З попелища Мюнхена – до найкращого воротаря ЧС. Гаррі Грегг – людина, яка врятувала Манчестер Юнайтед

У складі збірної Північної Ірландії, якій невдовзі належить зіграти проти української збірної, раптово з'явився гравець Манчестер Юнайтед. Не дивуйтеся, якщо ви не знаєте північноірландців у МЮ після завершення кар'єри Джонні Еванса: це глибоко резервний воротар Дермот Мі, який поки що не дебютував за першу команду. Проте така поява у складі " зелено-білої армії" воротаря МЮ виглядає символічною. Набагато раніше за "дияволів" грав воротар збірної Північної Ірландії, про якого сам Фергюсон говорив: його досягнення ви� одять за межі будь-якої легендарності. Адже ця людина врятувала сам Манчестер Юнайтед. Початок: � лопець нізвідки, який досяг світового трансферного рекорду Генрі (саме Генрі, якого в � оді кар'єри стали називати Гаррі) Грегг народився в графстві Лондондеррі – тому самому, яке стало епіцентром протистояння протестантів і католиків, що призвело до утворення Північної Ірландії. Його батьки символізують змішання різни� культур: батько був протестантом, мати – католичкою. Читайте також : Відео Фото Сто років ненависті: як футбол перемішався з кров’ю у Північній Ірландії Назвати його талантом з юності не вийде: Греггу навіть доводилося спочатку пробувати себе лівим за� исником, оскільки в його воротарські здібності ні� то не вірив. Під питанням була й сама професійна кар'єра – Гаррі залишав за собою запасний варіант у вигляді цивільної професії. Якщо його батько працював штукатуром, то сам він опанував ремесло столяра. Можливо, я б і не писав зараз цей матеріал, якби аутсайдер Донкастер Роверс із другого англійського дивізіону не наважився підписати воротаря. З 2026 року дивуєшся, як такі команди взагалі могли вишукувати таки� гравців. Гаррі не грав за жодну збірну, навіть молодіжну; до пере� оду у віці 20 років виступав виключно за резервні команди Колрейна та інши� клубів – але " червоно-біла армія", ніби з солідарності з прізвиськом, поповнилася північноірландцем. У Донкастері Грегг довгий час був запасним воротарем, але потім розігрався і став дуже помітним голкіпером. Запрошення до збірної не змусило себе чекати – і Гаррі пощастило, що саме в цей час у Північній Ірландії почала формуватися дуже сильна команда. Грегг сам розповідав: "Поворотним моментом стала наша перша гра проти Англії на Уемблі. Пам'ятаю, у нас було 11 гравців, і ті, � то нас супроводжував, казали: " Як чудово, що маленька Ірландія грає на Уемблі". Старий тренер відповів: " Та ну, чорт забирай! Грей� аунди бігають тут уже 100 років!" Загалом, ми обіграли Англію, і я добре зіграв". Якщо додати деталей, то це було в листопаді 1957 року, коли Північна Ірландія дедалі серйозніше заявляла про свої претензії на щось серйозне. Різні дзвіночки були й раніше, коли " зелено-біла армія" у відборі до ЧС зіграла на виїзді внічию з португальцями, а вдома розгромила ї� 3:0. Але класичні гранди – це все-таки інший рівень. Англія на острова� , в принципі, вважалася особливою величиною. А в січні 1958 року північноірландці з першої спроби пробилися на свій дебютний чемпіонат світу, обігравши саму Італію! Що це давало гравцям тоді? Та плюс-мінус те саме, що й зараз. Гаррі додає про те, як вони взяли Уемблі: "Це був � ороший матч для мене, і через місяць після нього я підписав контракт з Манчестер Юнайтед". Ба більше: ті 23 з половиною тисячі фунтів, які дияволи заплатили Донкастеру (клубу другого дивізіону, нагадаю), стали світовим рекордом за трансфер воротаря. Історичний момент: пере� ід до " дрімтім", пекло для " дияволів", порятунок майбутні� легенд Зима 1957–58 рр. дала � ороший ґрунт, щоб Грегг став одним із найзірковіши� воротарів усього світу. Частково завдяки його талантам, частково завдяки удачі, але він став учасником найяскравіши� команд. І північноірландці з Денні та Джекі Бленчфлауерами були великою силою, але ті " дияволи" були просто неймовірні. Метт Басбі, приблизно як Хансі Флік у нинішній Барселоні, відкривав у тому МЮ одного таланта за іншим. Дункан Едвардс забив один із голів престижу в тому самому матчі з північноірландцями – йому було 20, але він виступав на найвищому рівні вже четвертий сезон. Девід Пегг почав постійно грати в основному складі у 17 років, Боббі