Всупереч протестам фанатів та безгрошів'ю: як Лаціо очолив Серію А

Давайте для різноманітності не починатиму матеріал зі слів "Цього ніхто не чекав".

Цього цілком чекали. Молодий, але вже доволі досвідчений тренер, із легендарним статусом, перемогою на ЧС як гравець, прийде до столичного клубу без єврокубків, скористається простим календарем, цікавими трансферами – і долучиться до боротьби за чемпіонство!

Щоправда, чекали цього від Хабі Алонсо в Челсі, а сяє Ріно Гаттузо в Лаціо.

Зав'язка: руїна, яка втратила все

Зараз про це смішно говорити, але перед стартом сезону "орли" були цілком реальними претендентами на головний провал сезону в Італії, а можливо, навіть на виліт із Серії А.

Команда двічі поспіль не потрапила до єврокубків. Зараз модно ледь не радіти непотраплянню до Ліги конференцій, але взагалі в "орлів" обірвалася восьмирічна серія щорічної участі в Європі – а два сезони поспіль вони не пропускали з початку дев'яностих.

У Римі не досяг успіху навіть Мауріціо Саррі – творець віцечемпіонства Лаціо в сезоні-22/23, та й загалом дуже авторитетний тренер. Після повернення до Риму в Мауріціо не вийшло нічого, і справа навіть не в результаті (хоча й він був жахливим: дев'яте місце, нижче клуб не опускався 16 років): нудний, нецікавий футбол, за якого клуб забивав близько гола за гру, був зовсім не тим, чого чекали від архітектора дуже сильного Наполі.

Саррі пішов, а замість нього прийшло посміховисько/ворог усієї Італії. Дженнаро Гаттузо, звісно, був великим гравцем, але як тренер останніми роками зазнавав суцільних невдач. І головне, що остання з них сталася у збірній Італії: Дженнаро Гаттузо не зміг вивести "скуадру адзурру" на ЧС. Людина, на яку скоса дивилися по всій Італії, ще й у Лаціо зіпсувала перше враження, вилетівши з Кубку Італії на першій же стадії від друголігової Мантови.

Читайте також : Фото Скандал перед матчем: італійського солдата спіймали за шпигунством на тренуванні Боснії

Саме призначення Гаттузо й виглядало підписом під документом про визнання переходу до середняків, а то й аутсайдерів. Передумов для цього й зараз вистачає: у Лаціо величезні проблеми з доходами. Телевізійний контракт в Італії дуже слабкий, із доходами від єврокубків усе зрозуміло, а на трансферах "орли" останніми роками не те що не заробляли, а радше "завдяки" їм і опустилися на дно.

Так, улітку 2026-го вдалося продати центрального захисника Маріо Хілу в Мілан за 30 мільйонів євро, але що це дає на сучасному ринку? Жоден з інших проданих не приніс більше ніж 3 (!) мільйони, Нуну Тавареша так і не змогли продати, хоч як намагалися, а відхід Івана Проведеля за копійки до Інтера з поверненням з оренди воротаря Мандаса виглядав дуже сумнівно.

Там, де слабкі результати, загострюються давні конфлікти, а у фанатів Лаціо і в найкращі часи було багато претензій до президента. Дуже скупий Клаудіо Лотіто не міг задовольнити запити вболівальників, розпещених "жирними" нульовими, а коли скупість перестала приносити ще й результати, згадалися всі образи.

Саме сезон-2026/27, попри все, виглядає піком багаторічного протистояння президента та вболівальників. "Тифозі", намагаючись змусити Лотіто продати клуб, бойкотують матчі, і середня відвідуваність Олімпіко, коли грає Лаціо, ледь перевищує 10 тисяч глядачів. Похмуро, правду кажучи, виглядає на 70-тисячному стадіоні…

Лаціо останній у Серії А за середньою відвідуваністю, навіть команди з глибокої провінції та маленькими стадіонами збирають трохи більше – і, звісно, якщо не брати до уваги ковідний сезон, це найгірша відвідуваність в історії клубу.

Getty Images

От буде анекдот, якщо вони за таких обставин стануть чемпіонами! Клуб із величезною армією відданих фанатів стільки років зазнавав невдач, але збирав на "Олімпіко" біло-блакитне море – а тепер іде першим, проте без них.

Казка: результати, яких не досягла навіть команда з Креспо, Вероном і Нестою

Мантова, яка посідає четверте місце в Серії Б, досі єдиний клуб, що завдав "орлам" поразки цього сезону.

Відсутність поразок – характеристика, яка недостатньо розкриває масштаб успіху цього Лаціо. З перших десяти матчів "орли" виграли дев'ять, дозволивши нічию історично незручному Мілану. Це найкращий старт в історії клубу – більше того, за всю історію Серії А лише лічені команди витримували такий форсаж на самому початку. Останній чемпіонський Мілан, найсильніші склади Ювентуса – тепер до цієї елітної компанії увірвався й Лаціо Гаттузо.

Ювентус удома отримав від Лаціо 0:3, Сассуоло вдома пропустив від цієї банди шість. Так, більшість ігор із середняками та аутсайдерами закінчуються "скромними" перемогами в один м'яч, але навіть це – інший всесвіт порівняно з тим жахом, який переживав римський клуб минулого сезону. Поки що в Лаціо п'ять виїзних перемог у п'яти матчах – за весь (!) минулий сезон назбиралося шість.

