Повномасштабна війна стала каталізатором: Садурська – про черговий світовий рекорд у фрідайвінгу

Українська фрідайверка Катерина Садурська продовжує підкорювати глибину, встановлюючи рекорд за рекордом. При тому вже третій рік вона робить це в одному місці – в Домініці в Карибському морі.

Саме тут у 2024 році українка двічі побила свій же світовий рекорд у зануренні без ласт: 26 листопада – 82 метри, 2 грудня – 84 метри. За рік, 24 листопада Катерина знову переписала історію, занурившись на 86 метрів, а вже за кілька днів підкорила і 88 метрів.

2026-й рік. Знову Домініка, знову листопад – знову світовий рекорд. Садурська занурилась на 90 метрів без ласт на турнірі AIDA Blue Element November 2026.

Після свого успіху українка поспілкувалася з Чемпіоном та розповіла, що відчуває людина на такій глибині, чому свій рекорд вона присвятила українському народу та які має плани після свого тріумфу.

– Ви стали першою жінкою у світі, яка досягла глибини 90 м без додаткового спорядження. Що відчуваєте зараз?

– Якщо чесно, я досі не можу зрозуміти, що відбулося. Я багато думала про цю глибину, це був логічний такий крок після минулого року, після 88 метрів. І наче я до неї звикла, але це все одно відчувається як якийсь новий етап.

Так, 80-ті, мої особисті 80-ті, пройшли дуже насичено, багато змін відбулося в моєму житті. І я думаю, що 90-ті теж готують щось цікаве попереду. Напевно, я все ще намагаюся осягнути, що відбулося.

– Ви присвятили свій рекорд українському народу. Розкажіть як, власне, український народ реагує на це досягнення, можливо вас привітав хтось особливий?

– Так, дійсно, мої досягнення у фрідайвінгу тісно пов'язані з тим, що відбувається в нас вдома, тому що саме повномасштабна війна стала таким каталізатором. Я почала пірнати глибше і виборювати медалі, ставити рекорди, бо маю додаткову мотивацію – нагадати про Україну світові з-під води.

Для мене кожен українець є натхненням, особливо хлопці, дівчата на передовій, наші захисники та захисниці. І всі ті, хто залишається в Україні та переживає цей дуже важкий, темний, холодний і небезпечний час вдома, і ті, хто з різних причин покинув Україну, але серцем залишається вдома.

Я не можу виділити когось одного особливого. Мені здається, що кожен з нас по-своєму особливий, кожен з нас вносить свій внесок в нашу боротьбу і в нашу перемогу. Я вірю в нашу перемогу. Звичайно, дуже багато всього треба ще буде зробити, але це процес. Так само як і в зануренні.

– Що взагалі відчуває людина під час занурення на таку глибину? Чи є якісь думки, чи говорите ви сама з собою, чи суто робите свою роботу?

– Я відчуваю дуже багато, але намагаюсь не відволікатися на ці відчуття, а робити свою роботу, слідувати за планом і знаходитись в стані потоку тут і зараз для того, щоб відстежувати найменші зміни й відхилення від плану. Щоб вчасно зреагувати, виправити, якщо щось можливо, або ухвалити рішення про те, щоб розвернутися.

Але такі рішення я намагаюся рідко ухвалювати. Звичайно, якщо є проблеми з вирівнюванням тиску, то однозначно треба розвертатися, щоб уникнути травм. Але якщо я вже наважуюсь на занурення, то це значить, що хочу спробувати. Тому найбільша робота і найінтенсивніші відчуття відбуваються саме напередодні, коли ти наважуєшся на цей крок, на цю глибину, на цю амбіцію – зробити крок в невідоме.

Абсолютно невідоме, бо ти ніколи не знаєш, що тебе очікує в цьому зануренні: буде воно приємним чи неприємним, як реагуватиме тіло, що відбуватиметься зовні. Звичайно, ми намагаємося ці всі фактори ризику мінімізувати через підготовку, ментальну підготовку, візуалізацію, вибір локації, обладнання – дуже багато різних факторів потрібно, щоб зійшлося, таймінг.

Тому вже коли відбувається саме занурення, то там все просто відбувається. Треба не втручатися і, як то кажуть, дати магії статися.

Катерина Садурська facebook.com/uwfederation.ua

– Ви розповідали як у липні йшли на рекорд, втім через травму не вийшло досягти бажаного. Як змінився ваш підхід до тренувань та підготовки до цього занурювання, і що саме змінювали?

– Так, у липні трошки поспішила і були непередбачувані обставини. Напевно, головним уроком було не поспішати, а все-таки нагадати собі, що великі досягнення, великі справи, вимагають часу і терпіння. Хоча, звичайно, хочеться інколи пришвидшити цей процес. Але дерево не виростає за один день, і мають відбутися певні процеси для того, щоб досягнення сталося у свій час.

Тому я зосередилася на тренуванні, на інших дисциплінах. Після цього був чемпіонат світу і я мала змогу трохи потренувати інші дисципліни, на які зазвичай не вистачає часу: з ластами, з моноластою, з біластами, занурення по тросу.

Як результат, це був один з найуспішніших моїх чемпіонатів світу, при тому, що я далеко не на межі своїх можливостей пірнала. Але це нагадування про те, що досягнення можуть бути різними. Кожне занурення цінне по-своєму, і кожне тренування є частиною чогось великого. Тобто без цих всіх маленьких моментів важко досягнути більшої мети.

Я трохи передивилася свою стратегію на сезон, змінила деякі плани. Не планувала взагалі ці змагання наприкінці року, бо є ще багато інших проєктів. Але ось те невдале занурення в липні не залишило мені шансів, бо Домініка – це, по суті, єдине місце, де я можу ризикнути та спробувати пірнути на нову глибину саме в цій дисципліні без ласт.

Тому я скасувала свою участь в чемпіонаті світу AIDA для того, щоб мати змогу трохи потренуватися і попрацювати над деталями, які не могла б пропрацювати, якби змагалась. І так, це спрацювало цього разу. Але кожен рекорд різний, подивимось, що спрацює наступного разу, а що ні.

– Ви завжди дуже енергійна, глибока, чи будете зараз робити паузу на відпочинок чи далі продовжуватимете підготовку вже до нових досягнень? І якщо так, то які ставите собі цілі?

– По суті, після цих змагань потрібно буде зробити паузу в будь-якому випадку, тому що рік закінчується, сезон глибокого пірнання в цілому теж. Але вже почався сезон басейнового фрідайвінгу, і зазвичай я одразу пірнала в цю підготовку та змагання.

Останні кілька років в мене не так багато часу було на відновлення, відпочинок, тому, напевно, цього року я візьму трошки більшу паузу, бо дуже інтенсивно це все відбувається, і треба це все переварити.

Які я ставлю перед собою цілі? Влаштувати своє життя трошки краще, щоб воно працювало і з фрідайвінгом, і щоб не було відчуття, що це забирає абсолютно весь ресурс. Тому що потрібно інколи відновлювати баланс, хоча б ненадовго.