"Щоб азовці когось убили": Волошина назвала ймовірну мету провокації на Борщагівці

Заворушення в Петропавлівській Борщагівці викликали нові суперечки навколо мобілізації та ставлення суспільства до українських військових. Після інциденту правоохоронці почали встановлювати його учасників, а Кирило Буданов заявив про ознаки стороннього впливу на події.

  Adv

Журналістка та психологиня Лариса Волошина в ефірі 24 Каналу пояснила, чому підозрює сплановану провокацію проти військовослужбовців "Азову" та яку роль у заворушеннях могли відіграти організовані групи. Вона також висловилася про відповідальність за самовільне залишення військових частин, необхідність змін у мобілізації та можливі політичні плани родини Дональда Трампа.

популярні відео

Чому заворушення могли бути спланованою провокацією

Після заворушень у Петропавлівській Борщагівці Кирило Буданов заявив, що події не обійшлися без стороннього впливу. За інформацією правоохоронців, уже встановлено приблизно 100 учасників, а повідомлення про ситуацію активно поширювали Telegram-канали. Які висновки потрібно зробити та як цим могла скористатися Росія?

Реклама

Я погоджуюся з тим, що це могла бути зрежисована Російською Федерацією операція. Надто скоординовано все відбувалося, щоб пояснити ситуацію випадковим зібранням людей.

Не було такого, що якась жінка прийшла, стала навколішки, почала кричати, а всі Telegram-канали раптом самі підхопили її історію. Ми побачили досить організовану інформаційну кампанію, яка швидко перетворила окремий інцидент на масштабне протистояння.

Я вважаю, що це була спланована операція. Водночас конкретну причетність її організаторів до Росії мають встановити правоохоронці.

Зверніть увагу на жінку, яка стала однією з центральних учасниць подій. За інформацією, яка з'явилася про неї, вона має борги, фігурує в кримінальній справі та перебувала в розшуку через дорожньо-транспортну пригоду, після якої нібито залишила місце події.

Якщо ці обставини підтвердяться, така людина може бути вразливою до вербування. Російські спецслужби часто шукають людей із фінансовими або юридичними проблемами, пропонуючи допомогти їх розв'язати в обмін на певні дії.

Реклама

Але тут є й інша проблема. В Україні вже діють групи, учасники яких координують свої дії, коли когось із них затримують у зв'язку з мобілізаційними заходами.

Вони збираються разом, приїжджають на місце, починають кричати про незаконність дій представників ТЦК. Причому часто йдеться навіть не про конкретне порушення процедури. Для цих людей незаконною є сама мобілізація.

Ми вже чули про подібні випадки, зокрема на Сихові у Львові. Там також збиралися люди, які намагалися втрутитися в ситуацію та перешкодити діям відповідних служб.

Але в Петропавлівській Борщагівці, на мою думку, відбувся наступний етап. Тут уже з'явилися люди, які представлялися медичними працівниками, спеціальний транспорт і ціла група підтримки.

Особливо багато запитань у мене до жінки в медичній формі та автомобіля, який використовували під виглядом швидкої допомоги.

Реклама

Не можна просто вдягнути білий халат, приїхати до людей і почати надавати платні медичні послуги, не маючи на це законних підстав. Якщо людина видає себе за медичного працівника, це вже питання не лише суспільного конфлікту, а й можливої відповідальності за шахрайство.

Те саме стосується приватного автомобіля, який використовують із позначеннями екстреної медичної допомоги. Потрібно встановити, кому він належить, на яких підставах працював і чи мав право використовувати відповідні позначення.

Серед учасників зібрання були люди в балаклавах, дехто кидав яйця, інші вигукували різні звинувачення. Один із присутніх навіть заявляв, що за ним нібито полює ГУР, хоча Кирило Буданов перебував поруч.

Мені здається, організаторам було важливо створити якомога більше хаосу, залучити натовп і зробити ситуацію неконтрольованою.

Причому я не думаю, що головною метою обов'язково був захід усередину будівлі. Для певних людей це могла бути спроба забрати конкретного військовослужбовця, але для можливих російських організаторів значно важливішим був сам конфлікт.

Реклама

Адже люди прийшли не до територіального центру комплектування. Вони зібралися біля місця розташування бойового підрозділу "Азов", де перебували чинні військовослужбовці.

А для російської пропаганди "Азов" має особливе значення. Росіяни роками намагаються дискредитувати цей підрозділ, переслідували його бійців у полоні та засуджували їх до тривалих термінів ув'язнення.

Я припускаю, що організатори могли розраховувати на силову ескалацію. Уявіть, що біля військового об'єкта збирається великий натовп, починається штовханина, хтось провокує військовослужбовців, а потім лунає постріл.

