Здатен впливати на Трампа: хто такий Александр Стубб та чому Фінляндія не припинить підтримку України

Президент Фінляндії Александр Стубб за останні два роки став одним із небагатьох європейських політиків, яким вдалося знайти спільну мову з Дональдом Трампом. Причому фінський лідер не просто підтримує хороші відносини з американським президентом, а й намагається використати їх, щоб вплинути на його позицію щодо війни в Україні. І схоже, що виходить це у нього значно краще, ніж у багатьох колег із куди впливовіших європейських держав.

Реклама Adv

популярні відео

20 жовтня 2026-го року Стубб разом із президентом України Володимиром Зеленським та прем'єром Норвегії Йонасом Гаром Стьоре провів переговори в Осло за участю американських представників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. А вже 27 жовтня фінський президент разом зі Стьоре особисто зателефонували Володимиру Путіну, щоб обговорити перспективи відновлення мирних переговорів.

24 Канал розповідає, хто такий Александр Стубб, як фінський політик знайшов підхід до Дональда Трампа завдяки давньому захопленню гольфом та чому сьогодні Фінляндія залишається одним із найнадійніших європейських союзників України.

Реклама

Від спорту до політики: яким був політичний шлях Александра Стубба

У біографії Александра Стубба є одна доволі цікава деталь. Ще в молодості фінн мріяв стати професійним гольфістом і навіть отримав завдяки цьому спортивну стипендію в американському університеті. Щоправда, великої спортивної кар'єри з цього не вийшло. Натомість через кілька десятиліть саме гольф допоможе йому стримувати, мабуть, найбільшу в сучасності кризу у відносинах між Європою та США.

Народився майбутній президент Фінляндії 1 квітня 1968 року в Гельсінкі у фінсько-шведській родині. Його батько Йоран Стубб був хокейним скаутом – функціонером, який десятиліттями шукав європейських гравців для американської NHL.

Фактично, саме Йоран Стубб прорубав вікно до головної хокейної ліги світу європейським спортсменам. Зокрема, дякувати за зіркову кер'єру Стуббу-старшому мають такі зірки як Теему Селянне, Саку Койву та багато інших. Зокрема, і українець Дмитро Христич.

Реклама

Тож не дивно, що й сам Александр спочатку мріяв про хокей, однак зрештою змінив ковзани на інший вид спорту з ключкою – гольф.

Утім, спорт був далеко не єдиним його талантом. У 1993-му році Стубб закінчив американський Університет Фурмана за спеціальністю політологія, після чого продовжив навчання в Сорбонні та Коледжі Європи.

А у 1999-му році захистив докторську дисертацію з міжнародних відносин у Лондонській школі економіки. До цього додавалося знання п'яти мов, тож міжнародна політика виглядала логічнішим вибором, ніж спортивна кар'єра.

Починав Стубб у фінському Міністерстві закордонних справ, потім перебрався до Брюсселя, де працював у структурах ЄС, зокрема був радником президента Єврокомісії Романо Проді. А у 2004 році вже сам став євродепутатом від правоцентристської Національної коаліційної партії Фінляндії.

Далі кар'єра стрімко пішла вгору, і вже у 2008 році Стубб очолив Міністерство закордонних справ Фінляндії. На цій посаді йому майже одразу довелося мати справу з російською агресією проти Грузії. Причому амбіції Росії вже тоді він описував доволі чітко, а його слова сьогодні виглядають майже пророцтвом:

Реклама

У цей період "нулів і вісімок" [08.08.08 – дата початку війни в Грузії] за єдиною наддержавою світу – Сполученими Штатами Америки – з'являється низка претендентів, що наступають їй на п'яти. Китай, Росія, а також Індія прагнуть до пост-американського світу, в якому беруть участь кілька важковаговиків [...]. Вплив США та Європи зменшиться. Те, як саме це відбуватиметься, відіграватиме вирішальну роль у визначенні майбутнього міжнародної політики, – з промови Александра Стубба від 2008 року.

Того року Фінляндія головувала в ОБСЄ, а у серпні Росія напала на Грузію. Стубб разом із французьким колегою Бернаром Кушнером їздив до Тбілісі та Москви, намагаючись домовитися про припинення бойових дій. І це був далеко не останній випадок, коли йому доведеться займатися наслідками російських військових авантюр.

У 2011 році Стубб став міністром європейських справ і зовнішньої торгівлі, а ще за три роки очолив свою партію та отримав крісло прем'єр-міністра Фінляндії. Здавалося, що кар'єра складається чудово, однак саме тут усе пішло не за планом.

