Росія створює свій аналог Starlink: Березовець попередив про загрозу для України й НАТО

Верховна Рада підтримала створення Космічних сил у складі ЗСУ, які мають розширити можливості української армії у використанні супутникових технологій. Тим часом Росія розвиває власну систему "Рассвет", яка може забезпечити управління ударними безпілотниками та створити нові загрози не лише для України, а й для країн НАТО.

  Adv

Офіцер ЗСУ та політолог Тарас Березовець в ефірі 24 Каналу пояснив, навіщо Україні Космічні сили, як вони можуть працювати без власних космодромів та чим небезпечний російський аналог Starlink. Він також розповів про залежність української армії від супутникового зв'язку, оцінив становище російських військ на фронті та прокоментував заяви Дональда Трампа щодо кордонів України.

популярні відео

Навіщо Україні Космічні сили

Верховна Рада 245 голосами підтримала створення Космічних сил у складі ЗСУ. Чим вони займатимуться, якщо Україна зараз навіть не може використовувати власні аеропорти, і які можливості це відкриє для нашої армії?

Реклама

Справді, для людини, яка не знайома з цією сферою, поєднання України та космічних військ під час повномасштабної війни може виглядати дещо парадоксально. Але я б не радив ставитися до цієї ініціативи з іронією.

Україна має величезну історію розвитку космічних технологій. Згадайте хоча б Сергія Корольова, який відіграв ключову роль у створенні радянської космічної програми. Українські інженери та конструктори десятиліттями були серед лідерів цієї галузі.

Тому ми маємо відповідний інтелектуальний та технологічний потенціал. А нинішня війна лише підтверджує, наскільки важливо розвивати нові військові можливості.

Ми давно вийшли за межі традиційного уявлення про бойові дії. Ця війна є насамперед технологічним протистоянням, у якому постійно народжуються нові способи розвідки, управління та ураження противника.

На мою думку, ми вже переходимо від технологій війни сьомого покоління до наступного, восьмого етапу. І значною мірою цей розвиток відбувається завдяки досвіду українських Сил оборони.

Реклама

Згадайте створення Сил безпілотних систем. У лютому 2024 року Україна ухвалила рішення сформувати окремий рід сил, який спеціалізуватиметься на застосуванні безпілотних технологій.

На той момент це було новаторське рішення. А вже згодом Росія почала створювати подібну військову структуру, використовуючи український досвід.

Сьогодні ми бачимо, що значна частина уражень на полі бою здійснюється саме за допомогою FPV-дронів, ударних безпілотників та інших роботизованих систем.

Тому створення Сил безпілотних систем було правильним стратегічним рішенням. І я вважаю, що поява Космічних сил стане наступним важливим кроком.

Ми були першими у світі, хто створив окремий рід Сил безпілотних систем. Росія скопіювала це рішення приблизно через рік. Тепер ми створюємо Космічні сили, тому що сучасна війна вже давно ведеться не лише на землі, у повітрі чи на морі.

Реклама

У Росії давно існують Повітряно-космічні сили. Після розпаду Радянського Союзу Москва отримала більшу частину відповідної військової та технологічної спадщини й активно її використовувала.

Проте космічний компонент сучасної війни – це не лише ракети-носії або польоти в космос. Передусім ідеться про супутники, які забезпечують розвідку, зв'язок, навігацію та передавання інформації.

Без цих технологій сьогодні складно уявити ефективне управління військами та застосування сучасних систем озброєння.

Водночас противник також розвиває власні можливості. Росія намагається розгорнути систему "Рассвет", яку позиціює як аналог американського Starlink.

Я вважаю, що це створює серйозну загрозу для України та наших союзників. Відповідно, нам потрібно не лише використовувати супутникові технології, а й розвивати можливості протидії російським космічним системам.

У перспективі одним із завдань нових Космічних сил може бути протидія російським супутникам, зокрема системі "Рассвет" та іншим угрупованням, які Москва розгортатиме в майбутньому.

