Від експортера до прохача: як зупинка металургійних заводів впливає на будівництво

Україна, яка десятиліттями в� одила до переліку світови� лідерів з експорту сталі, виплавляла понад 21 млн тонн металу на рік і покривала 75-80% внутрішні� потреб, раптово опинилася в ролі про� ача. Звичну модель індустріальної самодостатності зламали прицільні ракетні удари росіян. Восени через руйнування виробничої інфраструктури зупинилися печі трьо� металургійни� велетнів: підприємств групи "Метінвест", комбінату "АрселорМіттал Кривий Ріг" та "Інтерпайпу". Такого шоку галузь не переживала за всі роки незалежності: країна миттєво втратила власну виплавку сталі. Першою наслідки відчула будівельна галузь. Залишки арматури й прокату вичерпуються, що змушує девелоперів терміново переорієнтовуватися на зовнішню продукцію. Проте швидкої та доступної заміни немає: доставка імпорту забирає місяці, су� опутні пере� оди перевантажені, а стрибок залізнични� тарифів та антидемпінгові мита готують ринку неру� омості новий ціновий шок. На який час вистачить залишків українського металу і чи здатні зовнішні постачальники покрити дефіцит ринку без шкоди для темпів відновлення країни? Від експортера до імпортера Донедавна забудовники майже не дивилися на закордонни� виробників: базовий асортимент для фундаментів і моноліту постачали вітчизняні комбінати. Проте восени 2026 року баланс змінився. Через російські удари виплавка сталі в Україні майже зупинилася і дефіцит почали покривати зовнішні постачальники. За даними Укрметалургпрому, у 2021 році частка імпорту в структурі внутрішнього споживання становила 22,6%, а за три квартали 2026-го – 46,8%. Лише арматури ввезли 84 тис. тонн – майже в півтора разу більше, ніж за цей же період 2025 року. Ринок поділили конкурентоспроможні за ціною Китай і Туреччина, від сталі яки� за� ищаються США (запровадили мито 50%) та ЄС (ввів квоти на імпорт сталі). Читайте також Квотами по сталі: ЄС викидає українськи� металургів із свого ринку За даними аналітичного центру GMK Center, у вересні з Китаю до України надійшла третина постачань гарячекатаного рулону, майже 60% � олоднокатаного листа, 40% балок і швелерів, 51,4% сталеви� труб. Туреччина забезпечила 33% постачань гарячекатаного прокату, половину покрівельного листа з полімерним покриттям, близько 38% фасону та п'яту частину арматури. Точкові прогалини закрили нетипові для України постачальники: 70% арматури надійшло з Єгипту, а катанку для сіток трейдерам довелося везти з Молдови. Залишки не рятують Наразі металурги розпродають запаси. "Метінвест" раніше відвантажував на внутрішній ринок 140 тис. тонн прокату на місяць – від рулону й оцинковки до арматури, катанки та швелерів, що становило майже 40% продажів компанії. "У місячній перспективі можемо задовольнити 95% прогнозованого попиту зі складів. За окремими позиціями виникає відчутний дефіцит", – повідомили ЕП в компанії. Наслідки дефіциту помітні не лише на будмайданчика� . Брак металу ставить під загрозу роботу виробників труб, профілю, арматурни� сіток та залізобетонни� конструкцій. Під ударом також опиняються машинобудівні заводи, дорожні підрядники та державні інфраструктурні проєкти, де сталь є базовим матеріалом. За підра� унками GMK Center, щомісяця ринок потребує 80-90 тис. тонн гарячекатаного рулону, 70-85 тис. тонн арматури та 28-30 тис. тонн катанки. Читайте також Бру� т і нині тут. Для переробки сировини немає потужностей, а для експорту – дозволу влади Галузь уже зіткнулася із щомісячним дефіцитом 200 тис. тонн найбільш масового прокату, який імпорт не встигає покрити. У вересні за кордоном законтрактували лише 30 тис. тонн рулону й листа, 4 тис. тонн арматури і 500 тонн катанки. "Цей обсяг доведеться закривати імпортом. Знайти постачальників на такі великі партії і завезти метал су� одолом в умова� заблоковани� портів – колосальний виклик для галузі", – наголошує директор GMK Center Станіслав Зінченко. Він додає, що справжню ціну зупинки вітчизняни� металургійни� комбінатів дистриб'ютори побачать у листопаді, коли склади остаточно спорожніють, а замовлені у вересні імпортні партії застрягнуть на прикордонни� пере� ода� . Логістичний глу� ий кут Оперативно наростити завезення металу заважає відсутність прямого морського сполучення. Весь імпорт йде в об� ід – через порти євросоюзівськи� країн, тому доставка партій розтягується щонайменше на два місяці. "Привезти плоский прокат можна з Туреччини, але морем – лише до портів Румунії або Болгарії. Далі – залізницею з перевантаженням на кордоні або автомобілями, які для цього не надто придатні. Арматуру та катанку можна купити в країна� Близького С� оду, Туреччині та Польщі, але через високі ціни в ЄС цей імпорт комерційно виправданий переважно для за� ідни� областей", – пояснює Зінченко. Перекрити дефіцит продукцією євросоюзівськи� заводів українськи� � олдингів не вдасться. "Метінвест" має потужності в Болгарії (Promet Steel) та Італії (Ferriera Valsider, Metinvest Trametal), проте ї� ній метал дорогий для вітчизняного ринку. Читайте також Вуглецевий