Для російської пропаганди це була б ідеальна картинка. Можна було б поширювати повідомлення, нібито бійці "Азову" стріляють у цивільних.

І саме тому мене так вразила поведінка частини присутніх. Люди не усвідомлювали ні небезпеки для власного життя, ні того, що можуть стати інструментом чужої провокації.

Як могли організувати групи біля військової частини

Як ці люди дізналися про будівлю, де перебували військові, та звідки взялися молодики, які приїхали на місце? Чи могли їх збирати через Telegram-канали?

Реклама

Я думаю, що тут могла працювати вже сформована мережа. У таких групах люди домовляються підтримувати одне одного у випадку затримання чи інших проблем, пов'язаних із мобілізацією.

У них є певне негласне правило: якщо сьогодні затримали одного, решта повинна приїхати й допомогти. Адже завтра в подібній ситуації може опинитися будь-хто з учасників.

Тому й виникають ці швидкі збори людей, приїзди на місце та спроби тиснути на військових чи правоохоронців.

Але в ситуації з Петропавлівською Борщагівкою є принципова відмінність. "Азов" – це не ТЦК. Його військовослужбовці не займаються затриманням цивільних громадян на вулицях для проведення мобілізаційних заходів.

Щоб людина потрапила до бойового підрозділу, вона вже повинна пройти певний шлях. Спочатку відбуваються оформлення мобілізації, відповідні процедури та військово-лікарська комісія.

Після цього новобранця направляють до навчального центру, де він проходить базову загальновійськову підготовку. І лише згодом його розподіляють до військової частини.

Реклама

Тому мені незрозумілі твердження, ніби в тому приміщенні просто утримували людей, яких щойно забрали з вулиці.

Якщо людина вже потрапила до бойового підрозділу, це означає, що вона пройшла попередні етапи оформлення та підготовки. Конкретні скарги на незаконне утримання, звичайно, потрібно перевіряти, але не можна автоматично переносити ситуацію з ТЦК на військову частину.

І тут виникає наступна проблема – військовослужбовці, які самовільно залишили свої підрозділи.

Я вважаю, що суспільство часто недооцінює серйозність таких дій. Людина вже склала військову присягу, отримала певні обов'язки, а потім залишила частину без відповідного дозволу.

У різних випадках такі дії можуть мати різну правову кваліфікацію, але йдеться про серйозні військові правопорушення. Особливо небезпечними є випадки дезертирства, коли людина свідомо ухиляється від подальшої військової служби.

Мене непокоїть, що люди, які переховуються після залишення військових частин, можуть об'єднуватися в ті самі групи, що й цивільні, які намагаються уникнути мобілізації.

Реклама

У них уже інша мотивація. Якщо цивільний ще не склав військової присяги, то військовослужбовець, який залишив частину, може побоюватися кримінальної відповідальності.

Саме тому такі люди можуть бути особливо зацікавлені в підтримці груп, які обіцяють захистити їх від правоохоронців або допомогти повернутися до цивільного життя без відповідних процедур.

Але це не означає, що питання повинні розв'язувати випадкові люди з Telegram-каналів. Ними мають займатися уповноважені органи в межах закону.

Я підтримую створення повноцінної системи військової юстиції, яка могла б забезпечувати належне розслідування таких справ і справедливе визначення відповідальності.

На мою думку, для військовослужбовців, які вчинили серйозні порушення, потрібно передбачити зрозумілі правові механізми. Одним із варіантів могла б бути можливість повернення до служби з урахуванням судового рішення та обставин конкретної справи.

Але відповідальність не можна замінювати самодіяльністю. Інакше ми отримуємо ситуацію, у якій навколо військових частин виникають цілі групи людей, готових силою втручатися в питання, що належать до компетенції державних органів.

Чим небезпечні провокації проти "Азову"

Правоохоронці встановили вже понад сотню учасників подій у Петропавлівській Борщагівці. Як, на вашу думку, потрібно оцінювати їхні дії та які наслідки могла мати ця ситуація?

Передусім потрібно розуміти, що йдеться про серйозний інцидент біля місця розташування військових. Не можна ставитися до таких подій як до звичайної суперечки на вулиці.

Мені ця ситуація нагадала події початку російської агресії у 2014 році, коли натовпи блокували українських військових у Криму та на Донбасі, намагалися їх роззброювати й перешкоджали виконанню наказів.

Такі дії створюють загрозу і для військовослужбовців, і для самих учасників зібрання.

Бойова частина – це об'єкт, де перебувають військові, які можуть мати зброю. У разі реального нападу ситуація здатна дуже швидко стати небезпечною.