Реклама

Але для цього потрібно створити відповідну структуру, розвивати технології, готувати фахівців і вибудовувати співпрацю з нашими партнерами.

Як саме працюватимуть Космічні сили України? Чи зможемо ми управляти супутниками, перебуваючи на українській території, та наскільки безпечною буде така діяльність?

Почнімо з того, що діяльність держав у космосі регулюється міжнародним правом. Існують міжнародні домовленості, ухвалені в межах Організації Об'єднаних Націй, які визначають правила використання космічного простору.

Вони передбачають певні обмеження щодо застосування озброєння та військових технологій у космосі.

Але ми бачимо, що Росія намагається знаходити способи діяти на межі цих правил або обходити їх.

Зокрема, були випадки, коли російські розвідувальні супутники здійснювали небезпечні маневри поблизу супутників, які фінські компанії використовували для роботи в інтересах українських Сил оборони.

Я вважаю, що Росія може навмисно створювати ризики зіткнень, не застосовуючи відкрито ракети, лазери чи інші засоби ураження.

Реклама

Уявімо ситуацію: один супутник небезпечно наближається до іншого, відбувається зіткнення, і супутник нашого партнера зазнає пошкоджень або взагалі виходить із ладу.

Москва може заявити, що це був випадковий інцидент, технічна помилка чи форс-мажор. Але такі маневри, на мою думку, можуть бути частиною цілеспрямованої гібридної діяльності.

Росія може сказати: ми ж не нападали, не застосовували ракети чи лазери. Просто супутники випадково зіткнулися, і один із них було знищено. Але я вважаю, що такі дії можуть здійснюватися навмисно, і вони надзвичайно небезпечні.

Україна вже використовує розвідувальні можливості супутників наших союзників. Ми отримуємо інформацію, необхідну для виконання військових завдань.

Наступний крок – розширення можливостей безпосереднього управління супутниками, які працюватимуть в інтересах української армії.

У перспективі наші партнери зможуть запускати відповідні апарати, а управління ними здійснюватимуть українські військові через новостворені Космічні сили.

Реклама

Для цього зовсім не обов'язково будувати космодром на території України.

Зараз через війну ми не можемо здійснювати такі запуски зі своєї території. Проте у світі існує достатньо космодромів і відповідної інфраструктури.

Наші партнери, зокрема Франція та Велика Британія, можуть надати можливості для запуску космічних апаратів. Після виведення на орбіту вони зможуть працювати під управлінням українських військових.

Тобто ми говоримо не про необхідність негайно створювати власну ракетно-космічну інфраструктуру повного циклу, а про використання доступних технологій та партнерських можливостей.

І це дозволить Україні розвивати космічний компонент оборони навіть за нинішніх умов.

Загроза російського "Рассвету"

За повідомленнями ГУР, Росія вже використовує мережу "Рассвет" для управління безпілотниками над Україною. Цього року росіяни вивели на орбіту 32 супутники, а система потенційно дозволяє передавати дані з розвіддронів і змінювати маршрути ударних БпЛА під час польоту. Наскільки вона розвинена та як Україна може їй протидіяти?

Реклама

Передусім потрібно розуміти, що система "Рассвет" поки перебуває на стадії тестування.

Ми ще не можемо об'єктивно оцінити, наскільки успішним виявиться цей проєкт і чи зможуть росіяни реалізувати всі можливості, які декларують.

Проте вже зараз очевидно, що його не можна недооцінювати.

Якщо Росія зможе повністю розгорнути відповідне супутникове угруповання, воно значно розширить можливості її військових.

Передусім ідеться про отримання розвідувальної інформації та передавання даних у режимі реального часу.

Це може дозволити російським військовим ефективніше контролювати ситуацію над українською територією, а також збільшити можливості спостереження за державами НАТО.

