Його винахід є у кожному смартфоні: драма українця, який навчив світ фотографувати

Як учений змінив оптику й лише через багато років зміг знову побачити батьківщину, – розкаже 24 Канал.

Що винайшов Олександр Смакула?

Фотографуючи проти сонця, ми нерідко бачимо на знімках відблиски, світлі плями та втрату контрасту. Одна з причин – відбиття світла від поверхонь усередині об'єктива. Що більше в ньому оптичних елементів, то важливіше контролювати ці небажані відбиття.

У 1935 році Олександр Смакула, працюючи в німецькій компанії Carl Zeiss, розробив антивідблискове покриття для скла. Цей спосіб удосконалення лінз отримав назву "просвітлення оптики". Сама компанія називає винахід важливою віхою в історії фотографії та попередником сучасних покриттів, які застосовують, зокрема, у мобільній фотографії.

На поверхню лінзи наносили надзвичайно тонкий прозорий шар. Завдяки інтерференції світлових хвиль він зменшував відбиття: більше світла проходило крізь оптику, а небажаних відблисків ставало менше. Смакула перетворив фізичний принцип на практичну технологію виготовлення якісніших оптичних приладів.

Як хлопець із Тернопільщини опинився в лабораторії Zeiss?

Олександр Смакула народився 9 вересня 1900 року в селянській родині у Доброводах, неподалік Збаража. Його юність припала на війну й боротьбу за українську державність: у 1918 році він вступив до Української Галицької армії.

Після навчання в Тернопільській гімназії Смакула продовжив освіту в Німеччині. У 1927 році здобув докторський ступінь у Ґеттінґенському університеті. Згодом працював в Одесі, але від 1930 року знову будував наукову кар'єру в Німеччині.

У 1934 році він очолив дослідну лабораторію Carl Zeiss у Єні. Саме там створив технологію, яка дозволила зменшити втрати світла на поверхнях лінз. Утім, між лабораторним результатом і масовим використанням минули роки: виробничий процес потребував удосконалення.

Чому відкриття мало значення далеко за межами фотографії?

Просвітлення було потрібне всюди, де якість зображення залежала від проходження світла крізь лінзи:

• у фотоапаратах,
• біноклях,
• мікроскопах,
• телескопах.

Особливе значення воно мало для складних систем із багатьма оптичними поверхнями. Технологія також становила військовий інтерес, а німецький патент певний час залишався засекреченим. Згодом методи нанесення тонких плівок розвинулися в сучасні багатошарові покриття.

Сьогодні виробники продовжують удосконалювати такі покриття, щоб зменшувати паразитні відбиття й підвищувати світлопропускання. У технологічній історії мобільної оптики ZEISS прямо пов'язує цей напрям із роботою Смакули 1935 року.

Як учений почав нове життя у США?

Наприкінці Другої світової війни американська влада вивезла Смакулу разом з іншими науковцями до США. Там йому запропонували працювати на потреби військово-промислового комплексу. У 1951 році він став професором Массачусетського технологічного інституту, а 1964 року заснував і очолив лабораторію фізики кристалів.

Досліджував властивості матеріалів, тонкі плівки та способи вирощування кристалів. Це була успішна міжнародна кар'єра, однак зв'язок з Україною залишався для нього особисто важливим. Смакула підтримував українське наукове середовище, був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка та почесним членом Товариства українських інженерів Америки.

Чи вдалося Смакулі повернутися додому?

У своєму американському будинку фізик облаштував українську кімнату: зберігав книжки, вишиванки й сувеніри. Вони нагадували про країну, яку він не міг вільно відвідувати. За біографічним матеріалом, опублікованим у Kyiv Post, у 1972 році після наукової конференції у Вірменії Смакула відвідав Київ, Тернопіль і рідні Доброводи. Це була його єдина післявоєнна поїздка в Україну.

Джерела розходяться щодо року цього візиту: публікація Буковинського державного медичного університету називає 1971-й. Водночас вона підтверджує, що для поїздки знадобилося сприяння президента Академії наук СРСР Мстислава Келдиша. Учений зміг зустрітися з родичами й побувати у знайомих із дитинства місцях.

Що залишив після себе український фізик?

Олександр Смакула помер 17 травня 1983 року у США. На його батьківщині згодом встановили пам'ятник, відкрили меморіальний музей, а ліцей у Доброводах назвали його ім'ям. Найпомітніша частина його спадщини водночас майже невидима – тонкі покриття на оптичних поверхнях. Вони допомагають камерам і науковим приладам краще працювати зі світлом.

Смакула став одним із творців технологій, завдяки яким ми бачимо більше деталей. Але власний дім, до якого він зберігав прив'язаність усе життя, десятиліттями залишався далеко за межами його щоденного світу.