Не вечорниці й не толока: що українки робили на загадкових оденках
У давнину українські жінки мали особливий спосіб поєднувати домашню роботу зі спілкуванням. Узимку вони сходилися до однієї хати, приносили із собою рукоділля та разом виконували справи, на які самій господині довелося б витратити чимало часу. Наприклад, на таких зібраннях обскубували курей. Такі зібрання називали оденками. Повний текст новини
За словником Бориса Грінченка, оденки – це денні зимові зібрання заміжніх жінок для рукодільної роботи. Таке значення слова зафіксоване, зокрема, для Балтського повіту. Докладніше про цей звичай розповідає етнографічний довідник "Українська минувшина". На оденках жінки пряли, снували пряжу, вишивали та скубли пір'я для подушок і перин.
AdvКожна могла виконувати власну роботу або ж усі разом допомагали комусь із гурту. Наприклад, одного разу жінки збиралися в однієї господині, а наступного – в іншої. Згодом до таких зібрань могли долучатися й дівчата. Тож оденки не були винятково зустрічами заміжніх жінок, хоча саме так їх визначали в давнішому словниковому записі.
Чим закінчувалися оденки
Спільна праця була лише однією частиною цих зустрічей. Оденки водночас слугували способом провести дозвілля: під час перерв і після завершення роботи господині влаштовували частування, грали та танцювали. У деяких місцевостях для таких забав навіть існувала окрема назва — "баль".
РекламаОтже, оденки поєднували практичну користь із відпочинком. Жінки могли швидше впоратися з домашніми справами, підтримати одна одну й не проводити довгі зимові дні на самоті.
У давнину українці полюбляли збиратися разом, коли на це був час. Навіть листопад у деяких регіонах мав назву братчини через постійні гуляння.