Особливо небезпечним є потенційне використання супутникового зв'язку для управління ударними безпілотниками.

Росіяни зможуть не лише передавати інформацію з розвідувальних апаратів, а й коригувати маршрути ударних дронів безпосередньо під час польоту.

Для сучасної війни це надзвичайно важливі можливості, оскільки вони дозволяють оперативно реагувати на зміни ситуації та уточнювати завдання для безпілотних систем.

Але я бачу ще один потенційний напрямок використання таких технологій.

Росія може намагатися проводити кібероперації проти космічної інфраструктури інших держав.

Теоретично це може включати втручання в програмне забезпечення супутників, спроби порушити їхню роботу або навіть перехопити управління окремими апаратами.

Якщо подібна операція виявиться успішною, супутник може перестати виконувати свої завдання або зазнати пошкоджень. Це стосується як комерційних, так і державних космічних систем.

Я не стверджую, що "Рассвет" уже має всі ці можливості. Проте вважаю, що саме такі загрози потрібно враховувати під час оцінювання розвитку російської військової космічної програми.

Недооцінювати сьогодні небезпеку системи "Рассвет" було б величезною помилкою. Це загроза не лише для України, а й для наших союзників, адже Росія намагатиметься використовувати нові космічні можливості проти інших держав.

Водночас сам проєкт поки розвивається не без проблем.

За наявною в мене інформацією, протягом останніх місяців росіяни втратили зв'язок із трьома супутниками. Вони фактично перестали виконувати свої завдання, що означає втрату вкладених ресурсів.

І це попри величезні кошти, які Росія спрямовує на розвиток програми.

Інша проблема – технологічна залежність російської космічної промисловості від іноземних комплектуючих.

Я не вважаю, що Росія сьогодні здатна самостійно виготовити всі компоненти для такої складної супутникової системи, використовуючи виключно власні технології.

Тому цілком імовірно, що значна частина обладнання має іноземне походження.

Насамперед це можуть бути компоненти, виготовлені в Китаї, Малайзії та інших державах із розвиненою електронною промисловістю.

Я також не виключаю, що в російських супутниках можуть використовуватися технології або комплектуючі, створені в країнах Великої сімки.

Але для того, щоб це підтвердити, потрібно дослідити конкретне обладнання. Поки що ми можемо говорити лише про ймовірність використання таких компонентів.

Це порушує ще одне важливе питання – ефективність міжнародних санкцій.

Попри обмеження на постачання технологій подвійного призначення, Росія продовжує розвивати власні військово-космічні програми.

Очевидно, що вона знаходить можливості закуповувати або отримувати необхідне обладнання. Саме тому потрібно посилювати контроль за технологічними ланцюгами постачання.

Деякі люди раніше насміхалися з російських космічних проєктів, припускаючи, що Москва знову не зможе створити нічого ефективного.

Але я не раджу так ставитися до противника.

Так, "Рассвет" ще проходить випробування та має технологічні проблеми. Проте Росія вкладає в нього значні ресурси, і в майбутньому ця система може помітно змінити її військові можливості.

Альтернатива Starlink

З'явилися повідомлення, що ЗСУ могли почати використовувати ізраїльські супутникові термінали High Sky. Водночас Дональд Трамп заперечує свою причетність до можливих обмежень Starlink. Чи має Україна повноцінну альтернативу цій системі та чи можна одночасно використовувати кілька супутникових мереж?

Потрібно визнати, що сьогодні серед західних держав немає системи, яка могла б повністю замінити Starlink за всіма його можливостями.

Компанія SpaceX протягом багатьох років розвивала цю технологію, використовуючи не лише передові інженерні рішення, а й величезні фінансові ресурси.

Ілон Маск мав можливість вкладати значні власні кошти та залучати додаткові інвестиції, завдяки чому компанія створила масштабне супутникове угруповання.

