорогі західні боєприпаси.

Чим Україна збиватиме нові загрози

Використання тактичної авіації для перехоплення таких цілей стає економічно невигідним. Запуск ракети AIM-9 з винищувача F-16 або ракети MICA з Mirage коштує сотні тисяч доларів, що неспіврозмірно з вартістю російського Філіна.

Альтернативою є використання 20-міліметрової шестиствольної гармати Vulcan, встановленої на F-16. Вона здатна випускати 100 снарядів за секунду і чудово знищує подібні цілі. Проте боєзапас гармати вкрай обмежений (близько 500 – 900 патронів), а сам процес перехоплення вимагає ювелірної майстерності пілота, щоб уникнути зіткнення з уламками збитої ракети.

Тому стратегічна відповідь України лежатиме у двох інших площинах.

По-перше, це розробка нових, значно дешевших вітчизняних зенітних ракет для наземних комплексів, які зможуть масово і недорого збивати російські сурогати.

По-друге, і це найголовніше – превентивні удари по виробництву та логістиці.

Удари по "пляшкових горлечках" російського ВПК

Замість того, щоб ловити дешеві ракети в небі, Україна почала методично знищувати місця, де створюється комплектація для них. Яскравим прикладом такої стратегії став удар по заводу "Протон" у місті Орел. Це підприємство є справжнім "пляшковим горлечком" для російського ВПК, адже воно займається виробництвом оптико-механічних та електронних систем для цілої низки російських ракет.

Ураження ядра цього заводу чотирма ракетами Storm Shadow стало показовим. Відстань у 200 кілометрів від кордону ракети подолали приблизно за 15 хвилин. Завдяки технології стелс та польоту на наднизьких висотах, російська ППО просто не встигла відреагувати. Окупанти не розраховували, що Україна зможе непомітно провести крилаті ракети вглиб їхньої території та завдати настільки точного удару по критично важливому виробництву.

Довідка. Стелс-технологія – це інженерна концепція зниження помітності бойових машин і засобів ураження, яка дозволяє обходити системи спостереження та ППО супротивника завдяки поєднанню радіопоглинальних покриттів та особливої геометрії корпусу.

Саме такий комплексний підхід – поєднання дешевих засобів перехоплення на землі та високоточних ударів західними і вітчизняними ракетами (такими як "Паляниця" чи "Нептун") по заводах, хімічних підприємствах (як "Азот" у Пермі чи "Каучук" у Тольятті) та аеродромах підскоку – є єдиним ефективним шляхом для зупинки нової ракетної тактики Кремля.