Ісус міг стати богом для Риму після розп'яття: що приховують стародавні тексти

Нове історичне дослідження виявило свідчення того, що римський імператор Тіберій міг запропонувати визнати Ісуса Христа богом уже приблизно у 35 році нашої ери — лише через два роки після його розп’яття. Відповідну пропозицію нібито винесли на розгляд римського Сенату.

Про це повідомляє Daily Mail із посиланням на дослідження італійського науковця Луїджі Зіто, опубліковане в рецензованому журналі Aequitas Magazine.

Основою дослідження стала розповідь ранньохристиянського письменника Тертулліана, який жив наприкінці II — на початку III століття.

У своїй праці «Апологія» він стверджував, що римський імператор Тіберій отримав із Палестини повідомлення про події, які свідчили про божественність Христа. Після цього правитель нібито запропонував Сенату офіційно визнати Ісуса богом.

Однак сенатори відхилили цю ініціативу, оскільки самі не надали їй схвалення.

За реконструкцією Зіто, подія могла відбутися приблизно у 35 році нашої ери. Тоді Тіберій перебував при владі, а римською провінцією Юдея керував Понтій Пілат, за наказом якого Ісуса розіп’яли.

Чому римський імператор згадав про Ісуса

Дослідник припускає, що ініціатива Тіберія могла мати не стільки релігійне, скільки політичне підґрунтя.

Імператор міг розглядати визнання нового релігійного руху як спосіб зменшити напруженість у Юдеї, взяти його під контроль римської влади та запобігти можливим заворушенням.

У такому разі підтримка божественного статусу Ісуса зовсім не означала, що сам Тіберій став християнином. Ішлося радше про спробу інтегрувати новий культ у релігійну систему Римської імперії.

На думку Зіто, римська влада мала достатньо інструментів для такого втручання, адже питання релігії були безпосередньо пов’язані з державним управлінням.

Що кажуть стародавні тексти

Дослідник також проаналізував інші історичні та релігійні твори, у яких згадується можливе обговорення божественності Ісуса на рівні римської влади.

Зокрема, він звернув увагу на праці християнського філософа Юстина Мученика, який закликав перевіряти обставини розп’яття Ісуса та повідомлення про його чудеса за документами, пов’язаними з Понтієм Пілатом.

Окремо Зіто розглянув розповіді історика Євсевія Кесарійського, а також вірменську традицію, яка зберегла переказ про листування між імператором Тіберієм і царем Едесси Абгаром. У ньому також фігурує повідомлення про винесення питання щодо Ісуса на розгляд римського Сенату.

Чи могли Ісуса визнати богом у Римі

Зіто порівняв розповідь про Тіберія з відомими прикладами римської релігійної політики. Римська влада могла як обмежувати певні культи, так і приймати іноземних богів, якщо це відповідало державним інтересам.

Саме тому дослідник вважає цілком можливим, що імператор намагався використати визнання Ісуса як політичний інструмент для стабілізації ситуації в Юдеї.

Водночас головне застереження полягає в тому, що оригінального рішення Сенату або іншого офіційного документа приблизно 35 року нашої ери не знайдено. Найдавніше відоме письмове свідчення цієї історії належить Тертулліану, який записав її більш ніж через 150 років після описуваних подій.

Нагадаємо, дослідник із Іспанії виявив у різних версіях праці давньоримського історика Йосипа Флавія формулювання, яке, на його думку, може зберігати ранній письмовий переказ про воскресіння Ісуса Христа.