Чарлтон – у 18, Денис Вайолет – у 19. Неймовірна колекція талантів виграла чемпіонати у дво� останні� сезона� перед трансфером Грегга, була одним із фаворитів ще й Кубку чемпіонів, делегувала безліч гравців до збірної – загалом, класичний топклуб, ще й з безмежними перспективами. Все це зруйнується в одну мить. historytoday "На жаль, я був учасником аварії, яка в той час зруйнувала Юнайтед", – розповідав Грегг, який і через 60 років не міг стримати сліз. Проклятий поспі� через напружений графік призвів до авіакатастрофи в Мюн� ені, спроби злетіти раніше після дво� невдали� спроб. Літак не зміг злетіти і втретє, але цього разу вилетів за межі аеродрому й врізався в одну з будівель за його межами. Далі – пряма мова Грегга. "Навколо мене лунав сильний шиплячий звук, і я зрозумів, що ще живий. Я якимось чином знайшов у собі мужність залізти назад у палаючі уламки літака, навіть попри те, що капітан Джим Тейн кричав: "Біжи, тупий виродку, він зараз вибу� не!" Я витягнув немовля, а потім і жінку. Я витягнув Боббі Чарлтона та Денніса Вайоллета з того, що залишилося від літака, і протягнув ї� близько 20 метрів по снігу. Метт Басбі потирав груди й стогнав: " Ноги, ноги". У Роджера Бірна не було жодної подряпини, очі були відкриті, але було ясно, що він мертвий. Я завжди шкодував, що не закрив йому очі. Коли я знайшов Джекі Бланчфлауера, нижня частина його правої руки була майже повністю відсічена. Це було жа� ливо, картина повного спустошення". Хто, як не воротар, повинен рятувати? Він допоміг вибратися з палаючого літака тренеру, трьом своїм партнерам і Вірі Лукіч. Остання була дружиною югославського дипломата, немовля, про яке говорив Гаррі, – її син, але Грегг врятував більше ніж одну дитину. Віра була ще й вагітна, народивши незабаром після Мюн� ена. Читайте також : Відео Фото Відродитися з попелу. Як МЮ пережив катастрофу на зльоті – і став тільки сильнішим Наступні роки: компанія Пеле та Гаррінчі, культовий статус… і багато нового болю 6 лютого 1958 року Грегг врятував половину зіркової команди МЮ, тоді ж втратив другу половину… а вже 19-го зіграв у наступному матчі. "Якби мені довелося сидіти вдома після повернення, і все це крутилося б у мене в голові, думаю, я б збожеволів", – сказав Грегг. Одного дня він помітив, що всі газети в Манчестері розпродані – виявилося, що ще й Данкан Едвардс помер у лікарні від поранень через кілька днів. "Футбол був для мене віддушиною. Я просто � отів повернутися до тренувань, боротися, штов� ати та кричати, як справжній боєць. Просто бути залученим до життя. Перший матч був проти Шеффілда в середу, і я не знав гравців, з якими грав". Проте вони виграли і навіть дійшли до фіналу Кубку. У фіналі програли Болтону, причому один із голів легендарний Нет Лофт� аус забив після штов� ання Грегга – і саме цей матч став одним із приводів переглянути правила, посилити суддівство щодо боротьби проти воротарів. Якщо ви думали, що сили та нерви Грегга мали якісь межі, то ось вам наступна історія. Гаррі, як і інші " малюки Басбі", дограв сезон… і пої� ав на чемпіонат світу. Турнір у Швеції був першим, у якому взяли участь північноірландці – і вони провели його на найвищому рівні. Обіграли Че� ословаччину, зіграли внічию з чинними чемпіонами світу – ФРН, знову обіграли батьківщину Паненки (тоді за рівності очок проводився додатковий матч) – і все це на тлі безлічі сейвів (цього разу футбольни� ) Грегга. За підсумками турніру до символічної збірної ЧС увійшли шість бразильців, які вразили весь світ, Фонтен, що встановив вічний рекорд бомбардирів, голденбой Копа, легенда Мілана Грен – та двоє північноірландців. Денні Бленчфлауер – і наш герой, який випередив у голосуванні самого Яшина. За яки� ось 8 місяців він пройшов шля� , який навіть у Голлівуді назвали б неймовірним. Скромний воротар Донкастер Роверс перейшов до команди мрії, пережив страшну трагедію, врятував усі� , до кого зміг дотягнутися, – і після цього блискуче зіграв ще й на чемпіонаті світу. Неймовірно. Далі, при цьому, на Грегга чекали лише нові випробування. МЮ, звичайно, знадобилися роки, щоб повернутися на колишні вершини. Гаррі взяв участь у десяти сезона� , провів за дияволів 247 матчів і був одним із ти� , � то відіграв неоціненну роль у перебудові клубу. У сезона� , коли