Росія ризикує втратити "очі" своєї авіації: Шарп про удар по заводу А-50

Українські удари по російських авіаремонтних підприємствах можуть суттєво послабити можливості ворожої авіації та протиповітряної оборони. Особливо важливими для Росії залишаються літаки дальнього радіолокаційного виявлення А-50, яких у строю залишилося небагато, але саме вони допомагають виявляти українські ракети та безпілотники на великих відстанях.

  Adv

Військовий оглядач Давид Шарп в ефірі 24 Каналу пояснив, чому втрата навіть одного А-50 створює серйозні проблеми для російської ППО та що заважає противнику захистити стратегічні об'єкти. Він також оцінив можливості української балістичної ракети FP-7 і розповів, за яких умов удари по мостах та залізниці можуть порушити постачання російської армії.

популярні відео

Чому Росії потрібні А-50

Генштаб повідомив про удар по російському авіаремонтному заводу, де обслуговують літаки А-50, Іл-76 та Іл-78. У березні на цьому підприємстві вже пошкодили один А-50. Наскільки важливі ці літаки для Росії та що може змінити ураження ремонтних потужностей?

Реклама

Літаки А-50, попри свою технічну відсталість порівняно із сучасними західними аналогами, залишаються надзвичайно важливим інструментом російської армії. Їхня цінність зростає ще й через те, що таких машин у строю дуже мало. Значна частина вже була пошкоджена або збита. Ми пам'ятаємо два випадки знищення А-50, які стали великими успіхами української протиповітряної оборони, хоча росіяни й стверджували, що в окремих випадках літаки могли постраждати від дружнього вогню.

А-50 – це літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління, який виконує функцію літаючого радара. На відміну від наземних радіолокаційних станцій, він може переміщуватися в райони, де відповідного покриття немає або воно недостатнє. Крім того, завдяки великій висоті польоту кривизна Землі значно менше обмежує його можливості спостереження. Він має більший радіолокаційний горизонт і здатний виявляти маловисотні цілі, які наземним радарам помітити складніше.

Реклама

Для російської винищувальної та бомбардувальної авіації такий літак фактично є очима. Він може завчасно попередити винищувачі про появу українських літаків, дозволяючи підготуватися до атаки або виконати маневр. Так само А-50 забезпечує інформацією бомбардувальники, які працюють поблизу лінії фронту, щоб у разі небезпеки вони могли відійти від загрози.

Що особливо важливо щодня: будучи літаючим радаром, який бачить далі, нижче і в тих місцях, де є мертві зони, він є найважливішим інструментом у виявленні українських крилатих ракет і безпілотників, які атакують Росію або окуповані території.

Для величезної території Росії це має принципове значення. А-50 може контролювати великі райони та допомагати організовувати перехоплення повітряних цілей за допомогою винищувачів і вертольотів. Зокрема, в російській військовій блогосфері з'являлися твердження, що ці літаки нібито відіграли вирішальну роль у перехопленні окремих українських крилатих ракет "Фламінго". Чи справді це було так, ми не знаємо, але технічно такий сценарій цілком можливий.

Реклама

Якщо крилата ракета проходить через район, де немає належного радіолокаційного покриття, наземні засоби можуть її не побачити. Проте поява А-50 змінює ситуацію, адже та сама ракета опиняється в зоні його виявлення. І саме тут особливого значення набуває невелика кількість цих літаків у російській армії.

Загалом вихід будь-якого такого літака з ладу, а їх у строю всього шість-вісім, – це величезний успіх, який у буквальному сенсі пробиває пролом.

Щодо самого ремонтного підприємства, то А-50 створений на базі військово-транспортного Іл-76. Фактично це той самий літак, але обладнаний спеціальним радаром дальнього виявлення. Тому на одному заводі можуть ремонтувати і транспортні Іл-76, і літаки-заправники Іл-78, і А-50. Пошкодження потужностей, які обслуговують військово-транспортну авіацію, саме по собі є корисним результатом для України, але можливість вплинути на ремонт А-50 робить такий об'єкт особливо важливою ціллю.

