Бойові роботи перебирають небезпечні завдання на себе, але військові досі ризикують, - BI

Україна дедалі активніше використовує наземних роботів, щоб замінити військових на небезпечних завданнях і зменшити ризик для їхнього життя. Однак навіть дистанційне керування технікою не завжди дає змогу уникнути небезпеки, пише Business Insider.

"Наразі в роботизованих місіях України участь людини є обов’язковою та незамінною. Хтось повинен замінювати батареї, проводити технічне обслуговування та усувати технічні несправності", – розповів Олександр Ябчанка, керівник напряму роботизованих систем батальйону "Вовки Да Вінчі".

Він додав, що підтримання роботів у робочому стані може потребувати заміни пошкоджених деталей, ремонту пробитих шин і перезаряджання боєприпасів.

Зазвичай роботів проєктують так, щоб вони були відносно дешевими й їхню втрату можна було компенсувати без значних фінансових витрат, пише видання. Оскільки їхнє головне призначення – захищати військових, підрозділи можуть вирішити, що пошкодженого робота не варто повертати, якщо для цього доведеться ризикувати людським життям. Водночас участь людей залишається необхідною для підтримання всього парку роботизованої техніки в робочому стані.

Багато роботів можна переобладнувати для виконання різних завдань. Для цього військові замінюють обладнання, замість того щоб використовувати окрему машину для кожної місії.

Девід Робертс, генеральний директор британського підрозділу ARX Robotics – німецької компанії, що спеціалізується на оборонних технологіях, – розповів, що їхні роботи, деякі з яких використовують в Україні, сконструйовані так, що заміна обладнання для переходу від логістичних завдань до завдань зв’язку або будь-яких інших потреб військових займає "буквально кілька секунд".

Така гнучкість дає змогу швидше змінювати призначення роботів, однак для їхнього переобладнання військовим усе одно доводиться перебувати достатньо близько до лінії фронту.

Військові, які забезпечують функціонування роботизованої техніки, намагаються триматися якомога далі від бойових дій, однак можливості для цього обмежені, зокрема дальністю дії самих роботів.

Ябчанка зазначив, що головне завдання – зберегти особовий склад, тому військових намагаються розміщувати якомога далі від лінії зіткнення та найнебезпечніших ділянок, які називають "кіл-зонами". Насамперед це стосується операторів і фахівців з радіоелектронної боротьби. За його словами, "конкретна відстань, на яку їх можна відвести, залежить від умов і технічних можливостей, але загальний напрямок саме такий".

Деякі українські компанії також відправляють своїх працівників у райони поблизу бойових дій, щоб обслуговувати роботизовану техніку. Український виробник наземних роботизованих комплексів DevDroid зазначає, що роботи "працюють в екстремальних умовах – бруд, перегрівання, удари та радіоелектронна боротьба. Після кількох місій вони потребують діагностики, оновлення програмного забезпечення або ремонту". Для цього компанія направляє мобільні команди до підрозділів, зокрема в прифронтові райони.

Ще однією проблемою є те, що "автономність наземних роботизованих комплексів поки перебуває на початковому етапі розвитку", зазначив Ябчанка.

Попри технологічні прориви, більшість наземних роботів досі значною мірою залежать від дистанційного керування й не здатні самостійно орієнтуватися на місцевості та виконувати завдання, йдеться у матеріалі. Через це в разі несправності вони можуть залишитися просто посеред маршруту. Залежність від постійного зв’язку також обмежує можливості операторів безпечно розміщуватися на полі бою.

Ситуація з повітряними дронами

Подібна ситуація спостерігається і з повітряними дронами, пише видання. Україна розробляє технології, які дають змогу операторам керувати ними на значно більшій відстані від небезпеки, однак допоміжним командам усе одно доводиться працювати ближче до бойових дій. Деякі оператори можуть керувати безпілотниками з відносно безпечних місць за сотні або навіть тисячі кілометрів від фронту. Проте хтось має підготувати літальний апарат, спорядити його та запустити в районі виконання завдання.

Завдяки супутниковому зв’язку підрозділи можуть "розміщувати наших пілотів у будь-якому місці, де для них є стабільне підключення до інтернету", – розповів Дмитро "Лібер" Жлуктенко, колишній оператор дронів, який нині працює аналітиком з вивчення бойового досвіду в 413-му полку безпілотних систем "Рейд" Збройних сил України.

"Але це не усуває потреби в наземних групах – людях, які безпосередньо прикріплюють вибуховий заряд, виносять дрон за межі укриття тощо", – зазначив він.

Україна намагається зменшити ці ризики, збільшуючи дальність дії, надійність і прохідність своїх роботів, а також удосконалюючи засоби зв’язку. Це має дати змогу допоміжним командам працювати на більшій відстані від лінії фронту.

Яке майбутнє пророкують українським роботам

Україна дедалі частіше використовує наземних роботів для евакуації інших таких машин, щоб не відправляти за ними групи військових. Виробники також розробляють деталі й акумулятори, які можна швидше замінювати. Це дає змогу скоротити час, який військові витрачають на обслуговування техніки в польових умовах.

Ще одним пріоритетом є підвищення автономності роботів, що потенційно дасть їм змогу працювати з меншим втручанням людини.

Микита Рожков, директор з розвитку бізнесу української оборонно-технологічної компанії Frontline Robotics, розповів Business Insider, що "зараз дедалі більше систем отримують функції автономного керування".

Ябчанка зазначив, що майбутнє дронів і роботів "полягає в розвитку автономності. Тому нам потрібні програмні рішення, які дадуть змогу цим системам самостійно виконувати більше функцій і таким чином зменшать їхню залежність від постійного зв’язку з оператором".

Попри наявні обмеження, роботи допомагають українським військовим не виконувати самостійно частину найнебезпечніших завдань на полі бою.

За словами Ябчанки, "наземні роботизовані комплекси стають невіддільною частиною бойових операцій більшості підрозділів, розгорнутих уздовж лінії зіткнення".

Модернізація роботизованих комплексів – останні новини

Раніше повідомлялося, що Україна оснащує бойових роботів гранатометами. Це дає змогу наблизити вогневу міць до противника без безпосередньої участі піхоти.

Гранатомети дедалі частіше встановлюють на безпілотні наземні роботизовані комплекси (НРК), за допомогою яких військові можуть уражати російські позиції дистанційно.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Українські дрони настільки змінили війну, що тепер Тайвань готує нову стратегію, - історик
• У США створили "летючий килим" для військових
• У деяких країнах заборонений Starlink: у чому причина