Тому поява окремих альтернативних терміналів ще не означає, що вони здатні забезпечити всі функції Starlink у такому самому обсязі.

Водночас залежність від однієї системи в умовах війни є надзвичайно небезпечною.

На прикладі України європейські партнери побачили, що доступ до критично важливої інформації та зв'язку може опинитися під загрозою без зрозумілих пояснень.

Саме тому представники французького уряду заговорили про необхідність створення власної європейської системи супутникового зв'язку.

Європейські країни НАТО та Євросоюзу мають розвивати відповідну інфраструктуру, щоб у майбутньому не залежати від рішень окремої американської компанії.

Усі побачили на прикладі України, що критично важливий для поля бою зв'язок може без пояснень відключатися. І ніхто навіть не намагатиметься пояснити, що сталося. Саме тому Європа повинна створити власну альтернативу Starlink.

Щодо можливих обмежень роботи системи для України, я вважаю, що відповідні обставини мають розслідувати американські державні органи.

Питання про те, хто саме ухвалював рішення, чи були до нього причетні представники Пентагону або компанії SpaceX і чи існували порушення законодавства, належать до компетенції США.

Представники нового складу Конгресу, за інформацією, яку я маю, вже висловлювали намір створити відповідну слідчу комісію.

Вона може перевіряти діяльність представників компанії Ілона Маска та посадовців американського оборонного відомства.

Якщо буде встановлено, що певні особи свідомо ухвалювали рішення, які порушували закон або договірні зобов'язання, вони повинні нести відповідальність відповідно до американського законодавства.

Але важливо пам'ятати ще одну обставину.

Послуги супутникового зв'язку, про які ми говоримо, не є просто особистим подарунком Ілона Маска Україні.

Відповідне фінансування здійснюється, зокрема, за контрактом із польським урядом. Тобто йдеться про послуги, які оплачують платники податків Польщі, а отримують українські Сили оборони.

Це вже комерційні відносини, які передбачають певні права та обов'язки сторін.

Це не благодійність Маска. Польський уряд уклав контракт і платить за послуги SpaceX, які отримують Збройні Сили України. Тому Польща має право вимагати виконання договірних зобов'язань, а за потреби – застосовувати передбачені договором штрафи.

Я переконаний, що юридичні та комерційні питання навколо відповідних контрактів можна врегулювати через встановлені процедури.

Але для Європи головний висновок полягає в необхідності створення власних незалежних можливостей супутникового зв'язку.

І ресурси для цього є.

Франція, Велика Британія, Німеччина та інші європейські держави мають потужні наукові школи, інженерів, технологічні підприємства й доступ до космічної інфраструктури.

Тому проблема полягає не у відсутності фахівців або технологічного потенціалу, а в необхідності ухвалювати відповідні рішення та фінансувати їхню реалізацію.

На мою думку, країни Європи повинні розпочати цю роботу якнайшвидше. Адже супутниковий зв'язок уже став невіддільною частиною сучасної військової безпеки.

Російський наступ буксує

За спостереженнями "Мілітарного", Міністерство оборони Росії не повідомляє про захоплення нових населених пунктів в Україні з 28 жовтня. Раніше російські посадовці робили такі заяви майже щодня. Чому вони припинилися та що це говорить про ситуацію на фронті?

Відповідь досить проста: тому що росіянам не вдається захоплювати нові населені пункти.

Пам'ятаєте, як Путіна запитали про загибель підводного човна "Курськ", а він відповів: "Він затонув"?

Приблизно так само можна описати нинішню ситуацію з російськими повідомленнями про військові успіхи.

Раніше російська пропаганда багаторазово оголошувала про захоплення тих самих населених пунктів. Іноді складалося враження, що окреме село вони вже встигли взяти більше разів, ніж днів у році.

Це стосується й повідомлень про бойові дії в районі Дружківки, Костянтинівки, Слов'янська та інших міст Донеччини.