Саме тому я вважаю, що можливі організатори провокації могли прагнути спровокувати силову відповідь.

Щоб азовці когось убили – ось що, на мою думку, могло бути потрібно росіянам.

Уявіть, що під час хаосу хтось відкриває вогонь або інша людина здійснює провокацію, яку одразу приписують військовим. Після цього російські інформаційні ресурси починають поширювати повідомлення про нібито розстріл цивільних.

І вже не має значення, що насправді сталося, адже перші емоційні кадри можуть дуже швидко поширитися.

Тому для мене важливо, що цього разу вдалося уникнути найгіршого сценарію. Але це не означає, що подібних спроб не буде в майбутньому.

Ми бачили, як учасники заворушень розгойдували транспорт, застосовували якісь речовини, кричали й створювали сильне напруження. У таких обставинах навіть випадкова дія може призвести до небезпечної ескалації.

До того ж потрібно з'ясувати, хто поширював твердження про нібито побиття дітей, незаконне утримання людей та інші історії, які викликали особливо сильні емоції.

Якщо інформація неправдива, вона може стати частиною провокації. Але перевіряти потрібно конкретні факти, а не просто відкидати будь-які скарги через те, що вони з'явилися під час конфлікту.

Я не заперечую, що в Україні є порушення під час мобілізації. Ми чули про побиття, незаконне утримання людей та інші випадки, які потребують розслідування.

Однак це не дає підстав нападати на військову частину. Тим більше не можна автоматично звинувачувати в таких порушеннях людей, які захищають країну на фронті.

Є законні способи оскаржувати рішення та звертатися по правову допомогу. І саме ними потрібно користуватися.

Я також вважаю небезпечним те, як легко люди починають вірити у вигадані історії про українських військових.

Коли поширюються чутки, нібито військовослужбовці масово б'ють дітей чи утримують людей у катівнях, потрібно насамперед з'ясувати, чи є реальні докази.

Інакше будь-який провокатор може використати такі настрої, щоб зібрати натовп біля нового військового об'єкта.

Наприклад, хтось пообіцяє неповнолітньому гроші за участь у зібранні, а потім інший учасник створить небезпечну ситуацію. І все це можна буде подати як провину військових.

Це лише можливий сценарій, але саме тому я закликаю людей не долучатися до подій, організаторів і справжніх цілей яких вони не знають.

Чому військових звинувачують навіть їхні співгромадяни

Після заворушень у коментарях з'явилися звинувачення, нібито правоохоронці та військові можуть бути пов'язані з незаконними схемами. Частина людей також говорить про втому від війни й несправедливість мобілізації. Як ви ставитеся до такої реакції?

Мене найбільше вражає те, що люди готові без доказів звинувачувати навіть "Азов".

Ці військовослужбовці пройшли оборону Маріуполя, російський полон і катування. А тепер хтось пише, нібито вони можуть брати гроші за незаконні схеми навколо мобілізації.

Командир "Азову" перебуває на бойових позиціях на Добропільському напрямку, де тривають важкі бої. І мені незрозуміло, як можна одночасно бачити роботу підрозділу на фронті та без доказів приписувати йому подібну діяльність.

Такі звинувачення дуже небезпечні, адже вони підривають довіру між людьми, які перебувають у війську, та тими, хто залишається в цивільному житті.

Я розумію, що суспільство втомилося. Розумію страх людей перед мобілізацією, їхні запитання щодо справедливості призову та тривалості служби.

Але ці проблеми не повинні перетворюватися на ненависть до українських військових.

Наші захисники – це не якась окрема група людей, яка існує поза суспільством. Це наші сусіди, колеги, однокласники, родичі. Багато з них до війни працювали за цивільними професіями й мають право повернутися до звичайного життя.

Тому я не погоджуюся із самим протиставленням армії та суспільства. Військові є частиною українського суспільства.

Звичайно, державі потрібна реформа мобілізації. І я вважаю, що вона повинна бути значно глибшою, ніж просто зміна окремих процедур.

Ми мали б поступово рухатися до системи підготовленого резерву. Щоб люди проходили визначений період служби або військової підготовки, поверталися до цивільного життя та залишалися готовими до захисту країни.

Мені близький досвід Ізраїлю, де існує система військової служби та резерву. В Україні також потрібно створювати механізм, за якого оборона держави не лягає роками лише на плечі одних і тих самих людей.

Водночас я виступаю за посилення відповідальності за свідоме порушення військового законодавства. Це стосується і військового обліку, і випадків дезертирства, і незаконних схем, які дозволяють уникати виконання обов'язків.