Реклама

Ще одне підприємство, пов'язане з обслуговуванням цих літаків, розташоване в Таганрозі. Це основний завод, який працює з А-50. Якщо після українського удару вдається уповільнити ремонт хоча б однієї такої машини, російська армія на відповідний час втрачає частину своїх можливостей із виявлення повітряних загроз. Якби Росія взагалі не мала цих літаків, організовувати протиповітряну оборону та забезпечувати дії власної авіації їй було б значно складніше.

Слабкі місця російської ППО

Цей авіаремонтний завод уже атакували в березні, а тепер по ньому завдали повторного удару. Чому Росії не вдалося забезпечити надійний захист такого важливого підприємства?

Повноцінного захисту російська сторона не має практично по жодному об'єкту. Навіть Москва, яку прикривають найбільш ретельно, залишається вразливою. Яскравий приклад – нафтопереробний завод у Капотні, який уже зазнавав українських атак. Водночас потрібно розуміти, що стовідсоткової протиповітряної оборони не існує ніде, навіть у країнах із найсучаснішими системами.

Реклама

У Росії є додаткові проблеми як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Це технічні недоліки засобів виявлення та зенітно-ракетних комплексів, а також рівень підготовки особового складу, який не скрізь відповідає високим стандартам. Крім того, величезна територія країни ускладнює організацію суцільного радіолокаційного покриття. Коли українські безпілотники прориваються через окремі ділянки оборони, росіянам іноді просто складно їх перехопити, доки вони не наблизяться безпосередньо до об'єкта.

У Росії є безліч проблем з організацією ППО. Це і технічні проблеми, далеко не найдосконаліші засоби виявлення та зенітно-ракетні комплекси. Це вишкіл особового складу, який не скрізь відповідає високим стандартам. Це велика територія.

У результаті російське командування змушене визначати пріоритетність захисту. Найважливіші об'єкти намагаються прикривати краще, але одночасно захистити всі заводи, військові підприємства, аеродроми, склади та енергетичну інфраструктуру неможливо. До того ж противник має проблеми з кількістю зенітних ракет. Тому щодо частини об'єктів росіяни можуть свідомо допускати певні ризики, вважаючи, що можливі пошкодження від невеликої кількості безпілотників із відносно малими бойовими частинами будуть прийнятними.

Реклама

Ця ситуація створює можливості для України, але водночас ставить складні завдання перед нашим командуванням. Українські засоби ураження також обмежені, тому потрібно враховувати не лише важливість цілі, а й можливість завдати їй достатньо серйозних пошкоджень. Якби Україна мала широкий арсенал крилатих і балістичних ракет із великими бойовими частинами, можна було б значно ефективніше атакувати виробничі корпуси підприємств російського військово-промислового комплексу.

Коли у тебе майже виключно безпілотники, бити по цілі, яку складно вивести з ладу, недоцільно. Одна з причин, чому б'ють майже в суперпріоритетному режимі саме по НПЗ, – це їхня вразливість.

Нафтопереробні заводи мають складне технологічне обладнання, пошкодження якого навіть порівняно невеликими засобами ураження іноді може призводити до значних виробничих втрат. Натомість для серйозного пошкодження деяких військових підприємств потрібна значно більша потужність бойової частини. Тому Україні доводиться шукати слабкі місця російської оборони й обирати об'єкти, ураження яких принесе найбільший результат за наявних можливостей.

Реклама

Можливості ракети FP-7

Співвласник Firebird Денис Штілерман повідомив, що українську балістичну ракету FP-7 уже випробували в бойових умовах, але поки називає її застосування економічно недоцільним. Ракета коштує близько 600 тисяч доларів і може доставляти 200-кілограмову бойову частину на відстань до 300 кілометрів. Чи справді для неї поки немає відповідних завдань?

Передусім потрібно розділяти відповідальність виробника та держави. Завдання компанії – створювати ракети відповідно до замовлення, а вже держава й військове командування вирішують, які засоби та для яких завдань застосовувати. Тому саме виробник не повинен визначати, чи доцільно використовувати конкретний боєприпас. Щодо вартості, то 600 тисяч доларів – це досить велика сума, але головне питання полягає в тому, наскільки ракета відповідає заявленим характеристикам.