На чолі уряду Стубб протримався менш ніж рік. Після парламентських виборів 2015-го року йому довелося поступитися посадою Юсі Сіпіля та перейти у Міністерство фінансів. А вже наступного року Стубб взагалі програв боротьбу за керівництво власною партією Петтері Орпо, який згодом сам стане прем'єр-міністром Фінляндії.

Реклама

Після такого подвійного удару Стубб вирішив відійти від великої політики. Спочатку працював віцепрезидентом Європейського інвестиційного банку, а у 2020-му році перебрався до Італії, де очолив Школу транснаціонального врядування при Європейському університетському інституті у Флоренції.

І, здавалося б, нарешті замість нескінченних політичних сварок – викладання, наукова робота та життя в одному з найкрасивіших міст Італії. Але Стубб був не готовий остаточно відходити від політики, і вже за кілька років він повернеться додому, стане президентом та одним із найпомітніших європейських лідерів.

Дипломатія гольфу: як Стубб знайшов підхід до Дональда Трампа

У 2024-му році Александр Стубб вирішив повернутися у велику політику та балотуватися в президенти Фінляндії. І, попри тривалу перерву в політичній кар'єрі, йому вдалося перемогти. Щоправда, з невеликою перевагою.

У другому турі Стубб набрав 51,6% голосів, випередивши колишнього міністра закордонних справ Пекку Гаавісто. Так політик, який колись програв боротьбу за керівництво власною партією, раптом опинився на найвищій державній посаді.

Реклама

Причому повернувся він у зовсім іншу Фінляндію. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну його країна відмовилася від політики військового неприєднання та у 2023 році вступила до НАТО. Власне, за словами самого Стубба, це і стало одним із головних мотиваторів його повернення:

Тож у 2016 році, коли мене звільнив з посади мій добрий друг, який зараз є прем'єр-міністром і який кинув мені виклик у боротьбі за лідерство, я відчув велике полегшення. І я подумав: "Гаразд, я працював у банківській сфері, займався науковою діяльністю, і єдине, що повернуло мене в політику, – це агресивна війна Росії проти України, адже саме вона дозволила здійснитися моїй мрії всього життя – вступу Фінляндії до НАТО, – сказав Стубб в інтерв'ю TED

Тож новому президенту, який відповідає за зовнішню політику та є головнокомандувачем фінської армії, роботи вистачало. Особливо після повернення Дональда Трампа до Білого дому, коли відносини між Європою та США почали стрімко псуватися. І ось тут у пригоді Стуббу стало давнє захоплення гольфом.

Реклама

Причому, організувати знайомство з Трампом йому допоміг вже покійний сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який дізнався, що фінський президент навчався в його рідній Південній Кароліні та ще й непогано грає в гольф. Як розповідав сам Стубб, у лютому 2025 року під час Мюнхенської безпекової конференції Грем просто зателефонував Трампу й запропонував зіграти з фінським лідером у його резиденції Мар-а-Лаго. Трамп погодився, тож уже в березні Стубб вирушив до Флориди.

Звичайна партія в гольф перетворилася на майже семигодинну неформальну зустріч. Політики разом поїли, провели кілька годин на полі та навіть виграли клубний турнір, граючи в одній команді. Тож фінському президенту не довелося вирішувати складну дипломатичну дилему – чи варто перемагати очільника Білого дому на його власному ж полі.

Пізніше в інтерв'ю Стубб зізнався, що Трамп виявився доволі приємним партнером для гри, а публічний образ лідера США суттєво відрізняється від поведінки в особистому спілкуванні. На полі Трамп багато жартував, не нервував через невдалі удари й загалом поводився значно спокійніше, ніж можна було очікувати.

Реклама

Утім, за спортивними розвагами знайшовся час і для серйозних розмов. Політики обговорили війну в Україні, Росію та можливість закупівлі американцями фінських криголамів. За словами Стубба, Трамп навіть запитав його, чи можна довіряти Володимиру Путіну. Відповідь була короткою та чіткою: "Ні, не можна".

Схоже, що така відвертість Трампу сподобалася. Після зустрічі він похвалив спортивні здібності Стубба, а згодом політики продовжили спілкуватися телефоном. Уже в серпні 2025 року фінський президент опинився серед європейських лідерів, які прибули до Вашингтона підтримати Володимира Зеленського на переговорах із Трампом.

Але чи справді Стубб здатен впливати на американського президента? Сам фінський лідер до репутації такого собі "заклинача Трампа" ставиться скептично та вважає, що журналісти перебільшують його можливості.

