Чому крокодили пережили астероїд, а динозаври – ні: відповідь ховалася у кліматі

Їхнє виживання давно пояснюють одразу кількома перевагами: напівводним способом життя, здатністю їсти різну їжу, відносно невеликими розмірами тих форм, які пережили катастрофу, та низькими енергетичними потребами холоднокровних тварин. Тепер дослідники знайшли ще одну частину відповіді, пише Ucl.

Аналіз понад 7 000 скам'янілостей і даних про більш ніж 400 сучасних та вимерлих видів показав, що предки крокодилів протягом сотень мільйонів років поводилися досить послідовно: коли клімат змінювався, вони переважно не пристосовувалися до холоду, а пересувалися туди, де залишалося тепло. Після падіння астероїда ця давня стратегія могла виявитися критично важливою, пише Університетський коледж Лондона.

Як крокодили протягом 245 мільйонів років тікали від холоду?

Крокодиляча еволюційна лінія виникла приблизно тоді ж, коли й динозаври. Проте її давні представники зовсім не обмежувалися напівводними хижаками, яких ми знаємо сьогодні. Серед них були наземні хижаки, важко броньовані рослиноїдні форми й велетні масою понад тонну.

Незважаючи на цю різноманітність, дослідження показало одну надзвичайно стійку рису: більшість із них тяжіла до теплого клімату. Науковці поєднали місця знахідок скам'янілостей, еволюційні зв'язки між видами та дані про сучасних крокодилів із реконструкціями температури, опадів і розташування континентів за останні 245 мільйонів років.

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на

Невідомі факти про крокодилів / Фото Unsplash

Виявилося, що під час потеплінь ареал крокодилячих родичів розширювався далеко від екватора. Приблизно 50 мільйонів років тому, коли середня глобальна температура була орієнтовно на 10 градусів вищою за сучасну, а полярні регіони не були вкриті льодом, вони жили навіть у високих широтах Північної Америки, Європи та Антарктиди.

Коли планета знову холоднішала, відбувався зворотний процес: їхній ареал стискався до тепліших широт. Тобто протягом величезного відрізка еволюційної історії крокодиляча лінія переважно не "вчилася" жити в холоді. Вона рухалася слідом за кліматом, який їй уже підходив.

Що сталося з теплими районами після падіння астероїда?

Саме цю закономірність дослідники наклали на події 66-мільйонної давнини. Після зіткнення астероїда із Землею в атмосферу потрапила величезна кількість пилу й інших частинок. Сонячного світла стало менше, температура різко змінилася, а харчові ланцюги почали руйнуватися. Проте планета не стала однаково непридатною для всіх тварин і в усіх місцях.

Науковці змоделювали кілька варіантів того, наскільки могло зменшитися сонячне випромінювання після удару. Якщо кількість світла скорочувалася на 5 або 10%, райони поблизу екватора та в субтропіках усе ще залишалися кліматично придатними для крокодилячих родичів. Лише за сценарію зі зменшенням на 15% такі райони практично зникали, але саме цей найекстремальніший варіант дослідники вважають менш імовірним.

Це означає, що частина тварин могла вже перебувати саме там, де наслідки глобального похолодання виявилися менш руйнівними для їхньої температурної ніші. Такі райони могли стати своєрідними кліматичними сховищами. Популяції, що пережили перші найважчі роки після катастрофи, згодом отримали можливість знову поширюватися.