Що ж призвело до такого перетворення?

Насамперед улітку клуб оновив "хребет". Інтер уже шкодує, що відпустив Фраттезі саме до Рима – колишній суперзапасний у півзахисті в Гаттузо просто розквітнув, вигравши для Лаціо весь старт сезону. На самому початку, коли Гаттузо працював в умовах крайнього скепсису, Давіде забив переможні м'ячі Дженоа та Болоньї, допоміг здійснити камбек з Удінезе – і команда набрала хід.

Центральна вісь стала сильнішою повністю. Центральні захисники Шутало й Духі конкурують за одне місце на полі, але загалом зміцнили оборону – про Хілу в Римі вже ніхто не згадує. В атаку прийшов Пінамонті, який після невдачі в Інтері давно заслужив другий шанс у великому клубі: у кожному з трьох попередніх сезонів у середняках він забивав від 9 до 12 м'ячів. Просто чудовий у воротах Мандас, "заслання" якого до Борнмута вже можна вважати помилкою Саррі.

І все ж самими трансферами (гравців, які більше нікому не знадобилися: Лаціо ледве-ледве виклав понад 20 мільйонів за всіх новачків) цього не поясниш. У Гаттузо заграли непотрібні раніше футболісти: той самий Тавареш як один із найкращих вінгерів ліги, а захисник Олівер Провстгор ніби переродився після жахливого минулого сезону.

Навіть хлопець, який раніше викликав інтерес винятково прізвищем, виграв конкуренцію та вже відзначився першим голом у Серії А.

Читайте також : Правнук Беніто Муссоліні – футбольний талант. Він грає на правому фланзі і належить улюбленому клубу італійських неофашистів

Поки визнані алленаторе – Спаллетті, Аллегрі, Саррі – синхронно зазнають поразок, тренер і клуб, на яких уже поставили тавро невдах, вражають якістю роботи. Ріно розкриває таланти та перевершує найсміливіші очікування, а гравці намагаються виправдати довіру.

З-поміж раніше не названих футболістів особливої уваги заслуговує Маттіа Дзакканьї – капітан команди, який у Римі з 2022-го, але лише зараз набрав таку форму. Лівий вінгер зробив уже п'ять асистів, додав до них два голи й заслужив, щоб Лаціо загалом проводив більшість атак через лівий фланг.

Можливо, у Лаціо простенький календар – так, Ювентус і Мілан, але інші представники звичного топу ще попереду. Сам Гаттузо не прагне спочивати на лаврах, кажучи:

"Рекорди? Насолоджуватимуся ними, коли піду на пенсію. А зараз у нас попереду ще багато роботи".

Утім, це точно не чисте везіння: "орли" перегравали більшість суперників, навіть Мілану подарували нічию після впевнено виграного першого тайму. Ба більше, команді взагалі-то дуже не пощастило з травмою Гудмундссона – інший нащадок відомого європейського політика міг би додати варіантів у творенні атак.

Читайте також : Відео Фото Треквартиста, скажений коментатор і перший професіонал на острові: Гудмундссони – сіль футбольної Ісландії

Що далі?

Ця казка перегукується з історією Наполі в сезоні-2021/22. Його теж тренував Гаттузо – і навіть так само вилетів із Кубка на першій же стадії, хоча тоді Коппа стартувала аж у січні. Той сезон "адзуррі" закінчили третіми – і, хоч усім уболівальникам "орлів" хочеться вірити в диво, такий результат буде для Лаціо чудовим. При цьому тоді в Наполі була Ліга Європи, матчі із самою Барселоною – тепер же після Мантови в "орлів" залишилося рівно 38 ігор.

Гаттузо знайшов оптимальну модель гри для команди. Тавареш і Дзакканьї розкрилися як дуже класні вінгери, здатні створити проблеми будь-якому супернику в Серії А. У центрі готовий сяяти Фраттезі, не кажучи вже про те, що вісь загалом вдалося зміцнити.

Прізвище, яке тригерить мільйони – насправді гордість для Лаціо, але не з тієї причини, про яку ви подумали. Лаціо, який виховав Несту, довго чекав на нові таланти академії – і Муссоліні став поки що не кумиром, але великою надією для тифозі.

Головне, що може розповісти ця історія римського ренесансу, вона розповідає… про нас. І на Гаттузо, і на Лаціо до літа вже ніде було ставити тавра, якщо орієнтуватися виключно на громадську думку. Але їхня співпраця перевершила не просто очікування (це було нескладно), а найсміливіші надії.

Отримавши головного ляпаса, якого він узагалі міг отримати (він вигравав чемпіонат світу з цією Італією, а тепер навіть не зміг вивести команду на турнір), Ріно навіть зовні став значно спокійнішим. Імовірно, він зміг спрямувати бурхливу енергію в потрібне русло.

Гравці, яким із Лаціо залишалося йти хіба що в нижчі ліги або на пенсію, теж змогли використати зміну тренера для перезавантаження та прогресу.

"Орлам" лише удачі, а нам усім – менше ярликів на живих людях і категоричних висновків ще до першої гри.