7 листопада 1917 – заколот Леніна: як банда фанатиків змогла покласти на коліна цілу імперію

У цей момент політичного вакууму на історичну сцену вийшла партія більшовиків на чолі з Володимиром Ульяновим на прізвисько Ленін – ще навесні вони були маргінальною групою, але до осені змогли здобути більшість у Петроградській раді та фанатично організувати свої сили. Саме вони назавжди змінили траєкторію розвитку не лише Росії, а й всього людства, і 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як більшовикам вдалося захопити владу без масової підтримки?

Передовсім слід розуміти, що те, що комуністична пропаганда десятиліттями героїзувала як величну революцію, насправді було цинічним, блискавичним і глибоко антидемократичним державним переворотом. Події 7 листопада (25 жовтня за юліанським календарем) нагадували не епічну битву пригноблених мас, а філігранно сплановану військову спецоперацію – захопивши ключові інфраструктурні об'єкти столиці, Ленін та його поплічники не просто узурпували владу, а свідомо та за власним планом відчинили браму до безпрецедентного кривавого терору.

Почалося все за обставин, коли Тимчасовий уряд на чолі з Олександром Керенським був паралізований внутрішніми кризами, економічним колапсом та нездатністю вивести країну з Першої світової війни. Також критичною помилкою стала реакція на серпневий заколот генерала Корнілова – щоб захиститися, уряд легально озброїв більшовицьку Червону гвардію. Більшовики ж, які чудово розуміли, що не здобудуть більшості на майбутніх виборах до Всеросійських установчих зборів (що згодом і підтвердилося – вони набрали лише 24% голосів, тоді як есери понад 40%), просто вирішили діяти на випередження та виявилися єдиними, хто наважився застосувати грубу силу.

Ще цікавий факт – головним тактичним архітектором перевороту був не стільки Володимир Ленін, який тривалий час переховувався у Фінляндії та повернувся до Петрограда лише напередодні вирішальних подій, скільки Лев Троцький. Саме він, очоливши Військово-революційний комітет при Петроградській раді, перетворив розрізнені загони радикалізованої Червоної гвардії та матросів Балтійського флоту на слухняний інструмент захоплення ключових інфраструктурних вузлів. Але Троцького потім зробили "ворогом народу", і в радянській пропаганді залишився тільки один головний герой.

Відбувалося все на диво просто – поки у Зимовому палаці розгублені міністри Тимчасового уряду марно чекали на підкріплення з фронту, більшовицькі загони методично і майже без стрілянини брали під контроль поштамти, телеграфи, електростанції, залізничні вокзали та стратегічні мости через Неву. Штурм Зимового палацу, який пізніше пропагандистський кінематограф зображатиме як грандіозну баталію з тисячами учасників, насправді був хаотичною і майже безкровною сутичкою з невеликою охороною, що складалася переважно з юнкерів та Жіночого батальйону смерті.

Але і це ще не все – насправді більшість жителів Петрограда того вечора навіть не підозрювали, що у країні змінився політичний лад. У столиці продовжували працювати театри, ресторани були переповнені публікою, а трамваї курсували за звичним розкладом. На жаль, цей тихий, непомітний для багатьох переворот став фатальною точкою неповернення. Поставивши делегатів Другого Всеросійського з'їзду рад перед фактом збройного захоплення столиці, Ленін цинічно відкинув будь-які ідеї створення широкої демократичної коаліції. Щоправда, для закріплення влади більшовики все ж пішли на тактичний союз із лівими есерами, який проіснував до літа 1918 року і допоміг їм залучити на свій бік частину селянства, але загалом політичний простір був стрімко монополізований.

Справжнє обличчя більшовистського перевороту 1917 року: дивіться відео Document_history

Чому утопічна мрія перетворилася на найкривавішу диктатуру ХХ століття?

Переворот більшовики здійснювали не від імені партії, а під зручним легальним гаслом "Уся влада Радам!" Відтак захопити державний апарат виявилося легко – але не втримати його легітимними методами. Більшовицька верхівка від самого початку не планувала ділитися владою або будувати вільне демократичне суспільство – тож вони просто розігнали перший в історії країни легітимно обраний парламент у січні 1918 року, заодно розстрілявши мирні демонстрації на його підтримку, що й стало остаточним кінцем будь-яких ілюзій про політичну свободу.

А далі Ленін свідомо та холоднокровно обрав шлях державного терору, адже був переконаний, що втримати тотальний контроль над величезною багатонаціональною імперією без масового насильства неможливо. Ще у грудні 1917 року була створена сумнозвісна Всеросійська надзвичайна комісія (ВЧК) на чолі з фанатичним і безжальним Феліксом Дзержинським – і цей каральний орган дістав безпрецедентні, фактично нічим не обмежені повноваження.

Чекісти заарештовували, жорстоко катували та страчували людей без жодного суду, слідства чи права на захист. Терор став не просто тимчасовим інструментом покарання політичних опонентів, а фундаментальним, базовим методом управління новою тоталітарною державою. А у вересні 1918 року червоний терор вивели на офіційний рівень – буквально, постановою "Про червоний терор", хоча безжальна машина смерті запрацювала на повну потужність набагато раніше.

Більшовики цілеспрямовано і систематично знищували цілі соціальні класи – аристократію, духовенство, незалежну інтелігенцію, заможних селян та кадрове офіцерство. Людей масово вбивали не за конкретні доведені злочини проти нової влади, а просто за їхнє походження, рівень освіти, релігійні переконання чи навіть просто "неправильний" вигляд. Розстріл царської родини Романових у липні 1918 року став лише одним із найвідоміших епізодів цієї кривавої вакханалії, символізуючи остаточний розрив із минулим.

Цей жорстокий експеримент над суспільством спровокував одну з найстрашніших громадянських війн у світовій історії, яка забрала життя мільйонів людей через інтенсивні бойові дії, епідемії тифу та жахливий масовий голод. Та от парадокс – перемогла саме та банда фанатиків, яка брехливо обіцяла народам імперії негайний мир, землю та хліб, натомість принісши їм систему концентраційних таборів, економічну розруху та абсолютну диктатуру.