Проте сьогодні російській армії дедалі складніше демонструвати реальні результати.

За оцінками незалежних OSINT-аналітиків, зокрема Інституту вивчення війни, протягом останніх двох місяців Росія втрачала більше територій, ніж могла захопити.

І це вже показник, який варто враховувати під час оцінювання можливостей противника.

Російська воєнна машина не просто буксує, вона сьогодні починає програвати. Росіяни не демонструють здатності проводити серйозні успішні наступальні операції навіть на оперативному чи тактичному рівні.

Я спілкуюся з командирами українських підрозділів і можу підтвердити, що ситуація на фронті залишається складною.

Не потрібно створювати враження, що Росія втратила всі військові можливості або більше не становить загрози.

Але водночас ми бачимо певний глухий кут у її наступальній стратегії.

Російське командування не демонструє принципово нових підходів, які дозволяли б досягати значних успіхів на полі бою.

Про можливість наступу на стратегічну глибину, який Росія планувала на початку повномасштабного вторгнення, фактично вже не йдеться.

Однак противник має проблеми навіть із досягненням менших цілей на окремих ділянках фронту.

Це не означає, що росіяни припинили шукати рішення. Вони постійно аналізують власні невдачі, намагаються змінювати тактику та розвивати нові технології.

Саме тому українська армія також не може зупинятися в розвитку.

Ми повинні зберігати перевагу там, де вже досягли значних результатів, і постійно адаптуватися до змін на полі бою.

Особливо це стосується безпілотних систем, розвідки та застосування високоточної зброї.

Крім того, Росія, очевидно, покладає серйозні надії на зимову наступальну кампанію.

Історично російське військове командування часто розраховувало на складні погодні умови як на чинник, що може вплинути на перебіг бойових дій.

Зараз противник може сподіватися, що взимку з'являться нові можливості для наступу.

Зокрема, Росія намагається посилювати тиск на український тил, завдаючи ударів по енергетиці та інших важливих об'єктах інфраструктури.

Я пов'язую ці атаки не лише з бажанням створити проблеми цивільному населенню, а й зі спробами ускладнити роботу української оборонної системи напередодні можливих нових наступальних дій.

Тому нинішні проблеми Росії на фронті не повинні призводити до недооцінювання її подальших планів.

Хакери оприлюднили дані з російської державної статистики, за якими станом на 28 серпня зафіксовано понад 450 тисяч смертей, пов'язаних із війною. За окремими прогнозами, до кінця року кількість загиблих може сягнути 563 – 597 тисяч, хоча реальні втрати можуть бути більшими через зниклих безвісти. Наскільки ці цифри відображають ефективність українських військових?

Статистика російських втрат за останні місяці справді надзвичайно невтішна для противника.

І це безпосередній результат ефективної роботи українських підрозділів, які знищують живу силу російської армії.

Сили оборони значно вдосконалили свої можливості в цьому напрямку, передусім завдяки масштабуванню використання безпілотних систем.

Наприклад, у складі бригад Сил територіальної оборони нині діють новостворені батальйони безпілотних систем.

Їхнє завдання полягає не лише у використанні дронів безпосередньо на полі бою, а й у накопиченні та поширенні практичного досвіду між підрозділами.

Ми бачимо, що багато українських бригад демонструють надзвичайно високі результати в застосуванні безпілотників.

Причому це стосується не лише Сил територіальної оборони, а й інших родів і видів Сил оборони.

Оператори дронів постійно вдосконалюють тактику, адаптують обладнання до нових умов та шукають способи ефективніше вражати російські цілі.

Саме тому я вважаю створення Сил безпілотних систем настільки важливим рішенням.

Протягом двох років цей напрямок розвинувся до рівня, який дозволяє Україні претендувати на провідні позиції у світі за практичним досвідом застосування військових безпілотних технологій.