Зокрема, для FP-7 заявлена точність приблизно 14 метрів. Це означає, що половина ракет повинна потрапляти в коло радіусом 14 метрів від визначеної точки, а ще понад 40% – у радіус до 28 метрів. Якщо реальні характеристики відповідають цим показникам, точність є цілком непоганою. І така ракета, на мою думку, обов'язково знайде своє застосування.

У балістичних ракет є кілька важливих переваг порівняно з безпілотниками, навіть якщо вони мають схожу масу бойової частини. Насамперед їх значно складніше перехоплювати, оскільки противник повинен мати поблизу атакованого об'єкта спеціалізовані засоби протиракетної оборони. Для Росії, з огляду на її величезну територію, забезпечити такий захист надзвичайно складно.

Балістичну ракету збити вельми складно, тільки якщо є відповідні засоби поблизу атакованого об'єкта. Для Росії це дуже складне завдання. Туди, куди не долетить і 20 безпілотників, може легко долетіти одна балістична ракета.

Друга перевага полягає у швидкості. Безпілотник може летіти до цілі кілька годин, за які противник здатний виявити його, підготуватися до перехоплення або перемістити важливе обладнання. Балістична ракета долає відповідну відстань за лічені хвилини, тому особливо ефективна проти цілей, які можуть змінювати своє розташування.

Згадайте американські ATACMS. Вони коштують дорожче, але мають високу точність і власні особливості застосування. Ніхто ж не ставить питання, навіщо використовувати ATACMS, якщо замість однієї ракети можна запустити 15 безпілотників. У кожного виду зброї є власна ніша, і FP-7 також може бути корисною для певних військових завдань.

Якщо ти хочеш дістати ціль, яка змінює своє місце розташування, тобі потрібна балістична ракета.

Водночас потрібно враховувати обмеження дальності FP-7. Триста кілометрів – це достатньо для ураження цілей на тимчасово окупованих українських територіях і в прикордонних районах Росії. Але для ударів по об'єктах у глибокому російському тилу цього недостатньо. Якщо говорити про стратегічне стримування, Україні потрібні ракети, які здатні досягати Москви та ще віддаленіших районів.

Ефективність рейкової війни

В Архангельській області Росії під вантажним потягом обвалився залізничний міст, через що виникли перебої зі сполученням у напрямку Комі та Воркути. Серед версій розглядають диверсію. Наскільки критичною може бути така втрата та чи здатна рейкова війна системно виснажувати російську логістику?

Я б запропонував звернутися до історичного досвіду. Під час Другої світової війни радянське командування неодноразово наказувало партизанам активізувати так звану рейкову війну, щоб ускладнювати пересування німецьких військ і постачання. Однак подальші дослідження показали, що реальні результати таких операцій часто були значно скромнішими, ніж очікувалося. Основна причина – можливість досить швидко відновлювати пошкоджені залізничні шляхи.

Якщо зруйновано звичайну ділянку колії, за певних умов її можна відремонтувати відносно швидко. Так, може постраждати конкретний потяг або виникнути тимчасова зупинка руху, але це ще не означає, що залізнична система противника зазнала стратегічної шкоди. Важливо враховувати тривалість перебоїв і те, чи може противник використовувати альтернативні маршрути.

Усе впирається у відновлюваність шляхів: якщо вона швидка і легка, то й результати не особливо значущі. Треба знайти ключові й больові точки. Якщо ти просто щось підірвав на шляху, може вийти з ладу ешелон, але це точковий збиток.

Залізничні мости, безумовно, є вразливішими об'єктами, ніж звичайні ділянки колії. Проте навіть у цьому випадку потрібно розуміти, які наслідки матиме пошкодження конкретного переходу. Якщо росіяни зможуть перенаправити поїзди іншим маршрутом, нехай навіть із додатковими 200 кілометрами шляху, це створить труднощі, але не обов'язково зупинить перевезення.

Значення рейкової війни залежить насамперед від її масштабу та тривалості. Якщо йдеться про окремі удари, їхній вплив може обмежуватися локальними втратами й короткочасними затримками. Натомість тривале порушення залізничного сполучення здатне суттєвіше впливати на військову логістику. Але для цього потрібні відповідні ресурси та можливості підтримувати постійний вплив на транспортну систему противника.