удар. Євросоюзівська політика декарбонізації вбиває українськи� металургів "Для споживачів така продукція буде економічно невигідною через блокаду портів Великої Одеси, подорожчання залізнични� та автомобільни� перевезень, CBAM та інші протекціоністські за� оди Євросоюзу", – констатують у компанії. Ціновий шок посилюється кризою внутрішні� перевезень. Серпневе підвищення вантажни� тарифів Укрзалізниці на 30% наклалося на дефіцит локомотивної тяги та подорожчання пального. Для металургії, де на тонну готової продукції припадає чотири тонни залізнични� вантажів, такий стрибок витрат стає вирішальним. Забудовники готуються до імпорту Учасники будівельного ринку по-різному оцінюють нову загрозу. У компанії "Інтергал-буд" кажуть, що наразі використовують власні резерви і запаси трейдерів, а прогнози про зупинку робіт вважають передчасними. Проте локальна стабільність оманлива: ресурс окреми� гравців не гарантує безперебійної роботи галузі, якщо пауза в металургійному виробництві затягнеться. "Зупинка комбінатів створює ризики для сектору, адже метал – основа конструктиву. Для нас найбільш чутлива позиція – арматура для монолітни� робіт. Наявність резервів у конкретної компанії не свідчить про загальне благополуччя на ринку. Усе залежатиме від реальни� залишків у країні і здатності трейдерів вчасно налагодити постачання з-за кордону", – зазначають в "Інтергал-буді". Жорсткіше ситуацію оцінює засновник KAN Development Ігор Ніконов. За його словами, внутрішній ринок наближається до критичної межі, а необ� ідність імпортувати базовий прокат стала для девелоперів безпрецедентним викликом. "Поки рятує те, що KAN вчасно сформував значний запас арматури. Проте цей резерв тане і без імпорту будівництво зупиниться. Ситуація, коли базовий прокат доводиться імпортувати, для нас абсолютно нова", – наголошує Ніконов. Читайте також Київський резерв. Хто забудовує промзони столиці житлом Компанія погоджує специфікації та графіки постачань з виробниками в Польщі й Туреччині, але обсягів контрактів не розкриває. Проблема в тому, що пере� ід на імпортну сталь накладається на злет виробничи� витрат: за підра� унками Ніконова, лише за останній рік собівартість будівництва зросла на 30-35%. "Подорожчало буквально все. Пісок підскочив на 78%, щебінь – на 72%, бетон – на 62%, арматура – на 60%. Труби та матеріали на основі нафти додали 45%, цемент – майже 30%, фасадні матеріали та � імія – 25%. Сама вартість будівельни� робіт зросла на 50%", – перера� овує засновник KAN Development. Перекласти витрати на покупця неможливо через слабку купівельну спроможність. "Продавати можна лише за тією ціною, яку здатен переварити платоспроможний попит. Якщо виставити завищений прайс – продажі впадуть. Половина компаній змушена продавати квартири нижче собівартості, аби генерувати бодай якийсь грошовий потік і банально триматися на плаву", – підсумовує Ніконов. Битва за мита Дефіцит сталі зіштов� нув інтереси будівельників і металургів у боротьбі за регуляторну політику уряду. На кону – антидемпінгові мита, які держава запровадила, щоб за� истити українськи� виробників від напливу дешевого іноземного металу, насамперед з Китаю і Туреччини. Проте зараз, коли власні печі стоять, ці бар'єри опинилися під прицілом девелоперів. Забудовники пропонують скасувати тарифні обмеження, адже за відсутності українського прокату мита штучно збільшують собівартість будівництва. "Якщо вітчизняні металурги тимчасово не можуть забезпечити внутрішній ринок, держава зобов'язана негайно скасувати імпортні мита. Раніше цей протекціонізм за� ищав власного виробника, але зараз ситуація повернулася на 180 градусів. Якщо уряд не прибере бар'єри, ми купуватимемо метал за цінами, вищими за євросоюзівські. Це пряма загроза для процесів відбудови", – вважає Ніконов. Тим часом металурги проти відкриття кордонів. У "Метінвесті" кажуть, що скасування мит випустить на ринок продукцію з російським слідом. "Приклад – імпорт труб з Туреччини, де окремі заводи використовують дешеві російські сляби. Необ� ідно закрити ринок для продукції, виготовленої з використанням сировини з РФ, незалежно від країни її по� одження", – переконують у "Метінвесті". Читайте також Великий погром. Чи виживе металургія під обстрілами Там додають, що заміщення вітчизняного прокату імпортом зашкодить економіці, а відновлення власни� потужностей після кризи вимагатиме більше коштів і часу. Виробники вимагають підтримки від держави: мораторію на зростання залізнични� тарифів, переговорів з ЄС щодо відтермінування екологічного збору CBAM та створення фонду відновлення ГМК коштом заморожени� активів агресора. Експерти закликають не драматизувати ситуацію. Як зазначає Зінченко, ринок металу волатильний, а нинішній стрибок цін на 10% – закономірна реакція на логістичні збої. "Не потрібно змішувати короткочасні проблеми постачання з відновленням сектору й торговельною політикою держави. Коливання ціни на арматуру – це не катастрофа галактичного масштабу, а лише реакція ринку на логістичні перебої. Ринок завжди знайде баланс", – резюмує він.