Сьогодні Україна за багатьма напрямками застосування безпілотних систем займає лідерські позиції у світі. І це вже не просто привід для гордості, а стратегічно важливий результат для нашої безпеки.

Набутий досвід має велике значення не лише для України, а й для її європейських партнерів.

Я переконаний, що без української армії та її практичних знань Європі буде надзвичайно складно створювати ефективну систему оборони в майбутньому.

Наші союзники вже розуміють, наскільки цінним є досвід українських військових.

Це стосується і застосування дронів, і розвідки, і протидії новим засобам ураження, і організації оборони в умовах великої війни.

Тому після завершення бойових дій я очікую посилення зацікавленості багатьох європейських держав у вступі України до НАТО.

Звичайно, у Європі існують політичні сили, які виступають проти такого рішення. Це можуть бути як праворадикальні, так і ліворадикальні партії.

Але зрештою держави керуються насамперед власними національними інтересами.

І там, де інтереси України та її союзників збігатимуться, інші політичні аргументи можуть поступово втрачати значення.

На мою думку, військовий і технологічний досвід України стане одним із найважливіших чинників для майбутньої системи європейської безпеки.

Трамп і кордони України

Дональд Трамп заявив, що після завершення війни Україна може мати дещо інші обриси. Як ви оцінюєте ці слова американського президента?

Я бачив ці заяви й спеціально переглядав фрагменти інтерв'ю Трампа в оригіналі.

Причому звернув увагу не лише на його слова щодо українських кордонів, а й на інші висловлювання про війну, Іран та Володимира Путіна.

Мене особливо здивувало його пояснення причин початку російської агресії.

Трамп висловив припущення, що Росію нібито образили під час переговорів, поставилися до її керівництва недостатньо шанобливо, і це могло стати однією з причин війни.

Наскільки я зрозумів, він мав на увазі зустріч Зеленського та Путіна в Парижі.

Але якщо сприймати таку аргументацію серйозно, ми опинимося в надзвичайно небезпечній ситуації.

Виходить, що будь-яка дипломатична незгода або особиста образа може бути представлена як виправдання для військової агресії.

А наступним кроком Путін, умовно кажучи, може заявити, що Зеленський якось неправильно на нього подивився під час переговорів, і використовувати це як привід для нових погроз.

Зрозуміло, що така логіка не може бути основою міжнародних відносин.

Тому мені взагалі складно коментувати подібні міркування американського президента.

У дипломатії існує важливе правило: політичні лідери не повинні визначати, якими мають бути кордони інших суверенних держав.

Це надзвичайно чутливе питання, яке стосується міжнародного права, державного суверенітету та територіальної цілісності.

Тому я не бачу сенсу детально аналізувати особисті припущення Трампа щодо того, як може виглядати Україна після війни.

Це його власне бачення, яке, очевидно, сформувалося під впливом його розуміння причин конфлікту та порад найближчого оточення.

Але воно не змінює міжнародно визнаних кордонів України.

Ми прекрасно розуміємо, що кордони України від цього не зміняться. Те, що частина наших територій окупована з 2014 року, не означає, що вони припинили бути українськими.

Тут потрібно чітко розділяти фактичний контроль над територіями та їхній міжнародно-правовий статус.

Росія може тимчасово контролювати українські землі, але це не означає, що вони автоматично стають частиною Російської Федерації.

Так само українці, які проживали на цих територіях до окупації, не перестають бути громадянами України лише через те, що російські війська встановили там свій контроль.

Де-факто окупація може тривати. Але де-юре міжнародно визнані кордони України залишаються незмінними.

Я переконаний, що Україна не може існувати в жодних інших міжнародно визнаних межах, окрім кордонів 1991 року.

І в цьому питанні вона має підтримку більшості українського суспільства та європейських союзників.

Тому будь-які заяви іноземних політичних лідерів про можливу зміну українських кордонів не можуть самі по собі змінити правовий статус наших територій.

Березовець про Космічні сили України: дивіться відео