Або ти тримаєш шляхи під постійним впливом, порушуючи сполучення на тривалий термін, або все обмежується точковим збитком.

Одним із чинників, які можуть забезпечувати такий вплив, є перевага в повітрі. Вона дозволяє утримувати важливі транспортні райони під постійною загрозою ураження. Якщо таких можливостей немає, доводиться обмежуватися окремими операціями. Україна вже здійснювала удари по російських ешелонах, локомотивах і мостах, але потрібно розрізняти успіх конкретної атаки та системне порушення роботи всієї транспортної мережі.

Окремо варто згадати безпілотники середньої дальності з телевізійним керуванням. Вони могли б стати ефективним інструментом для ураження рухомих залізничних цілей. Проте на території Росії виникають обмеження, зокрема через відсутність доступу до Starlink. Це ускладнює застосування таких систем і не дозволяє повною мірою використовувати їхній потенціал.

Удари по мостах

Нещодавно повідомляли про пошкодження мосту на трасі між Ростовом-на-Дону та тимчасово окупованими територіями України. З'явилося відео ймовірного удару FPV-дроном. Наскільки це впливає на російську військову логістику та чи варто масштабувати застосування таких безпілотників?

FPV-безпілотники мають важливі переваги: вони відносно дешеві та можуть бути ефективними проти різних цілей. Проте я не обмежував би розвиток українських ударних можливостей лише цим типом озброєння. На мою думку, одним із найперспективніших напрямків зараз є масштабування виробництва реактивних безпілотників і високоточних крилатих ракет.

Повільні далекобійні дрони поступово стикаються з дедалі серйознішою протидією. Російська ППО навчилася перехоплювати значну частину таких цілей, тому для підвищення ефективності ударів Україні потрібні швидші засоби ураження. Один із прикладів – українська "Рута", виробництво якої, за моєю інформацією, вже перейшло до серійного етапу з показником приблизно 300 одиниць на місяць.

FPV досить дешевий і ефективний, але реактивні безпілотники, на зразок "Рути", яка пішла в серію по 300 штук на місяць, – це найбільш перспективна річ. Повільно літаючі безпілотники перетворюються на менш ефективну зброю, тому що ППО помітною мірою з ними справляється.

Зокрема, йдеться про високоточну крилату ракету "Рута" Block 1 із заявленою дальністю приблизно 300 кілометрів. Протидіяти таким швидкісним засобам російській ППО значно складніше, ніж звичайним повільним безпілотникам. Це не означає, що FPV-дрони втрачають значення: вони залишаються ефективними у власній сфері застосування, але кожен тип озброєння має свої переваги та обмеження.

Щодо мосту між Ростовом-на-Дону та тимчасово окупованими територіями, то його пошкодження, безумовно, створює проблеми для російського транспорту. Можуть виникати затори, затримки перевезень і необхідність змінювати маршрути. Але це не єдиний транспортний перехід, який забезпечує сполучення на цьому напрямку. Якщо противник може об'їхати пошкоджену ділянку, використовуючи іншу дорогу або міст, постачання не обов'язково зазнає критичних втрат.

Росіяни витратять більше пального, втратять кілька годин, можливо, матимуть додаткові труднощі з організацією руху, але загалом зможуть продовжити перевезення. Тому потрібно розрізняти окремий результативний удар і системне послаблення транспортної мережі, коли перебої стають настільки значними, що починають впливати на можливості військ отримувати необхідні ресурси.

Є різниця між постійним впливом і точковими болісними ударами. Якщо удари не об'єднуються в ланцюжок і не мають системного характеру, їхнє значення різко падає і впирається в затримку доставки на лічені години.

Саме за таким принципом потрібно оцінювати й інші удари по російській залізничній та автомобільній інфраструктурі. Окреме пошкодження мосту може бути успіхом, але його реальна військова цінність визначається тим, наскільки суттєво й надовго порушується транспортне сполучення. Без тривалого впливу противник здатний пристосуватися до втрати окремого об'єкта та організувати постачання альтернативними шляхами.

Шарп про удар по заводу з ремонту А-50, діряву ППО Росії та ефективність балістичних ракет: дивіться відео