Вбивця забрав навіть черевики: чому автора "Щедрика" не було в що взути в труну і де могила

Творця всесвітньо відомого "Щедрика" Миколу Леонтовича у власному ліжку холоднокровно застрелив агент ЧК, якого священник-батько напередодні пустив до хати погрітися.

Це одне з найцинічніших убивств української інтелігенції ХХ століття, правду про яке радянські спецслужби ховали під грифом "таємно" понад 70 років. Розповідаємо, навіщо чекіст забрав навіть черевики вбитого ним композитора, який документ викрив злочин Москви та який вигляд сьогодні має могила генія на Вінниччині.

Смертельна гостинність у засніженій Марківці

На початку 1921 року Поділля захлиналося від більшовицького терору та реквізицій. Микола Леонтович, який тоді викладав у Тульчині та потерпав від матеріальної скрути й постійної тривоги через переслідування української інтелігенції, вирішив на кілька днів приїхати до свого батька – священника отця Дмитра Леонтовича в село Марківка (тепер Гайсинського району на Вінниччині). Разом із батьком у хаті перебували сестра композитора Вікторія та старша донька Миколи – Галина.

Надвечір 22 січня 1921 року на подвір'я священника зайшов молодий чоловік у кожусі й попросився переночувати. Непроханий гість пред'явив документи на ім'я Афанасія Грищенка – агента (інформатора) Гайсинської повітової надзвичайної комісії (Уездчека), який нібито перебував у селі у службових справах для боротьби з місцевим бандитизмом.

Відмовити озброєному чекісту в ті часи означало підписати собі вирок. Родина отця Дмитра прийняла гостя за законами християнської гостинності: чекіста нагодували вечерею та пригостили чаєм. Грищенко поводився ввічливо, розмовляв російською упереміш із ламаною українською, а на ніч попросив постелити йому не в окремій холодній кімнаті, а в теплому робочому кабінеті – просто поруч із ліжком, де спав Микола Леонтович. Композитор і його вбивця опинилися на відстані кількох кроків один від одного.

Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на

Постріл на світанку та вкрадені черевики

Трагедія розігралася на світанку 23 січня 1921 року, близько 7:30 ранку. Отець Дмитро вже прокинувся і чекав у сусідній кімнаті, збираючись їхати в село Стражгород – на подвір'ї стояв місцевий селянин із запряженими кіньми.

Раптом тишу в хаті розірвав глухий постріл. Афанасій Грищенко вистрілив з обріза бойової гвинтівки майже впритул просто у Миколу Леонтовича, який лежав у ліжку. Рване поранення кулею у правий бік і черевну порожнину не залишило жодних шансів на порятунок: постріл розірвав внутрішні органи й спричинив масивну кровотечу.

Коли на звук пострілу до кімнати вбігли нажахані батько, сестра Вікторія та донька Галина, чекіст уже перезаряджав обріз. Спливаючи кров'ю, композитор встиг вимовити до батька: "Тату, я вмираю...". У цю ж мить Грищенко навів зброю на родичів, наказав їм лягти на підлогу і зв'язав отцю Дмитрові та жінкам руки, вимагаючи сказати, де лежать гроші.

Поки поранений Микола Леонтович помирав на ліжку, а зв'язана родина лежала на підлозі, чекіст методично грабував оселю, пакуючи майно у клунки. Здобиччю радянського агента стали 5 тисяч карбованців різними купюрами, кожух отця Дмитра, годинник, постільна білизна, столові речі й одяг. Ба більше, Грищенко забрав навіть штани та черевики самого композитора, що стояли біля ліжка.

Лише коли вбивця виніс награбоване на подвір'я, рідні зуміли вивільнити руки й кинулися до Миколи, проте врятувати його було вже неможливо – за лічені хвилини серце автора "Щедрика" зупинилося. А через те, що чекіст викрав навіть взуття та одяг композитора, убитій горем родині довелося збирати по людях речі, щоб одягнути й взути тіло перед тим, як покласти його до труни.

Сам же Грищенко, навантаживши награбовані клунки на підводу, яка чекала на подвір'ї, під дулом обріза змусив переляканого візника відвезти його в сусіднє містечко Теплик. До речі, вже за три дні, 26 січня, у Теплику місцевий міліціонер спробував затримати підозрілого приїжджого й перевірити документи – у відповідь Грищенко вистрілив міліціонерові в живіт і втік.

Засекречений рапорт і могила в Марківці

Убивство всесвітньо відомого хорового диригента й композитора викликало такий шок, що вже за кілька днів на Поділля з Києва прибув друг Леонтовича, дослідник Гнат Яструбецький, який детально зафіксував у щоденнику свідчення отця Дмитра та сестри Вікторії. Проте радянська влада швидко запустила маховик цензури.

Оскільки вбивцею виявився агент ЧК, десятиліттями радянська пропаганда поширювала брехню, нібито Леонтовича застрелив "невідомий грабіжник" або "петлюрівський бандит". Справжній документ оприлюднили лише у 1990-х роках після відкриття архівів: дослідники знайшли таємне зведення Гайсинської повітової міліції за січень 1921 року, де чорним по білому було зафіксовано, що 43-річного сина священника Миколу Леонтовича в селі Марківка вбив пострілом із гвинтівки агент ЧК Афанасій Грищенко.

Свій останній спочинок Микола Леонтович знайшов не на столичних некрополях, а в тій самій тихій Марківці (нині Теплицька громада Гайсинського району Вінницької області), де пролилася його кров. 25 січня 1921 року під час хуртовини його поховали на цвинтарі біля сільської церкви поруч із могилою його молодшої сестри Олени.

Як виглядає це місце сьогодні? У 1930-х роках більшовики зруйнували сільський храм у Марківці, але могила композитора вціліла. Сьогодні на впорядкованій меморіальній ділянці над могилою височіє строгий гранітний постамент із бронзовим погруддям Миколи Леонтовича, а на камені викарбувані перші такти нот того самого "Щедрика". Поруч із похованням діє оновлений Музей Миколи Леонтовича (капітально відреставрований до 100-річчя світового тріумфу "Щедрика"), де зберігаються родинні речі, меблі з батьківської хати, камертон та оригінальні партитури майстра.

За масштабом світової слави сюди мали б приїжджати голлівудські режисери, світові диригенти та тисячі туристів, які щороку зустрічають Різдво під "Carol of the Bells". Але Марківка залишається тихим подільським селом осторонь великих трас – місцем, де серед старих дерев спочиває геній, чиє життя оцінили у старий кожух і пару вкрадених черевиків, а чия музика підкорила всю планету.