Які небезпеки несе використання штучного інтелекту українським бізнесом?

Не сумніваюся, що український бізнес здатний швидко освоїти штучний інтелект. Проте готовність користуватися новою технологією ще не означає готовності довірити їй частину управлінських процесів. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

популярні відео

Де бізнес вже використовує ШІ?

Сьогодні штучний інтелект уже використовується в бухгалтерії, маркетингу, юридичній роботі, фінансовому аналізі, логістиці. Часто його впровадження відбувається без окремого рішення керівництва. Працівники самостійно обирають інструменти, завантажують документи, обробляють інформацію, готують звіти.

Компанія може навіть не знати, яка частина її внутрішньої інформації вже обробляється сторонніми технологічними платформами.

Для мене це одна з найбільш недооцінених проблем. Підприємство може мати затверджені політики інформаційної безпеки, обмежувати доступ до фінансової документації, вимагати від працівників дотримання конфіденційності. І водночас співробітник, бажаючи швидше виконати завдання, завантажує внутрішній договір або управлінський звіт у загальнодоступний сервіс. Жодного злого наміру. Звичайне прагнення працювати ефективніше. Але наслідки можуть виявитися значно серйознішими, ніж очікувалося.

Варто вивчати закордонний досвід

Західні компанії вже проходять через подібні проблеми. І їхній досвід варто вивчати досить уважно.

США залишаються одним із головних центрів розвитку штучного інтелекту. Американські корпорації вкладають величезні кошти в нові технології, автоматизують робочі процеси, експериментують із використанням алгоритмів у сфері управління персоналом, фінансів, медицини та обслуговування клієнтів.

Проте швидкість технологічного розвитку випереджає здатність суспільства оцінювати всі його наслідки. У США вже виникли судові спори, пов'язані з трагічними випадками загибелі підлітків після тривалого спілкування з чатботами. Родини загиблих порушують питання безпеки таких систем і відповідальності компаній, які їх розробляють. Причинний зв'язок та юридична відповідальність у конкретних справах потребують судового встановлення, але сам характер цих позовів демонструє складність проблеми.

Технологія, яку створювали для допомоги людині, може впливати на її поведінку способами, яких розробники не передбачили або належним чином не обмежили.

У корпоративному середовищі наслідки зазвичай менш драматичні, хоча іноді досить дорогі. Американська юридична практика вже знає випадки, коли адвокати подавали до суду документи з посиланнями на судові рішення, яких не існує, сформовані штучним інтелектом. Проблема полягала навіть не в самій технології. Фахівці прийняли результат її роботи без належної перевірки.

До питання впровадження штучного інтелекту в компаніях варто ставитись відповідально

Уявімо фінансового директора, який використовує штучний інтелект для оцінки інвестиційного проєкту. Система аналізує показники, готує прогноз і рекомендує певне рішення. Документ виглядає переконливо, розрахунки логічно структуровані. Але в основу прогнозу потрапили неповні або некоректні дані.

Якщо керівництво покладається на такий висновок без перевірки, компанія може ухвалити рішення з реальними фінансовими наслідками.

У корпоративному управлінні відповідальність залишається за людьми, які ухвалюють рішення. Тому мене дещо дивує, коли питання впровадження штучного інтелекту повністю передають IT-департаменту. Технічні фахівці можуть забезпечити роботу системи, але вони не повинні самостійно визначати допустимий рівень корпоративного ризику. Це компетенція керівництва, а в стратегічно важливих питаннях – наглядової ради.

У ЄС це вже регулюють

Європейський Союз уже намагається врегулювати ці відносини через AI Act. Європейський підхід передбачає різні вимоги залежно від ризиків конкретного застосування технології.

Звичайно, регулювання має свою ціну. Воно збільшує витрати на комплаєнс, потребує додаткових процедур і може сповільнювати впровадження інновацій. Проте відсутність зрозумілих правил також створює витрати, які компанії часто починають усвідомлювати лише після виникнення проблем.

Українському бізнесу доведеться враховувати обидва аспекти. Особливо підприємствам, які працюють на європейських ринках, обслуговують європейських клієнтів або входять до міжнародних корпоративних груп.

Чи зможе ШІ допомогти з нестачею персоналу?

У західних країнах дедалі активніше обговорюють можливість скорочення частини адміністративних та аналітичних посад. Компанії переглядають організаційні структури, автоматизують стандартні операції, змінюють вимоги до кваліфікації працівників.

В Україні ситуація відрізняється. Наш бізнес уже відчуває нестачу персоналу. Частина кваліфікованих працівників виїхала за кордон, частина – мобілізована. Підприємствам складно закривати вакансії навіть за умови підвищення заробітної плати. За таких обставин штучний інтелект може допомогти зберігати обсяги діяльності без постійного збільшення чисельності персоналу. Особливо це стосується невеликих компаній, де один працівник часто поєднує декілька функцій.

Проте я б не переоцінювала швидкість таких змін. Працівник, який отримав доступ до сучасної технології, не стає автоматично більш кваліфікованим. Він отримує інструмент, ефективність якого залежить від власних знань, досвіду та здатності критично оцінювати результат. Можливо, через декілька років уміння правильно поставити завдання, перевірити результат і помітити помилку стане важливішим за здатність самостійно виконувати значну частину стандартних операцій.

Для системи освіти та професійної підготовки це досить серйозний виклик.

Штучний інтелект для великого та малого бізнесу

Ще одна особливість українського ринку – це значна різниця між великими компаніями та малим бізнесом.

Великі корпоративні групи можуть створювати внутрішні правила використання штучного інтелекту, проводити аудит технологічних рішень, залучати фахівців із кібербезпеки та захисту даних. Малий бізнес зазвичай не має таких ресурсів. Власник підприємства самостійно обирає технологію, оцінює її вартість і вирішує, наскільки можна довіряти отриманим результатам. Це створює ризик нерівномірного технологічного розвитку.

Водночас невеликі підприємства можуть швидше впроваджувати готові рішення, оскільки не мають складних багаторівневих процедур погодження.

Тому я не очікувала б, що перевагу обов'язково отримають найбільші компанії. Багато залежатиме від якості управління та конкретних завдань, які бізнес намагатиметься вирішити.

То чи готовий український бізнес?

На мою думку, українські підприємства вже достатньо підготовлені до широкого використання штучного інтелекту. Досвід цифровізації, розвинений сектор технологічних послуг і висока здатність до адаптації створюють для цього сприятливі умови.

Особливо обережними слід бути там, де рішення впливають на права людей, фінансові зобов'язання або безпеку.

Західний досвід уже показав, що навіть великі технологічні корпорації не завжди здатні передбачити всі наслідки використання власних продуктів. Українські компанії мають можливість врахувати ці помилки, не проходячи через аналогічні ситуації самостійно.

Я не думаю, що найближчим часом штучний інтелект кардинально змінить усі галузі української економіки. Деякі процеси автоматизуватимуться швидко, інші ще довго потребуватимуть безпосередньої участі людини. Проте зміни вже почалися, і зупинити їх практично неможливо.

Мене більше цікавить, чи встигнуть українські компанії сформувати відповідну культуру управління до того, як використання штучного інтелекту стане звичайною частиною повсякденної роботи.