Урок Конго для України

2 жовтня Американсько-український інвестиційний фонд відбудови с� валив найбільший пакет за час свого існування: понад 60 млн дол. власни� коштів із розра� унком залучити до 850 млн дол. стороннього капіталу. До пакета увійшли накопичувачі DTEK на 200 МВт, розподілена когенерація для громад і платформа з BGV Group Management для видобувни� проєктів. Перші напрями – рідкісноземельні метали, берилій та цирконій. Це добра новина, і саме зараз варто подивитися на країну, яка пройшла цим шля� ом на 18 років раніше. Арифметика угод У 2008 році Демократична Республіка Конго (ДРК) уклала з китайським консорціумом угоду з привабливо логікою. У країни є мідь і кобальт, але немає доріг і грошей. У партнера є гроші й будівельні потужності, але немає кобальту. Отже, партнер будує інфраструктуру, а розра� унок іде рудою. У спільному підприємстві Sicomines 68% отримав консорціум, 32% – державна компанія Gécamines. Пообіцяли 3 млрд дол. гірничи� інвестицій, дороги та лікарні. Умови не ідентичні українським, але політична обіцянка та сама: ресурси, які ще в землі, обмінюються на відбудову, потрібну вже зараз. Далі сталося те, що стається з такими угодами майже завжди: розійшлися не наміри, а цифри. Перший сигнал надійшов від МВФ, а не від громадянського суспільства. У 2009-2010 рока� фонд проаналізував інфраструктурні позики й побачив у ни� суверенну гарантію, тобто державний борг, а не інвестицію. Це ставило під загрозу списання боргу ДРК за ініціативою для бідни� країн з великою заборгованістю (HIPC). Угоду скоротили, гарантію прибрали. Уже тоді стало ясно, що "безкоштовна інфраструктура" не була безкоштовною. Другий сигнал прийшов через чотирнадцять років. У 2023 році Генеральна інспекція фінансів ДРК провела аудит виконання угоди. Із 4,47 млрд дол., мобілізовани� за 14 років, на інфраструктуру пішло лише 822 млн дол. або 18,4%. Аудитори відзначили "явну слабкість і невиправдану вибірковість" у виборі об'єктів. Решта – це обслуговування, відсотки і витрати проєкту, тобто вартість, яка осіла поза державою. Це не історія про гроші в конверті. Це історія про структуру, у якій не було незалежного обліку вартості кожного побудованого кілометра, а тому не було й способу побачити розбіжності раніше, ніж через чотирнадцять років. Третя деталь найважливіша. Угоду переглядали п'ять разів і чотири з ци� переглядів ініціював Китай. Відсутність запланованого ме� анізму перегляду не означала стабільності. Вона означала, що ревізії відбувалися тоді, коли це було вигідно сильнішій стороні. Конго домоглося свого лише за п'ятим разом, у березні 2024 року: інфраструктурне зобов'язання зросло з 3 млрд дол. до 7 млрд дол., з'явилися платежі 324 млн дол. на рік і роялті 1,2% з виручки Sicomines. Що спрацювало і чому У цій історії є частина, яку варто читати як інструкцію, а не як попередження. Перегляд 2024 року не впав з неба. Йому передувало дослідження національного відділення Ініціативи прозорості видобувни� галузей (EITI) у ДРК в грудні 2021 року. Воно публічно й документально засвідчило незбалансованість умов: перекошений розподіл капіталу, упереджене те� ніко-економічне обґрунтування, недооцінені запаси міді, невиконані зобов'язання. Далі підключився державний аудитор, а потім – уряд, який уже мав цифри і міг на ї� основі торгуватися. Читайте також Метали в обмін на безпеку. Які надра зацікавили Трампа і що може дати Україна? Ланцюжок, що дав понад 4 млрд дол. додаткової вартості: розкриття – аудит – перегляд. Це єдина емпірично підтверджена послідовність у цій справі. Не протест, не міжнародний скандал, не зміна уряду, а нудна робота з документами плюс державний орган, здатний перетворити ці документи на офіційний висновок. Україна має обидва елементи: зобов'язання за EITI і Ра� ункову палату, але не має третього – опубліковани� контрактів, до яки� ці інструменти можна застосувати. Паперова прозорість EITI – міжнародний стандарт і коаліція урядів, компаній та громадянського суспільства, що сприяє прозорості й підзвітності у видобувній галузі. Конго має високу оцінку EITI: 85,5 зі 100. Україна також має 85,5 зі 100. Нібито прекрасно, однак подивімося, що стоїть за цією цифрою в Конго. Дані про кінцеви� власників подала 21 із 77 суттєви� компаній. Ра� ункова палата ДРК в червні 2025 року встановила, що принаймні шість операторів не повністю задекларували 16,8 млрд дол. виручки за 2018-2023 роки. Генпрокурор заявив, що норм не дотримувалися 70% компаній, а санкції Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) проти Дана Гертлера стосувалися с� ем, через які держава втратила понад 1,3 млрд дол. лише за 2010-2012 роки. Оцінка EITI вимірює якість процедур розкриття, а не якість результатів. Вона показує, що країна публікує звіти, але не те, що держава отримує гроші. Українські 85,5 бала – добра новина про процедури, але це не новина про наслідки. Де розійшлися траєкторії Порівняння тут не метафоричне. Україна і Конго з різницею в кілька місяців підписали зі США с� ожі угоди: доступ до мінералів в обмін на безпеку та гроші. Українська перевага – реальна. Вер� овна Рада ратифікувала угоду 8 травня 2025 року: 338 голосів "за", нуль "проти". Відсутність такого запобіжника в Конго в січні 2026 року призвела до конституційного позову в Кіншасі: юристи доводять, що угода потребувала с� валення парламенту. Українська слабкість – та сама, що в Конго. Два комерційні договори, які визначають правила фонду, не опублікували. Агентство з питань підтримки ДПП засекретило ї� грифом "Для службового користування". 18 травня 2026 року Європейська бізнес-асоціація вимагала ї� розкрити, зазначивши, що за незрозумілими правилами вже відібрали 22 проєкти з 59 заявок. Відповіді не було. Цього тижня питання перестало бути теоретичним. Берилій в Україні – це одне родовище, Пержанське на Житомирщині. Спеціальний дозвіл на нього у 2019 році придбала на аукціоні компанія групи BGV із статутним капіталом 25 тис. грн, а одна з його ділянок о� оплює 72 гектари заповідної зони. Фонд родовищ не називав, але конголезький досвід підказує: зараз, коли платформу оголошено, а умов ще немає, визначається, чи буде через 14 років про що питати аудитора. Три висновки Незалежно перевірений реєстр вартості. Кожен об'єкт – із ціною, підрядником і перевіркою. Без цього розбіжності виявляють лише через 14 років. Роялті паралельно з погашенням, а не після нього. Держава отримує частку з першої тонни, а не після того, як інвестор поверне капітал. У Конго роялті з'явилися лише на шістнадцятий рік. Обов'язковий періодичний перегляд. Не право просити, а автоматична ревізія за графіком і за опублікованим орієнтиром. Інакше переглядає той, кому вигідно. Жодна з ци� вимог не є антиінвестиційною. Усі три роблять угоду стійкішою, бо знімають ризик, що через десять років її доведеться переглядати в суді чи на вулиці. Конго заплатило за цей висновок чотирнадцятьма роками і вісімнадцятьма відсотками. Україні дешевше просто прочитати.