Іноді мені вдавалося пояснювати Трампа Зеленському або Зеленського Трампу, а потім їх обох – європейським друзям. Сподіваюся, це корисно. Але стверджувати, що я шепочу щось Трампу на вухо, а він одразу це робить? Перебільшення! Такого немає, – пояснював Стубб.

За його словами, якщо Трамп прислухається хоча б до однієї з десяти його пропозицій, це вже хороший результат. Але головна перевага таких відносин навіть не в можливості переконати президента США, а в доступі до інформації та можливості передавати її союзникам.

Я родом із невеликої країни, тому не маю великої влади, але для мене інформація – це сила. Тож якщо я зможу почати інформувати своїх колег про те, що, на мою думку, можуть робити США, або розповісти про те, що можуть робити мої колеги, передати цю інформацію США, або ж виступити посередником, скажімо, між президентом України та президентом США, – ось що саме відбувається завдяки налагодженню контактів, – розповів Александр Стубб.

І для президента Фінляндії, яка має понад 1300 кілометрів спільного кордону з Росією, це неабиякий дипломатичний ресурс. Адже від результату війни в Україні значною мірою залежатиме й майбутня безпека самої Фінляндії.

Фінляндія давно знайома з Кремлем: чому Хельсінки стали одним із головних союзників України

Для фінів війна в Україні – це далеко не просто черговий конфлікт на сході Європи. На відміну від багатьох інших держав, Фінляндія добре знає, що таке російська агресія, і має власний, доволі болючий досвід відносин із Москвою. Причому для Александра Стубба ця історія ще й особиста.

У 1939 році Радянський Союз напав на Фінляндію, розпочавши так звану Зимову війну. Попри величезну перевагу радянської армії, фінам вдалося зберегти незалежність, хоча за це довелося заплатити втратою частини територій і ще десятиліттями рахуватися з інтересами Москви, коштом власних.

Саме тоді, до речі, народився батько нинішнього президента Йоран Стубб, тому й не дивно, що до російського вторгнення в Україну у Фінляндії поставилися серйозно, а сам Стубб неодноразово наголошував, що фінський досвід не повинен ставати рецептом для України.

І підтримка України з боку Гельсінкі не обмежується лише заявами. Допомагати українській армії фіни почали ще у 2022-му році, задовго до президентства Стубба. А у квітні 2024 року новообраний президент приїхав до Києва, де разом із Зеленським підписав десятирічну безпекову угоду. Документ передбачає військову та фінансову допомогу, підтримку відбудови України та її вступу до ЄС і НАТО.

Причому за доволі скромними мірками фінської економіки допомога величезна. Станом на жовтень 2026 року Фінляндія підготувала вже 35 пакетів військової допомоги загальною вартістю близько 3,6 мільярда євро. І це без урахування гуманітарної та цивільної підтримки.

Ба більше, Гельсінкі та Київ почали переходити від постачань озброєння до спільного виробництва. У вересні 2026 року Стубб і Зеленський підписали нову оборонну угоду, яка передбачає обмін технологіями та співпрацю у виробництві дронів. А вже 22 жовтня під час візиту фінського прем'єра Петтері Орпо до Києва сторони уклали ще сім домовленостей у сфері оборони, безпілотних систем, супутникового зв'язку та інших галузях.

Сам Стубб бачить у підтримці України не лише питання солідарності, а й конкретний інтерес для безпеки Фінляндії та всієї Європи. На його думку, після війни Україна з її величезною армією та бойовим досвідом може стати одним із найважливіших партнерів НАТО. Тому фінський президент підтримує майбутнє членство Києва як в Альянсі, так і в ЄС.

Однак хоч би скільки зброї та грошей виділяли європейські союзники, вони досі не можуть повністю замінити американську допомогу Україні. Особливо сьогодні, коли Дональд Трамп здатен одним рішенням змінити перебіг мирних переговорів або поставити європейців перед фактом чергового розвороту американської політики. І саме тут особисті відносини Стубба з очільником Білого дому набувають особливого значення.

Адже для України фінський президент важливий не лише як очільник держави, яка допомагає зброєю та грошима, а й як людина, здатна особисто пояснити Трампу, чому Росії не можна довіряти.

Звісно, одна партія в гольф не змусить американського президента змінити свою політику. Але Стубб уже довів, що вміє грати з Трампом в одній команді. Тепер перед ним значно складніше завдання – переконати американського президента, що домовленості з Путіним не повинні укладатися коштом інтересів України, навіть якщо сам Трамп дуже хоче записати чергову мирну угоду до списку власних перемог.