Але відповідальність має встановлюватися законом і застосовуватися через належні процедури, а не через конфлікти на вулицях.

Я також вважаю, що потрібна повноцінна військова юстиція. У таких справах повинні працювати спеціалізовані слідчі та судові механізми, які враховуватимуть обставини військової служби.

Для тих, хто самовільно залишив частину, можна передбачати різні законні способи притягнення до відповідальності. Залежно від тяжкості порушення це можуть бути реальне покарання або визначена судом можливість повернутися до служби.

Я також пропоную обговорювати систему праці як одну з можливих альтернатив позбавленню волі для осіб, які не вчинили насильницьких злочинів.

Колись існували механізми, за яких засуджені працювали на підприємствах або виконували суспільно корисні роботи, не перебуваючи постійно у виправній установі. Зрозуміло, що будь-яка сучасна модель повинна відповідати законодавству та правам людини.

Така дискусія важлива, адже Україні бракує робочих рук і в тилу, і на підприємствах, які забезпечують оборону.

Проте передусім потрібно забезпечити справедливість. Не може бути так, щоб одні люди роками служили без зрозумілої перспективи ротації, а інші користувалися незаконними способами уникнути відповідальності.

Водночас для громадян, які готові виконувати свій обов'язок, повинні існувати різні можливості служби. Не кожен має однакові фізичні можливості чи підготовку для штурмових підрозділів.

Наприклад, країні потрібні оператори безпілотників, військові спеціалісти, люди для забезпечення протиповітряної оборони та роботи мобільних вогневих груп.

Є також посади, пов'язані із забезпеченням, логістикою та іншими функціями, без яких військо не може працювати.

Тому людині, яка не має підстав для відстрочки, варто завчасно з'ясовувати законні варіанти служби, спілкуватися з військовими, дізнаватися про підрозділи та спеціальності.

Мені здається, це значно конструктивніший шлях, ніж звертатися до сумнівних посередників, які обіцяють за гроші розв'язати всі проблеми.

Найгірше, що може статися, – коли через страх перед мобілізацією люди починають виправдовувати напади на військових або підтримувати тих, хто свідомо організовує провокації.

Саме цього, на мою думку, можуть прагнути російські спецслужби: посіяти недовіру, змусити українців сприймати власну армію як противника та поглибити конфлікти всередині країни.

Для чого Меланія Трамп займається мирними ініціативами

Меланія Трамп після гуманітарної ініціативи щодо Олешок готує зустріч представників України та Росії в Білому домі 5 листопада. Як ви оцінюєте її активність і що може стояти за таким залученням до дипломатії?

Я вважаю, що їй можуть готувати політичну кар'єру.

Зверніть увагу, яку роль родина Трампа відіграє в Республіканській партії. Її представники мають вплив на внутрішньопартійні процеси, а отже, і на майбутні політичні призначення та підтримку кандидатів.

Меланія Трамп не може претендувати на посаду президента США через конституційні вимоги до походження кандидата. Але це не заважає їй у майбутньому балотуватися до Конгресу.

Вона могла б стати членкинею Палати представників або сенаторкою. І якщо такий політичний шлях виявиться успішним, перед нею відкриються можливості для тривалої роботи в американській політиці.

Я навіть не виключаю, що родина Трампа може розглядати перспективу її подальшого просування на керівні посади в Конгресі.

Ми вже бачили, наскільки важливою може бути посада спікера Палати представників. Майк Джонсон свого часу блокував винесення на голосування рішень щодо допомоги Україні, і це мало дуже серйозні наслідки.

Тому якщо родина Трампа зможе зберегти вплив на партійні структури та просувати близьких людей до Конгресу, Дональд Трамп потенційно матиме політичні важелі навіть після завершення президентського терміну.

Він уже демонстрував здатність впливати на рішення республіканців, коли ще не повернувся до Білого дому.

Я припускаю, що на майбутніх президентських виборах родина може спробувати підтримати когось із синів Дональда Трампа. А Меланія могла б отримати окрему роль у законодавчій владі.

Тому нинішня дипломатична активність першої леді, на мою думку, може бути способом підвищити її публічну впізнаваність і сформувати власний політичний образ.

Звичайно, це лише моя версія. Ми не знаємо, чи сама Меланія Трамп має такі амбіції та чи справді її родина розглядає подібний сценарій.

Але я думаю, що її дедалі помітніша участь у міжнародних ініціативах не обов'язково обмежується гуманітарною діяльністю. Вона може стати початком значно ширшої політичної історії.

Росіяни спровокували напад на базу Азову: Лариса Волошина про бунт ухилянтів та плани Трампа: дивіться відео