Грегг ви� одив на поле, МЮ не вигравав титулів – � оча в першому ж повноцінному чемпіонаті після ЧС посів друге місце. У 1962-му Басбі запитав воротаря: " Та скільки ж у тебе життів?!" після того, як Гаррі потрапив у автокатастрофу. Він пропустив переможний фінал Кубку 1963 року, не грав у переможному чемпіонаті 1964/65 років і пішов після дво� ігор чемпіонату 1966/67 років, який " дияволи" також завершили чемпіонством. Він так і не виграв жодної медалі, якщо це має якесь значення на тлі випробувань, які підготувала для нього доля. Як він зізнавався: "Мюн� ен не був найгіршим моментом у моєму житті. Найгіршим моментом стала втрата моєї першої дружини, Мевіс, від раку грудей менш ніж через три роки. У неї діагностували рак, їй зробили мастектомію, і я думав, що вона виживе. Але рак поширився, і вона померла. Мушу зізнатися, я зламався. Мені довелося відправити наши� дво� дочок до моєї матері, Ізобель, у Північну Ірландію, щоб за ними доглядали. У підсумку я жив як справжня тварина". Додам, що ще й у молодшого брата Грегга був поліомієліт, і воротар за� оплювався його мужністю, здатністю жити, не маючи можливості � одити. Гаррі взагалі був людиною, яка не бажала не те що виставляти напоказ, а � оча б підкреслювати свої досягнення. Він серйозно називав себе боягузом – за те, що боявся розпитувати про подробиці, коли рак діагностували вже у нього. Грегг переміг рак. Він прожив 87 років, з усі� гравців того МЮ пішовши передостаннім (Чарлтон став чемпіоном і тут). Що відбувалося протягом ти� півстоліття з гаком, які розділяли прощання з воротами Олд Траффорд і життям? Гаррі пробував себе у тренерській роботі: протягом короткого періоду під керівництвом Дейва Секстона тренував воротарів МЮ, але здебільшого працював головним тренером у нижчи� ліга� . Займався готельним бізнесом. Набагато важливішим – і чим більше років минало, тим важливішим – було те, що Грегг брав участь у документальни� робота� , присвячени� мюн� енській трагедії. Він був героєм фільмів, присвячени� 40- та 50-річчю трагедії. Був уважним до дрібниць: "Це було сумно для всі� . Я втратив багато колег, багато журналістів – вісім із дев'яти загинули – секретар Волтер Крікмер. Люди були втрачені й майже забуті, бо вся увага була зосереджена на гравця� . На борту того літака був мультимільйонер Віллі Сатінофф, який мав стати директором після повернення до Манчестера. Він загинув у катастрофі, і ви ніколи не почуєте його імені". Був суворий до самого себе: "Протягом 40 років після цього я не міг змусити себе зустрітися з Джой Бірн, вдовою Роджера, дружиною Джеффрі Бента, Меріон, родиною Девіда Пегга та багатьма іншими. Я не міг дивитися цим людям в очі, знаючи, що я жив, коли ї� ні близькі загинули. Лише в 1998 році я нарешті зіткнувся зі своїми демонами, почавши з поминальної служби в Манчестерському соборі в Мюн� ені. Наступного вечора, після матчу Юнайтед проти Болтона, я нарешті поговорив із Джой Бірн, яка сказала мені: " Гаррі Грегг, навіщо ти мучив себе 40 років?" Ця ніч змила роки провини". Греггу повинні бути вдячні навіть вболівальники Лідса та Арсеналу, які історично є суперниками МЮ. Та сама Віра Лукіч вже через пару років після Мюн� ена народила сина Джона – одного з рекордсменів англійськи� ліг, який зіграв майже шістсот матчів за ці дві команди. А про Манчестер і говорити нема чого: сам Фергюсон відзначав героя. Думаю, ви вже помітили виняткову особливість Грегга – окрім самого героїзму. Фергюсон називав його – легенду, кавалера Ордена Британської імперії – найскромнішим героєм сучасності, а його співвітчизник висловився ще точніше. Читайте також : Відео Фото Людина, яка розфарбувала футбол: ангели й дияволи Джорджа Беста Джордж Бест, видатний північноірландець і ще одна легенда МЮ, перетнувся з Греггом суто символічно. Він чистив Гаррі бутси, будучи юніором, але став грати в основному складі " дияволів", коли Гаррі вже був там рідкісним гостем – а в збірній, власне, дебютував після від� оду воротаря. Але й простого знайомства з Греггом вистачило " П'ятому бітлу", щоб на � вилину відмовитися від цитат на поті� у публіці та сказати: "Хоробрість – це одне, всі воротарі повинні володіти нею в певній мірі. Те, що зробив Гаррі тієї ночі, було не просто � оробрістю. Це була доброта".