Як в'язень ГУЛАГу з Житомира зі зламаною чекістами щелепою відправив людину у космос
Його ім'я залишалося найсуворішою державною таємницею СРСР аж до самої смерті, хоча саме безпрецедентний інтелект цього чоловіка відкрив людству двері у безмежний Всесвіт. Сергій Корольов, видатний інженер родом із Житомира, перетворив найсміливіші науково-фантастичні мрії на реальність, запустивши на орбіту перший штучний супутник та Юрія Гагаріна. Повний текст новини
Проте шлях до зірок пролягав через справжнє земне пекло, де тоталітарна репресивна машина ледь не знищила майбутнього "Головного конструктора" у крижаних копальнях Колими. Жорстокі тортури та зламана слідчими щелепа стали тією страшною ціною, яку він заплатив за право дивитися в небо і назавжди змінити світову історію. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Як крижане пекло Колими ледь не вбило Сергія Корольова?
У червні 1938 року, у самий розпал Великого терору, блискучий інженер-ракетник Сергій Корольов був раптово вирваний зі свого звичного життя і кинутий до жорен сталінської репресивної машини. Звинувачення у "шкідництві" було абсолютно сфабрикованим, але наслідки виявилися катастрофічними. Під час жорстоких допитів у сумнозвісній Луб'янці слідчі НКВС застосовували тортури, під час яких Корольову завдали важкої травми – йому зламали щелепу. Це не лише спотворило обличчя молодого вченого, але й, найімовірніше, заклало міну сповільненої дії, яка спрацює через десятиліття і коштуватиме Сергію життя.
Замість лабораторій та креслень на Корольова чекав етап до золотих копалень Мальдяк на Колимі – одного з найсмертоносніших таборів системи ГУЛАГ. Історики описують цей період як час абсолютної деградації людського тіла – геній, який мав проєктувати міжпланетні кораблі, помирав від цинги, втрачав зуби й перетворювався на виснажений скелет у крижаній пустелі. Він вижив лише завдяки неймовірному збігу обставин та втручанню колишніх колег, зокрема авіаконструктора Андрія Туполєва, який домігся переведення Корольова до так званої "шарашки" – спеціальної в'язниці ЦКБ-29 для науковців.
І от саме там, за ґратами та під постійним наглядом, народжувались ідеї, які згодом дозволять Радянському Союзу виграти перший етап космічної гонки у Сполучених Штатів. Травма, голод і зрада держави не зламали його, а лише загартували, перетворивши мрійника на жорсткого прагматичного лідера, здатного підкорити гравітацію.
У 1944 році Корольова звільнили – за особистим розпорядженням Сталіна, але без реабілітації. Радянському керівництву критично знадобилися його мізки та досвід розробки ракет, і Сергій вирушив до переможеної Німеччини вивчати трофейні ракети "Фау-2" Вернера фон Брауна. А потім колишній в'язень ГУЛАГу став головним ініціатором створення космодрому Байконур у казахських степах, де й проклав людству шлях у космос.
Найважливіше про життя й смерть Сергія Корольова: дивіться відео historyforadults_ua
Чому Корольов залишався "привидом" без імені до останнього подиху?
Отже, після Другої світової війни, коли світ вступив у епоху Холодної війни, Корольов очолив надсекретну програму зі створення міжконтинентальних балістичних ракет. Радянське керівництво, власне, розглядало ракету Р-7 переважно як засіб доправлення ядерної зброї до берегів Америки – проте Корольов мав іншу, значно величнішу мету.
Використовуючи свій колосальний авторитет і маніпулюючи військовими бюджетами, він домігся дозволу на запуск невеликого апарату – і 4 жовтня 1957 року світ здригнувся, коли радіосигнал "Супутника-1" сповістив про початок космічної ери (до слова, лише за пів року до цього Корольов перестав бути "ворогом народу" та дістав повну реабілітацію). А вже 12 квітня 1961 року тріумф досяг апогею, коли Юрій Гагарін здійснив перший в історії людства орбітальний політ.
Та поки астронавти купалися у світовій славі, справжній архітектор цих перемог залишався у тіні. Для ЦРУ та західних розвідок він був відомий лише під загадковим псевдонімом "Головний конструктор". Параноя радянського керівництва сягнула абсурду – коли Нобелівський комітет звернувся до Москви з проханням назвати ім'я творця "Супутника" для вручення премії, Микита Хрущов цинічно відповів, що творцем є "весь радянський народ". Ось так Корольова позбавили світового визнання, якого той цілковито заслуговував.
Фінал цієї історії виявився настільки ж трагічним, наскільки й символічним. У січні 1966 року під час планової хірургічної операції у Корольова зупинилося серце. Анестезіологи не змогли ввести дихальну трубку в його трахею, щоб врятувати життя – а причиною могла бути та сама щелепа, зламана чекістами у 1938 році. Кістки зрослися неправильно, назавжди обмеживши рухливість шиї та рота.
Держава, яка спочатку намагалася його знищити, а потім використала його геній для власної пропаганди, зрештою вбила його відлунням своїх же репресій. Лише після смерті світ дізнався ім'я Сергія Корольова – хлопця з Житомира, який, пройшовши крізь пекло ГУЛАГу, подарував людству зорі.