Чи обов'язково цілувати ікону у церкві: що насправді означає цей звичай

Поцілунок ікони – це традиційний жест пошани й любові до того, хто на ній зображений: Ісуса Христа, Богородиці або святого. У християнстві цей звичай означає, що віряни вшановують особу, яка зображена на іконі.

Богословське обґрунтування шанування ікон закріпили на Другому Нікейському соборі 787 року. Його учасники підтвердили, що святим образам можна віддавати належну шану через поклони та інші форми вшанування. Водночас вони наголосили, що ікона не є предметом поклоніння нарівні з Богом: вшановуючи зображення, віряни виявляють повагу до того, кого на ньому зображено.

Чи обов'язково цілувати ікони в церкві

Ні. У Православній церкві України пояснюють, що прикладання та цілування ікон – це давня благочестива традиція, а не обов'язок. Якщо людина не хоче торкатися святого образу губами або має певні застереження, вона може просто вклонитися перед ним.

Отже, не потрібно хвилюватися, що відвідування храму буде неправильним без поцілунку ікони. Важливіше розуміти сенс цього жесту, а не виконувати його механічно. Молитва перед святим образом і шанобливий уклін також є виявами пошани.

Як правильно прикладатися до ікони

У церковній традиції до ікони підходять спокійно, не поспішаючи та не штовхаючи інших. За поясненням ПЦУ, прийнято двічі перехреститися з поясним поклоном, після чого прикластися до образу. Потім можна ще раз перехреститися, вклонитися та відійти.

Цілувати ікону рекомендують не в обличчя зображеної особи, а в руку, ногу або край одягу — залежно від зображення. Якщо на іконі кілька святих, достатньо одного прикладання. Також у ПЦУ радять не цілувати образи нафарбованими губами з гігієнічних міркувань.

Вам також буде цікаво дізнатися про інші церковні правила, зокрема про те, чи можна запрошувати двох жінок стати хресними матерями дитини.