5 листопада 1605 – Порохова змова: як релігійний психоз породив культову Ніч Гая Фокса

Проте історія розпорядилася інакше, і замість тріумфу католицьких змовників світ здобув моторошну традицію, яка й крізь століття палає вогнищами кожного листопада. До сьогодні обличчя Гая Фокса стало глобальним символом протесту, хоча реальний масштаб його злочинного задуму та криваві наслідки зради часто губляться за карнавальними масками. 24 Канал проллє на все це трохи більше світла.

Чому Роберт Кейтсбі вирішив потопити англійський парламент у крові?

Щоб зрозуміти тодішнє історичне божевілля, слід зануритися в атмосферу параної, яка панувала у Лондоні на початку 1600-х років. Після смерті королеви Єлизавети І у 1603 році англійські католики плекали надію, що новий монарх, Яків І (Джеймс І), виявить до них толерантність, адже його дружина мала католицькі симпатії. Однак політичний прагматизм переміг – король не лише наказав значній кількості католицьких священників покинути країну, але й відновив жорстокі фінансові штрафи для тих, хто відмовлявся відвідувати протестантські богослужіння.

Саме ця зрада надій стала психологічним тригером, який запустив механізм радикалізації. Справжнім архітектором Порохової змови був не Гай Фокс, як помилково вважає масова культура, а Роберт Кейтсбі – харизматичний, заможний і фанатично відданий своїй вірі дворянин. Він дійшов висновку, що дипломатичні шляхи вичерпано, і єдиним способом врятувати католицизм в Англії є тотальне знищення її протестантської верхівки.

План Кейтсбі вражав апокаліптичною жорстокістю – підірвати Палату лордів під час церемонії відкриття парламенту 5 листопада 1605 року. Вибух мав убити короля, його старших синів та більшість членів парламенту. Після цього змовники планували викрасти дев'ятирічну доньку монарха, принцесу Єлизавету, і посадити її на трон як маріонеткову католицьку королеву. Для реалізації цього пекельного задуму Кейтсбі зібрав групу відчайдухів, серед яких був і Гай Фокс – професійний солдат, який роками воював у Фландрії на боці іспанців і досконало знався на вибухівці.

Змовникам вдалося орендувати підвал, розташований безпосередньо під залом засідань Палати лордів. Упродовж кількох місяців вони таємно переправили туди 36 бочок із порохом – загалом близько двох із половиною тонн вибухівки. Якби цей арсенал здетонував, вибухова хвиля не просто знищила б парламент, але й зруйнувала б Вестмінстерське абатство та всі навколишні будівлі, перетворивши центр Лондона на братську могилу.

Найцікавіше про Порохову змову 1605 року та Гая Фокса: дивіться відео naspravdi1

Як один анонімний лист перетворив ідеальний теракт на національне свято?

Ідеальний план розбився об людський фактор, довівши, що навіть найфанатичніші змови вразливі перед звичайними родинними зв'язками та сумнівами. 26 жовтня 1605 року лорд Монтігл, католик і швагер одного зі змовників, отримав анонімного листа з наполегливою порадою не відвідувати відкриття парламенту, оскільки там "станеться жахливий удар". Історики досі сперечаються, хто саме написав це послання, але його наслідки були миттєвими – бо Монтігл передав лист державному секретарю Роберту Сесілу, а той королю.

У ніч з 4 на 5 листопада озброєний загін під командуванням Томаса Кнівета спустився у підземелля Вестмінстера. Там серед куп хмизу та вугілля вони знайшли чоловіка, який назвався Джоном Джонсоном – при ньому були годинник, сірники та трут. Насправді це був той самий Гай Фокс, який чекав слушного моменту, щоб запалити ґніт. А от те, що відбулося далі, стало класичним прикладом безжальної державної машини правосуддя XVII століття – за особистим наказом Якова І Фокса відправили до лондонського Тауера, де піддали найжорстокішим тортурам на дибі.

Знадобилося кілька днів нелюдських мук, перш ніж той зламався, назвав своє справжнє ім'я та видав спільників. Роберт Кейтсбі та кілька інших змовників загинули 8 листопада під час збройної сутички з шерифом у Голбеч-гаус. Тих, хто вижив, разом із Фоксом, чекав показовий суд і найстрашніша кара того часу – повішення, патрання та четвертування, що й відбулися наприкінці січня 1606 року. Щоб увічнити порятунок короля, парламент Англії ухвалив "Закон про примусове святкування 5 листопада" (Observance of 5th November Act), який зобов'язував громадян щороку відзначати цей день публічними подяками.

Спершу держава силою змушувала бідноту виходити на вулиці й публічно дякувати Богу за виживання монарха і проклинати католиків. Та от парадокс – із плином століть релігійний підтекст свята вивітрився, поступившись місцем народним гулянням. Суворі проповіді замінили феєрверками, а спалення опудала Папи Римського трансформувалося у спалення фігури самого Гая Фокса.

У наші дні Ніч Гая Фокса залишається однією з найяскравіших традицій Великої Британії. Проте найбільша іронія історії у тому, що завдяки попкультурі та графічному роману "V означає Вендета", обличчя релігійного терориста, який хотів встановити теократичну диктатуру, перетворилося на універсальний символ боротьби за свободу та демократію. У такий спосіб історія Порохової змови, очевидно, нагадує нам, що минуле ніколи не буває чорно-білим, а вогонь, запалений фанатиками, бува, освітлює зовсім не той шлях, на який вони сподівалися.